Альтернативна класифікація

(В.І. Покровський і співавт., 1973)

За етіологією: спричинена холерним вібріоном О1 biovar cholerae чи biovar eltor.

Клінічні форми:

• типові (ентерит, гастроентерит, алгід);

• атипові (блискавична (фулмінантна), стерта, суха.

За ступенем зневоднення: легкий (І ступінь, втрата рідини до 3 % маси тіла); середній (ІІ ступінь, втрата рідини 4-6 % маси тіла), тяжкий (ІІІ ступінь, втрата рідини 7-9 % маси тіла), дуже тяжкий (ІV ступінь, втрата рідини 10 % маси тіла і більше).

Цитомегаловірусна інфекція (Cytomegalia) (в25)

Клінічні форми:

• набута цитомегалія:

а) локалізована форма (сіалоаденіт) (В25.8);

б) мононуклеозоподібна форма (В27.1);

в) генералізована форма: вісцеральна (ретиніт (В25.8), гепатит (В25.1+К77.0*), пневмонія(В25.0+g17.1*), енцефаліт, нефрозонефрит, склерозуючий холангіоліт, гастроентерит, езофагіт, дисемінована (сепсис з ураженням багатьох органів та систем);

• природжена цитомегалія (Р35.1):

а) гостра форма: вісцеральна (енцефалопатія, гепатит, пневмонія, тромбоцитопенія); дисемінована ( за типом сепсису);

б) хронічна форма ( вади розвитку, хронічний гепатит, пневмосклероз і т. ін.);

• цитомегалія у ВІЛ – інфікованих (В20.2).

За часом виникнення:

• первинна;

• повторна.

Перебіг:

• латентний;

• маніфестний.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ

Збудник родини Herpesviridae, підродина бета-герпес-віруси.

1. Вірусологічні дослідження: виділення вірусу на культурах клітин (фібробластах ембріона або диплоїдних клітинах людини), виявлення цитопатологічної дії вірусу в культурах клітин. Метод молекулярної гибридизації (полімеразна реакція) - виявлення ДНК.

2. Мікроскопія: виявлення цитомегалічних клітин в різних матеріалах (слина, сеча, ліквор, біоптати органів і т. ін. ).

3. Серологічні дослідження: РЗК, РПГА (наростання титру антитіл у 4 рази); реакція імунофлуоресценції, ІФА (виявлення антитіл, зв’язаних з ІgM).

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1. Первинна, набута цитомегалія, маніфестний перебіг, мононуклеозоподібна форма (ІФА+), середньої тяжкості.

2. Повторна, набута цитомегалія (ІФА+), маніфестний перебіг, вісцеральна форма, гепатит, середньої тяжкості.

3. Природжена цитомегалія (ІФА+), гостра, вісцеральна форма, тромбоцитопенія, тяжкого ступеня.

Черевний тиф (Typhus abdominalis) (а01.0)

(Б.Я. Падалка, 1947)

Клінічні форми:

• типова;

• атипова – абортивна, стерта (амбулаторний і найлегший тиф), невиявлена (афебрильний тиф), замасковані (пневмотиф, менінготиф, колотиф, нефротиф, септична та гастроентеритна форми).

Перебіг: легкий, середньої тяжкості, тяжкий; із загостреннями; із рецидивами.

Ускладнення: кишкова кровотеча, перфорація кишок, інфекційно-токсичний шок та ін.

Бактеріоносійство: реконвалесцентне, хронічне (Z22.0).

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ

Збудник - Salmonella typhi.

1. Бактеріологічне: гемокультура (з першого дня хвороби), копрокультура (з 2-го тижня хвороби), уринокультура (з 3-го тижня хвороби), білікультура, розеолокультура, мієлокультура.

2. Серологічні (з 7-го дня хвороби): реакція Відаля (діагностичний титр 1:100 з обов’зковим наростанням у динаміці не менше ніж у 4 рази); РНГА з еритроцитарними діагностикумами О-, Н-, Vi-антигенами (діагностичний титр 1:200 з обов’язковим наростанням у динаміці). ІФА.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1. Черевний тиф (гемокультура +, копрокультура +, РНГА 1:800), типова форма, тяжкий перебіг. Кишкова кровотеча.

2. Черевний тиф (гемокультура +), атипова форма: менінготиф, тяжкий перебіг. Інфекційно-токсичний шок І-ІІ ст.