Тема 3 Закономірності і принципи виховання План

1. Закономірності виховання

2.  Принципи виховання

Рекомендована література:

1. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 576 с.

2. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: Теорія та історія: Посібник для вузів. – К.: Вища школа, 1995. – 237 с.

3. Максимюк С.П. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 667 с.

4. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навч. посіб. 5-е вид., доп. і переробл. – К., 2007. – 656 с.

5. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – 3-тє вид., перероб. і доп.- Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 232 с.

6. Якса Н.В. Основи педагогічних знань: Навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – 358 с. – (Вища школа ХХІ століття).

1. Закономірності виховання

Реалізація мети і завдань виховання вимагає дотримання наукового підхо­ду до організації цього процесу, тобто врахування об’єктивних закономірностей його перебігу, взаємодії системи чинників, що його детермінують (раціональ­ність, об'єктивність, цілісна картина світу).

Закономірності виховання – стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі істотні зв'язки у ньому, реалізація яких сприяє забезпеченню ефектив­ності розвитку особистості школяра.

У виховному процесі виявляються такі закономірності:

• Виховання органічно пов'язане із суспільними по­требами й умовами сьогодення. Значні зміни в житті народу зумовлюють і зміни у виховній системі. Розбудова незалежної держави Україна потребує формуван­ня в підростаючого покоління національної свідомості, любові до своєї Вітчизни, до рідної мови, до свого наро­ду, його традицій, історії та культури.

• Взаємодія у виховному процесі всієї сукупності різноманітних чинників. Недарма кажуть, що виховує все: і лю­ди, і речі, і явища. Важлива роль у вихованні належить людям, насамперед батькам і педагогам. Це покладає на них особливу відповідальність.

Процес виховання відбувається найуспішніше в при­родному для нього національному середовищі з урахуван­ням менталітету вихованця. З огляду на це, дитину ма­ють оточувати рідна мова, природа, національна куль­тура, звичаї, традиції тощо.

• Результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовність. Це, зокре­ма, стосується формування її думок, поглядів, переконань, ціннісних орієнтацій, емоційної сфери. Виховний процес повинен постійно трансформувати зовнішні ви­ховні впливи у внутрішні, духовні процеси особистості (її мотиви, установки, орієнтації, ставлення).

• Визначальними у вихованні є діяльність та спілкування. Діяльність – головний чинник єдності свідомості та поведінки під час здійснення учнем певних видів ді­яльності (навчальної, трудової, ігрової, спортивної та ін.).

Ефективність виховання залежить від ставлення осо­бистості до навколишньої дійсності взагалі та до спрямо­ваних на неї педагогічних впливів зокрема. Сформовані у процесі виховання погляди і переконання, мотиви по­ведінки визначають позицію вихованця щодо спрямова­них на нього педагогічних впливів. У разі несприйняття цих впливів проводять спеціальну виховну роботу і лише згодом здійснюють позитивний виховний вплив.

Отже, особистість дитини формується за умови його реальної включеності у діяльність, у процесі якої апробуються відповідні загальнолюдські і національні цінності.

• Ефективність виховного процесу залежить від сто­сунків в учнівському в колективі. Здорова морально-пси­хологічна атмосфера в колективі сприяє формуванню у дітей позитивних моральних якостей, відбувається про­цес взаємовиховання. І навпаки, у колективі спеціального виправно-виховного закладу, якщо там немає на­лежного порядку, відбувається взаємна деморалізація його членів.

• Ефективність виховного процесу зростає, коли уч­ні займаються самовихованням, тобто коли поєднується виховання і самовиховання.

• Стимулювання внутрішніх сил особистості до саморозвитку, самовираження, самоствердження та самореалізації, самовиховання залежить від ступеня індивідуалізації і творчої спрямованості виховного процесу. Ця закономірність вимагає реалізації індивідуально - творчого підходу.

• Розвиток особистості набуває оптимального характеру, якщо педагог у виховній діяльності бере до уваги в першу чергу позитивні якості дитини, стимуляцію активності особистості, позитивні емоції від досягнутих успіхів. За нашим висновком, ця закономірність обумовлює єдність реалізації діяльнісного і особистісно орієнтованого підходів. Зокрема, особистісно орієнтований підхід ставить в центрі уваги унікальну цілісність особистості, яка прагне до максимальної реалізації своїх можливостей, відкрита для сприйняття нового досвіду, здатна на свідомий і відповідальний вибір в різних життєвих ситуаціях.

Ці закономірності необхідно враховувати під час ство­рення будь-якої виховної ситуації. Це дає змогу педа­гогу відпрацювати задану схему дій, щоб досягти пос­тавленої мети, допомагає йому в процесі виховної роботи (у плануванні, організації, оцінюванні процесу вихован­ня) перетворити можливість, що випливає із закономір­них зв'язків, на дійсність.