Дифтерія (Diphtheria) (a36)

(Ж.І. Возіанова і співавт., 2001)

За локалізацією: ротоглотки (А36.0), носа (А36.1), гортані (А36.2), трахеї та бронхів (А36.8).

За тяжкістю: легка, середньо тяжка, тяжка, геморагічна, гіпертоксична.

За поширенням: локалізована, поширена, комбінована.

За характером процессу: катаральна, острівцева, плівчаста.

Ускладнення: інфекційно-токсичний шок, ДВЗ-синдром, міокардит (ранній, пізній), з боку нервової системи (ранні, пізні), нефрозонефрит та ін.

Субклінічна (бактеріоносійство) (Z22.2).

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ

1. Бактріоскопічний метод: секрет ротоглотки та носових ходів фарбують за Грамом.

2. Бактеріологічний – виділення культури через 24 години з середовища Лєффлєра, Клауберга та ін. засіяного носоглотковим слизом, та дослідження її токсигенності через 72-96 годин.

3. Серолоічний (ретроспективний) – РПГА (інтервал 7-10 днів, парні сироватки).

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1. Дифтерія ротоглотки (С. diphtheria, тип gravis, tox+ ), локалізована плівчаста форма, середньої тяжкості.

2. Комбінована плівчаста дифтерія ротоглотки і носа (С. diphtheria, тип mitis, tox+), тяжкий перебіг.

3. Дифтерія носа (С. diphtheria, тип intermedius, tox+) катаральна, легкого ступеня.

Альтернативна класифікація

(А.І. Мостюк і співав., 1996)

За локалізацією: дифтерія ротоглотки, гортані, носа, ока, вуха, зовнішніх статевих органів, пошкодженої шкіри, стравоходу, шлунка тощо (рідкісні клінічні форми).

За характером: запальних змін: катаральна, катарально-виразкова, плівчаста;

атипові зміни (пустульозні елементи, ерозивні поверхні тощо).

За поширенням запального процесу: локалізована, поширена (ураження прилеглих тканин), комбінована (ураження декількох органів).

За тяжкістю хвороби: легка, середньотяжка, тяжка (з токсикозом І, ІІ, ІІІ ступеня; із проявами інфекційно-токсичного шоку І, ІІ, ІІІ ступеня).

Залежності від тривалості хвороби: гострий і затяжний (понад 6 тиж.) перебіг, гладкий (без ускладнень), із ускладненнями (ранні та пізні).

Ендемічний (блошиний,щурячий) висипний тиф (Typhus exanthematicus endemicus) (а 75.2)

Клінічні форми: типова, атипова (без висипань).

Ступень тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ

Збудник - Rickettsia Mooseri.

1. Мікроскопія: фарбування препаратів за Здоровським. Матеріал: кров, блохи, органи тварин.

2. Серологічне дослідження: РЗК з антигеном із рикетсій Музера (титр 1:160) і Провачека (1:10 - 1:80) або РНГА (1:20 - 1:80) з антигеном із рикетсій Музера і Провачека. РА ставлять на предметному склі (мікроскопічний метод – титр 1:40) і в пробірках (макроскопічний метод – титр 1:600 )

3. Біопроба (скротальна реакція) на самцях морських свинок.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1. Ендемічний (блошиний) висипний тиф (РЗК 1:200), типова форма, легкого ступеня.

2. Ендемічний висипний тиф (РЗК 1:80), атипова форма, середньої тяжкості.

Ендемічний поворотний тиф (тиф поворотний кліщовий) (Typhus recurrens endemicus) (а69.8)

Етіологічна форма: африканський, східно-, середньо-, західноазіатський, американський, кавказький, іспанський тощо.

Ступень тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення: менінгіт, енцефаліт, геміпарези, неврити, іридоцикліт, ірит, пневмонія, гепатит, нефрит, сепсис, інфекційний психоз тощо.

ПІДТВЕРДЖЕНН ДІАГНОЗУ

Збудник - Borrelia sogdiana, B. lathyshewi, B. caucasica, B. nereensis.

1. Бактеріоскопія: крові, взятої під час нападу методом «товстої краплини», негативне забарвлення за Бурре (достовірність 50 %).

2. Біопроба: внутрішноьочеревне зараження тварин, кон’юнктивальна проба (на морських свинках), із подальшим дослідженням крові.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1. Ендемічний (африканський) поворотний тиф, середнього ступеня тяжкості.

2. Ендемічний (іспанський) поворотний тиф, тяжкого ступеня. Іридоцикліт.