Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичні рекомендації при підготовці до занять...doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
31.08.2019
Размер:
7.1 Mб
Скачать

4.2. Теоретичні питання до заняття

  1. Основні скарги хворого

  2. Механізм виникнення скарг

  3. Деталізація скарг

  4. Анамнез захворювання та життя

  5. Алгоритм аналізу анамнестичних даних

  6. Алгоритм загального огляду хворого

  7. Механізм виникнення патологічних змін (вимушене положення в ліжку, ціаноз)

  8. Особливості загального огляду хворого

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті

  1. Провести розпитування хворого. Зробити висновок щодо отриманих анамнестичних даних.

  2. Провести загальний огляд показового хворого. Визначити провідні симптоми.

  3. Провести огляд голови та шиї показового хворого. Визначити клінічне значення симптомів.

  4. Провести огляд тулуба та кінцівок показового хворого. Визначити клінічне значення симптомів.

  5. Провести пальпаторне дослідження лімфовузлів, оцінити результати.

Зміст теми

На основі повного обстеження хворого оцінюють його загальний стан. Розрізняють задовільний, середньої тяжкості, тяжкий і надміру тяжкий стан. Оцінка загального стану хворого ґрунтується на комплексній оцінці його свідомості, рухової активності, положення в ліжку. Вирішальне значення має оцінка загрози для життя хворого виявленого захворювання. Оцінка тяжкості загального стану хворого визначає не­відкладність лікувальних маніпуляцій, відділення, у якому повинен лікуватися хворий (інтенсивної терапії чи профільне терапевтичне). Недооцінка тяжкості стану хворого є юридично відповідальною помилкою у практиці лікаря.

Свідомість хворого оцінюється як ясна, якщо хворий адекватно відповідає на питання, орієнтується в місцевості, часі і в своїй особі. Розрізняють такі порушення свідомості: ступорозний стан, сопор, кома, делірій, сутінковий стан свідомості.

Мова хворого. Зміни мови найчастіше виникають при паралічі і особли­во це проявляється при вимові тяжких слів. При розсіяному склерозі мова має характер скандованої, ніби порубаної на окремі слова чи склади. Осиплість голосу вказує на параліч поворотного нерва при запальних чи пухлинних захворюваннях середостіння, аневризмі аорти, а також може бути ознакою поліневриту (як ускладнення дифтерії). Набряк голосових зв'язок при мікседемі також може проявлятись осиплістю голосу. Гугнява мова вка­зує на ураження носоглотки (тонзилярний абсцес, парез м'якого піднебіння). Якщо обстежуваний може ходити, то спостереження за ходою дозволяє виявити хиткість її (при ураженні мозочка, значній гіпертензії, аортальних вадах серця, лихоманці, тяжкій анемії), кульгавість, нерівномірність кроку.

Якщо хворий лежачий, то звертають увагу на його положення в ліжку, яке може бути активним, пасивним чи вимушеним.

Оцінюючи будову тіла людини, визначають конституційний тип - сукупність функціональних і морфологічних особ­ливостей організму, що склалися на основі спадкових і набутих властивос­тей і визначають його реакцію на вплив екзо- і ендогенних факторів. За класифікацією М.В. Чорноруцького, розрізняють нормостенічний, астеніч­ний і гіперстенічний конституційний типи. Найчастіше визначається зміша­ний тип, з переважанням ознак астенічного чи гіперстенічного типів.

Зміни на шкірі часто є дзеркалом прихованих змін внутрішніх органів. Інтерніст повинен вміти користуватися цим діагностич­ним ключем. Шкіра здорової людини має рівномірний тілесний колір, видимі слизові рожевого або блідо-рожевого забарвлення. Вологість шкіри визначається функцією потових залоз. Підвищена вологість шкіри може спостерігатись у здорових людей при високій температурі довкілля (лазня, гарячий цех), при тяжкій роботі, при емоційному перевантаженні. Еластичність шкіри визначається вмістом рідини в тканинах, станом кровопостачання. При огляді шкіри можуть виявлятися рубці: на стегнах і животі після вагітності; глибокі, тісно з'єднані з підлеглими шарами, є озна­кою перенесеного туберкульозного лімфаденіту чи сифілітичного ураження; післяопераційні рубці вказують на перенесені в минулому операції чи травми. Висипання на шкірі важливі для діагностики інфекційних захворювань, патології органів кровотворення.

Волосся. Розподіл волосся на тілі має статеві відмінності. Крім відсут­ності бороди, вусів і більш слабкого росту волосся на тілі у жінок, є ще відмінності в рості волосся на лобку. У жінок ріст волосся обмежується зверху горизонтальною лінією, в той час як у чоловіків волосся росте по серединній лінії до пупка. Відсутність цих відмінностей може бути зумовле­на порушенням функції статевих залоз.

