9.2. Шляхи підвищення педагогічних знань батьків

Піклування школи про виховання дітей у сім'ї здійснюється в таких напрямках:

а) педагогічна освіта батьків: читання лекцій, проведення бесід; відвідування батьків вдома; консультації батькам; проведення вечорів запитань і відповідей; запрошення батьків до школи, відкриті уроки для батьків; конференції по обміну досвідом родинного виховання; диспути батьків; усні журнали; прес-конференції

б) залучення батьків до виховної роботи з дітьми: рада батьків; батьківські збори; батьківський комітет (включає комісії: навчальну, культурно-масову, господарську, з трудового виховання і професійної орієнтації, з педагогічної пропаганди); залучення батьків до керівництва гуртками.

Наведемо приклад орієнтованого плану проведення конференції батьків "У сім'ї росте син" (Розмова за круглим столом).

1. Вступне слово директора школи чи його заступника з виховної роботи.

2. Шлях до розуміння поведінки сина (виступ психолога у вигляді бесіди з батьками).

3. Щира розмова (із досвіду батьків, яким вдалось поставити виховання в сім'ї на належний рівень. Пропонується підготуватися 2-3 особам).

4. Помилки та прорахунки: а) виступають батьки, які не можуть знайти шляхи до взаєморозуміння; б) слово надається інспектору служби у справах неповнолітніх; в) розповідь про шкідливі звички (лікар-нарколог).

5. Гігієна хлопчика, підлітка, юнака (поради лікаря).

6. Коло інтересів. Із хлопчика повинен вирости мужчина (інформація керівників спортивних секцій та клубів, які приваблюють підлітків).

7. Огляд літератури, яка може допомогти у вихованні сина (бібліотекар). На конференцію запрошується також соціолог, який може дати поради батькам з проблем соціалізації дітей.

9.3. Залучення громадськості до виховання дітей. Церква і виховання учнівської молоді

Напрямки діяльності громадськості з надання допомоги школі і сім'ї у вихованні дітей:

а) виділення матеріальної допомоги школярам;

б) надання допомоги школі в обладнанні навчальних кабінетів, транспорту для здійснення екскурсій і участі у проведенні виховних заходів у школі;

в) організація допомоги учням у навчанні і т. д.

Школа має підтримувати тісні контакти із службою у справах неповно­літніх та кримінальною міліцією у справах неповнолітніх, діяльність яких спрямована на профілактику правопорушень неповнолітніх, забезпечення нормальних умов для їх виховання та захисту їх прав.

Школа має бути провідною ланкою у системі виховання підростаючого покоління. Вона покликана координувати діяльність сім'ї і громадськості з виховання учнів, педагогізувати всіх учасників виховного процесу.

Щоб педагогічній освіті батьків надати цілеспрямованості, системності та послідовності, співвіднести її зміст у залежність від вікових особливостей школярів управлінням освіти Тернопільської міської державної адміністрації розроблено орієнтовну програму педагогічного всеобучу батьків. Подаємо її зміст:

1-4 класи: завдання і зміст родинного виховання у сучасних умовах розвитку незалежної України; анатомо-фізіологічні особливості дітей 6-7–річного віку і їх врахування при вступі до школи; вікові особливості дітей молодшого шкільного віку і їх врахування у сімейному вихованні; роль батька і матері у вихованні дітей в сім'ї. Метод родинного виховання; розумовий розвиток дітей молодшого шкільного віку і надання їм допомоги у навчанні; режим дня молодшого школяра; особливості читацький інтересів молодших школярів і завдання батьків в організації домашнього читання; організація дозвілля в родині; традиції української родини і їх виховне значення; типові помилки родинного виховання; культура спілкування в родині; роль родини у формуванні в дітей рим громадянина України; виховання у дітей любові і готовності до праці; роль гри у житті молодшого школяра; виховання у молодших школярів любові до природи і бажання берегти її; можливості сім'ї в естетичному вихованні дитини; турбота батьків про фізичний розвиток і здоров'я дитини; вплив родинних традицій на виховання школярів.

5-8 класи: психолого-фізіологічні особливості дітей середнього шкільного віку і їх врахування у родинному вихованні; розумове виховання і розвиток пізнавальної активності і самостійності підлітків; здійснення морального виховання в родині; естетичне виховання в родині; засоби і методи виховного впливу на підлітків у родині; заохочення і покарання в родинній педагогіці; роль родини у формуванні в підлітка потреби в систематичній праці; гігієна побуту, розумової і фізичної праці підлітка в родині; авторитет, особистий приклад і педагогічний такт батьків; роль родини у запобіганні появи шкідливих звичок у підлітків; духовний світ підлітка і його формування в родині; вплив родинних стосунків на виховання у підлітків культури спілкування і поведінки; педагогічна занедбаність підлітків і шляхи її подолання; формування у підлітків національної самосвідомості; виховання екологічної культури підлітка в сім'ї; формування у підлітків читацьких інтересів і смаків; телебачення і підліток; організація дозвілля і розумного використання вільного часу підлітка в родині; особливості статевого виховання підлітків у родині; форми роботи батьків з виховання інтересу у підлітків до навчання; роль батька в родинному вихованні підлітків; керівництво самовихованням підлітків у родині.

