6.3. Пошуки нових форм позакласної роботи у школі

Провідне місце у виховному процесі посідає використання таких організаційних форм виховання молодших школярів, що передбачають добровільний вибір особистістю поведінки, котра відповідає таким важливим категоріям, як обов’язок, ініціативність, дисциплінованість, самостійність, вимогливість, принциповість, активність. З цією метою з кожним роком виникають нові форми виховної роботи. Беручи до уваги наявний у педагогічній теорії і шкільній практиці досвід, можна назвати такі інтерактивні форми: творчі вправи, рольові та імітаційні ігри, драматизації, інтерв’ю, обмін думками, вікторини, коло, тематичні брейн-ринги, захист проекту, “Чарівний стілець”, презентація світу, соціодрама, відкрита кафедра, п’ять хвилин з мистецтвом, час тихого читання, конверт дружніх питань, філософський стіл, хочу і “потрібно” та багато інших.

За нашим висновком, особливе пізнавальне та навчально-виховне значення мають вікторини, під час яких діти збагачуються знаннями з історії України. Наведемо варіант такої вікторини:

1. Що означає слово “козак”? (Вільна людина).

2. Хто був головою козацького війська? (Отаман).

3. Що було символом козацької влади? (Булава).

4. Про що мріяли козаки? (Про незалежну Україну).

5. Кого ви можете назвати з гетьманів України? (Дмитро Вишневецький, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький і т.д.).

Тематичний брейн-ринг “Україно, моя Україно” має на меті поглиблювати та узагальнювати знання молодших школярів про минуле України, виховувати їх пізнавальну активність, розвивати патріотичні почуття. Вчителі під час проведення такої форми роботи відзначають зацікавленість учнів, їх високу активність. Оскільки брейн-ринг проходить у формі змагання, молодші школярі мають змогу перевірити свої знання, порівняти свої успіхи з іншими, розвивати ініціативу, взаємодопомогу, чесність і справедливість (Додаток А).

У свою чергу і творчі вправи сприяють підвищенню рівня вихованості молодших школярів. Найбільш ефективними у вирішенні означеного завдання є наступні вправи:

– Придумати різні варіанти позитивного закінчення речення, яке виконує кожен учень. Наприклад: “Батьківщина завжди…”, “Щоб мій народ був щасливим, потрібно…”, “Я прагну бути корисним своїй країні, тому що…” та інші. Учні продовжують речення самостійно. Аналіз асоціативних рядів дозволяє учням спільними зусиллями сформувати уявлення про місце громадянина в державі.

• Виключення зайвого слова (“Україна”, “народ”, “воля”, “приниження”, “незалежність”), побудова речення із застосуванням даних слів (“Працювати”, “Батьківщина”, “користь”), підбір синонімів (“Вітчизна”).

Виконуючи таку роботу, учні приходили до розуміння того, що не тільки світ створений для нас, але й ми для світу, ми допомагаємо творити світ, починаючи від наших думок і до відчуття належності своєї діяльності до життя своєї держави. Вчителі також пропонували виконати наступне творче завдання: скласти вірш, пісню про Україну.

Психологізація виховного процесу в школі, обумовлена новою педагогічною позицією у ставленні до особистості школяра як до суб’єкта життєтворчості, вивела педагогічну практику на рівень нових і простих форм групової діяльності, які дозволяють розвивати в школя­рів інтерес до людини як такої, сприяють формуванню гідності як риси характеру, позитивної “Я-концепції”. З огляду на це, започатковується одна з таких форм – “Чарівний стілець”. В ній поєднується ціннісно-орієнтаційна й ігрова діяльність.

На “чарівний стілець” запрошується один з учасників гри: коли він сідає на стілець, висвітлюються і стають очевидними всі його вартості, переваги, чесноти, проте присутні не можуть побачити жодного недоліку, оскільки стілець називається чарівним.

Вчитель пропонує в тиші замислитись і назвати вголос всі добро­чинності, які висвітлює стілець. Діти називають якості: “розумний, добрий, ніжний, веселий, сміливий...”, або вказують на поведінкову характеристику (“він завжди допомагає”, “в нього можна попросити...”). Чарівний стілець, який ніби “підносить учня на п’єдестал”, створює ігро­вий настрій, сприяє формуванню позитивної Я-концепції.

“Чарівний стілець” має проводитись систематично, так, щоб через момен­ти “підвищення” пройшов кожен учень класу.

Демократизація суспільства сприяла поширенню і зміцненню та­кої форми групової діяльності, як “Захист проекту”. В ній учень вияв­ляє себе як індивідуальність, яка здатна не лише оцінювати дійсність, але й проектувати в ній певні зміни з метою покращення життя. Багато що в цих проектах йде від мрії, від фантазії. В проекті- мрії молодший школяр виступає як соціальна особа, яка прагне запропонувати нові вирішення окремих життєвих проблем.

Тематику проектів обдумують педагоги, батьки, діти: “Наша школа через 50 років”, “Ігрова кімната в школі”, “Зовнішній вигляд учителя і школяра в майбутньому столітті”, “Шкільний двір через 100 років”, “Улюблена іграшка в XXI столітті”.

Захищають проекти учні як індивідуально, так і мікрогру­пами. Практикується набір ігрових ролей: мрійник-доповідач, критик-опонент, спільник, пропагандист, фінансист тощо.

Досвід впровадження означеної форми роботи дав підстави зазначити, що для того, щоб “проект-мрія” став для школярів творчістю і турботою, грою й інтелектуальною працею, доцільно паралельно з широкою рекламою передбачити консультації як до оформлення проекту, так і щодо його захисту.

З метою активізації самостійності школярів, розвитку їх пізнавальних та творчих здібностей, в ході позакласних занять вчителі початкових класів використовують таку інтерактивну форму роботи, як “Обмін думками”, який передбачає висунення та обговорення цікавої й актуальної проблематики.

З метою виховання у молодших школярів усвідомлення національної спільності, вчителі пропонують їм завдання, що супроводжуються наступними інструкціями:

1. Уяви собі, що ти командир космічного корабля і відкрив нову планету, на якій є земля, придатна для життя людей. Саме тобі надається можливість розселити людей семи різних національностей на цій планеті. Назви ті національності, представників яких ти запросиш на нову планету.

На виконання завдання відводиться 30 хвилин.

2. Намалюйте образи росіянина, американця, українця, як ви їх уявляєте у побуті (варіанти: на природі, як окремого індивіда).

Для дітей час обмежувається орієнтовно до 45 хвилин. Після виконання завдання проводиться виставка дитячих робіт. Під керівництвом вчителя відбувається жваве обговорення сюжетів малюнків. На завершення педагоги підводять підсумок з метою усвідомлення дитиною національної спільності, наголошуючи на тому, що всі нації – різні, водночас унікальні і неповторні, тому нашим завданням є повага до представників всіх без винятку націй.

Крім обговорення цих проблем, можна запропонувати “обмін” із морально-етичних питань, а саме: правила поведінки в класі та школі; реакція на невиконане завдання, пошкодження шкільного майна; покарання за провину.

Кожна із зазначених форм має свої особливості як за змістом, так і за технологією проведення. Водночас їх об’єднує спільна мета виховання громадянських, патріотичних та гуманістичних рис характеру; форму­вання колективізму, практичних організаторських на­вичок та умінь, активної життєвої позиції.