Нігті. Відсутність нігтів може бути вродженою аномалією, що асоці­юється з іхтіозом, або наслідком травми. Внаслідок звички обгризати нігті може виявлятися відсутність вільного краю нігтів з нерівністю його. Не­звично довгі і вузькі нігті виявляють при синдромі Марфана. Ступінь розвитку підшкірної основи залежить від конституційних особ­ливостей людини, віку, статі. Крім оцінки при огляді ступеня розвитку підшкірної основи (надмірно-, середньо-, слабовиражена), пальпаторно визначають товщину шкірної складки, захопивши нижче кута лопатки у жінок або в ділянці лівого підребер'я чи середньої третини плеча у чоловіків двома пальцями ділянку шкіри розміром 5 см і стиснувши її між пальцями. Набряки зумовлені нагромадженням рідини в тканинах. При огляді шкіра блискуча, згладжуються ямки і кісткові виступи. При набряках розтягнута і напружена шкіра виглядає прозорою. При виражених набря­ках верхній шар шкіри може відшаровуватись з нагромадженням рідини у міхурах, які тріскаються з утворенням виразок. При огляді на шкірі над набряками помітні відбитки одягу, взуття.

Лімфатичні вузли. При огляді можна виявити лише значно збільшені лімфатичні вузли, при цьому звертають увагу на зміни шкіри над ними (почер­воніння, утворення нориць). Більш детально стан вузлів можна оцінити при пальпації. У здорової людини лімфатичні вузли не збільшені і не пальпуються.

Послідовно проводять пальпацію шийних, підщелепних, над- і підключичних, пахвових, ліктьових, пахвинних і підколінних лімфатичних вузлів.

М'язи. Оцінюють ступінь їх розвитку, при пальпації виявляють болючість. Розвиток м'язів дає можливість судити про загальний стан хворого: при виснажливих захворюваннях може виявлятися атрофія м'язів, зменшува­тись їх сила.

Огляд рук і ніг. Руки у здорової людини прямі. Щоб це визначити, обстежуваний витягує їх вперед долонями догори і з'єднує так, щоб мізинці стикалися. Якщо при цьому руки не стикаються ліктями, значить, вони прямі. В іншому випадку кажуть про Х-подібну форму.

Ноги можуть бути прямими, О- або Х-подібними. Прямі ноги у верти­кальному положенні дотикаються одна одної п'ятами, внутрішніми щиколот­ками, литками, внутрішніми виростками і всією поверхнею стегон.

Обстеження суглобів і локомоторного апарату починають з детального огляду уражених суглобів. Кожен суглоб має властиву йому форму. При розвит­кові у суглобах патологічних процесів змінюється зовнішній вигляд їх. Найлег­ший ступінь цих змін - зміна контурів суглоба (згладженість його контурів), припухлість суглоба - повна втрата його природних обрисів за рахунок набря­ку тканин і випоту в суглоб, що виявляється при пальпації.

Огляд обличчя. Вираз обличчя при доброму самопочутті спокійний, осмислений, бадьорий, при захворюванні - страждальний.

Очі. При огляді звертають увагу на ширину очних щілин, стан повік, кон'юнктиви, склер, рогівки і зіниць.

Ніс. При огляді оцінюють форму, розміри, місцеве забарвлення шкіри, стан носового дихання.

Вуха. Ціанотичне забарвлення їх шкіри є ознакою легенево-серцевої недостатності, блідість мочок вух є ознакою малокрів'я, горбики жовто-біло­го кольору на внутрішній поверхні вуха можна виявити при подагрі.

Рот. Сухі потріскані губи, вкриті коричневими кірками, найчастіше бувають при тяжких інфекційних захворюваннях, що супроводжуються лихоманкою. Ціаноз слизової губ є ознакою недостатності кровообігу. Гер­петичні висипання на губах виявляють при лихоманці, вірусній інфекції, запаленні легень.

Шия. При огляді звертають увагу на її висоту: для хворих з емфіземою легень характерна коротка шия, коли голова виглядає посадженою на груд­ну клітку. Набухлі розширені вени на шиї є ознакою застою крові внаслідок серцевої недостатності, а також утрудненого відтоку крові з верхньої по­рожнистої вени при пухлині середостіння, ексудативному перикардиті, злу-ковому медіастиноперикардиті. При огляді можна побачити пульсацію сон­них артерій ("танок каротид") при вираженій недостатності клапанів аорти.

Збільшення щитоподібної залози може бути рівномірним, і тоді при огляді виявляють "товсту" шию або може ізольовано збільшуватись одна її частка.

Матеріали для самоконтролю (додаються)