9-11 класи: особливості юнацького віку та їх врахування в родинному вихованні; особливості методів і засобів виховного впливу на старшокласників в родині; роль родини у відродженні національної школи; пріоритетні напрямки виховання дітей у національній школі і місце сім'ї в національному вихованні школярів; спілкування зі старшокласниками в родині; привчання стар­шокласників до розумного проведення вільного часу, організації дозвілля; традиції української родини і їх виховні можливості; родинні трудові традиції та їх вплив на вибір професії старшокласниками; моральний клімат в родині та формування загальнолюдських моральних якостей у старшокласників; фізичне виховання старшокласників у родині; організація самоосвіти та самовиховання старшоюіасників в родині; підготовка старшокласників до сімейного життя; підготовка юнаків у родині до служби в армії; засади співпраці школи і родини у вихованні старшокласників; робота батьків з виховання у старшокласників відповідальності за якість навчання; роль сім'ї у формуванні в старшокласників патріотичних почуттів та національної самосвідомості.

Церква є педагогічною установою – колективною інстанцією, мета якої — і виховання, удосконалення людського життя (Семен Франк). На думку С. Франка, церква повинна "відстоювати гідність людини, робити все, що допомагає людині стати людянішою", "Знову і знову нагадувати суспільству, що без Бога найвищий сенс людського існування ніколи не може бути відкритий".

Видатні люди про роль релігії у розвитку людства:

"Наймудріші і найсильніші народи є водночас найбільш релігійними".

Сократ

"Невизнання Бога є для держави найбільше з лих, і хто підриває релігію, той підриває разом з тим і основи суспільства".

Платон

"Віра, релігія і моральність – це необхідні підпори усякого добробуту і ладу".

Вашінгтон

Засоби впливу релігії: обстановка в церкві, богослужіння і обряди, причастя, сповідь, проповідь, відпущення гріхів, благословення, заповіді. Застосовуються і засоби покарання: позбавлення благословення, споку­тування гріхів, прокляття, піддання анафемі.

Методикою релігійного самовпливу і самовиховання є молитва, до­тримання посту, покаяння, обітниця. Велике значення має загальна ор­ганізація релігійної діяльності: обов'язкові регулярні відвідування церкви, щоденні молитви, суворе дотримання постів, церковні свята. Не слід забувати й про виховний вплив релігійної музики, живопису, архітектури.

У релігії є чого повчитися, що перейняти педагогам:

• ідеал Людини-Легенди — безсмертної, мужньої, вольової, морально стійкої. Вона любить народ, і народ любить її. Вона приймає смерть в ім'я жит­тя цих людей, в ім'я спасіння їх. Ідеал цієї Бога-Людини пережив віки й ти­сячоліття;

• програма морального самоочищення, самовдосконалення людини "наука життя", яка протягом століть формувала істинну людяність, і допоможе нам сформувати певний тип людини, стиль стосунків її з навколишнім світом, здоровий духовний стан, інтимних почуттів і роздумів, моральних вчинків і справ;

• професійно-педагогічна майстерність релігійних діячів, їх уміння щора­зу знаходити шляхи до людської душі, переконувати, ненав'язливо та делі­катно "лікувати" духовність;

• релігійна культура як глибоке розуміння і знання людини, повага до неї, бажання допомогти не лише словом, а й конкретною справою: Біблія — не тільки цінна історична пам'ятка, а й підручник життя;

♦ релігійні знання, релігійні науки як елемент світової культури. її ідеали – могутня сила, яка дає духовну поживу масам.

ПРАКТИКУМ З ТЕОРІЇ ВИХОВАННЯ

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1-2 (4 год.)

Тема: Сутність процесу виховання

Опорні поняття

Процес виховання, етапи процесу виховання, управління процесом виховання, самовиховання, етапи самовиховання, прийоми самовиховання, процес перевиховання, етапи перевиховання, функції та принципи перевиховання, інтеріоризація, рівні вихованості, шляхи підвищення ефективності процесу виховання, удосконалення виховного процесу.

Питання для обговорення

1. Процес виховання, його специфіка, компоненти і рушійні сили

2. Етапи процесу виховання. Управління процесом виховання

3. Самовиховання: суть, умови, етапи, прийоми

4. Перевиховання: суть, функції, етапи, принципи

5. Результати процесу виховання. Шляхи підвищення ефективності процесу виховання

Контрольні питання

1. Розкрийте специфічні особливості процесу виховання.

2. Назвіть структурні елементи процесу виховання.

3. Охарактеризуйте рушійні сили виховного процесу.

4. Назвіть і дайте характеристику компонентів процесу виховання.

5. Визначте етапи процесу виховання.

6. Дайте характеристику управління процесом виховання.

7. Проаналізуйте Концепцію національного виховання з погляду психолого-педагогічної готовності педагога до здійснення виховної діяльності. Розкрийте сутність його готовності.

8. Чому самовиховання є вищим етапом виховного процесу?

9. Обґрунтуйте умови, за яких здійснюється в школі самовиховання.

10. Визначте етапи педагогічного керівництва самовихованням учнів.

11. Поясніть зміст психологічних і практичних прийомів самовиховання.

12. Обґрунтуйте значення самовиховання у народній педагогіці.

13. Дайте узагальнюючу характеристику функцій перевиховання.

14. Назвіть етапи перевиховання.

15. Охарактеризуйте принципи перевиховання.

16. Чому процеси виховання, самовиховання і перевиховання тісно пов’язані між собою і часто переплітаються?

17. Проаналізуйте фактори, від яких залежить ефективність виховання.

18. Охарактеризуйте рівні вихованості.

19. Назвіть основні показники рівня вихованості школяра.

20. Чому рівень вихованості особистості можна оцінити і за її ставленням до оточуючої дійсності?

21. Назвіть критерії вихованості, визначені народною педагогікою.

22. Перерахуйте шляхи підвищення ефективності виховного процесу.