Особливості керування автомобілем з передніми ведучими колесами

Відмінність у звичних нам задньоприводних автомобілях, у яких задні колеса ведучі, у передньоприводних передні колеса ведучі і тягнуть за собою автомобіль. При цьому передні колеса ще й керовані, тяга проходить в напрямку повороту колеса, що дуже важливо для керованості автомобіля.

Основною особливістю таких автомобілів є велика стійкість під час руху. Автомобіль їде за передньою віссю, добре і точно реагуючи на команди рульового колеса. Навіть на великій швидкості вони впевнено тримають дорогу.

На передньоприводних автомобілях в основному встановлюють рейкове рульове керування. Воно більш надійне, має менший люфт, при повороті рульового колеса потрібно менше фізичного зусилля.

Передньоприводні автомобілі більш стійкі і на поворотах. Вони можуть проходити слизькі повороти на більш високих швидкостях, ніж задньоприводні автомобілі. При різкому прискоренні на повороті у передньоприводних автомобілів рульове колесо швидше вертається назад.

На слизьких і крутих поворотах із-за перевищення швидкості руху персдньопривідний автомобіль також може втратити керованість. Найчастіше всього це виражається в занесенні автомобіля. Дія водія в разі занесення така: повернути рульове кермо в бік занесення, не допускаючи різкого зниження подачі палива або збільшити його подачу, щоб передні колеса "витягли" машину з занесення.

На прямих ділянках доріг керування передньопривідними автомобілями не відрізняється від методів керування іншими автомобілями.

Гальмування також не має особливостей, навіть при різних коефіцієнтах зчеплення лівих і правих коліс. При цьому автомобіль зберігає заданий напрямок.

Так як передні колеса одночасно ведучі і керовані, то вони потребують особливу увагу до себе. Кращі шини потрібно ставити тільки вперед, підношені - назад. Знос передніх шин проходить швидко, але це недолік всіх передньоприводних автомобілів.

Зупинний гальмовий шлях, його залежність від швидкості руху, коефіцієнту зчеплення та інших факторів

Гальмівні властивості автомобіля характеризуються максимальними уповільненнями, зупинковим і гальмовим шляхом.

Розглянемо процес гальмування з урахуванням психофізіологічних можливостей водія і технічного стану гальмової системи автомобіля (мал.159).

Мал.159 Схема гальмування

А-волій виявив небезпеку;

В-водій натискає на гальмову педаль;

С-початок ефективного гальмування;

D-зупинка автомобіля;

S1-шлях, який проходить автомобіль за час реакції водія;

S2-шлях, який проходить автомобіль за час спрацювання гальм;

S3-шлях ефективного гальмування;

S4-гальмовий шлях;

S5-зупинний шлях

Побачивши перешкоду водій оцінює дорожні умови, приймає рішення про гальмування і переносить ногу на гальмову педаль. За цей час реакції водія, автомобіль проходить шлях (S1). Час реакції становить 0,3-1,5 сек. Після натискання на гальмову педаль гальмування відразу не відбувається - потрібен час для спрацювання гальмового приводу. За це час автомобіль проходить шлях (S2). Тривалість спрацювання гальмового приводу залежить від типу: пневматичний через 0,5-0,7 сек., гідравлічний - через 0,1-0,3 сек.

Рух із стійким уповільненням характеризується зниженням швидкості до нульового значення і зупинки автомобіля. Цей шлях називається зупинним (S3).

Тому, зупинний шлях - це відстань, яку проїжджає автомобіль з моменту виявлення водієм небезпеки до остаточної зупинки.

Гальмовий шляхом називають відстань, яку проїжджає автомобіль з моменту натискання водієм гальма до повної зупинки.

Зупинний шлях залежить від технічного стану гальм, маси автомобіля, швидкості, коефіцієнту зчеплення з проїзною частиною та ін.

S5=S1+S2+S3

де: S5- зупинний шлях;

S1 - шлях, який проходить автомобіль за час реакції водія;

S2 - шлях, який проходить автомобіль за час спрацювання гальм;

S3 - шлях ефективного гальмування.

де: t1 - час реакції водія:

t2 - час спрацювання гальмового приводу;

V - швидкість руху автомобіля;

Ке - коефіцієнт експлуатаційних умов;

φ - коефіцієнт зчеплення.

Пасивна безпека автомобіля

Засоби пасивної безпеки знижують тяжкість наслідків від ДТП, коли водій вже не в змозі керувати автомобілем і змінювати характер його руху, безпосередньо при зупиненні, наїзді, перекиданні.

Принцип дії засобів пасивної безпеки полягає переважно в зменшенні динамічного навантаження на тіло людини під час зіткнення або перекидання транспортного засобу. За рахунок деформації елементів пасивної безпеки досягається розтягнення часу дії навантаження на тіло людини. При цьому використовують такі фактори, як обмеження пересування людини в середині кабіни, кузова, зменшення кількості травмонебезлечних деталей, які контактують з людиною, допустиме зменшення внутрішніх розмірів кабіни і кузова.

Розрізняють пасивну безпеку внутрішню, щодо водія і пасажирів, та зовнішню, щодо пішоходів та інших транспортних засобів.

До засобів внутрішньої пасивної безпеки належить травмонебезпека: рульової колонки, ременів безпеки, замків і петель дверей, сидіння та їх кріплення, елементів інтер'єра, підголовників стекол.

Засоби зовнішньої і пасивної безпеки запобігають можливим пошкодженням пішоходів зовнішніми гострими поверхнями автомобіля, що виступають, або окремими деталями фар, дзеркал, ручок дверей. Під час зіткнення і наїздів головним елементом зовнішньої безпеки є бампер.