Занесення

Поперечному ковзанню шин по дорозі протидіють сили зчеплення, які ;залежать від коефіцієнта зчеплення. На сухих, чистих покриттях сили зчеплення досить великі, і автомобіль не втрачає стійкості навіть при великій поперечній силі. Якщо дорога покрита шаром мокрого бруду або криги, то автомобіль може занести навіть у тому випадку, коли він рухається з невеликою швидкістю по порівняно пологій кривій.

Максимальну швидкість, з якою можна рухатись по криволінійній ділянці радіусом R. без поперечного ковзання шин, можна визначити по формулі:

Так, виконуючи поворот на сухій асфальтобетонній ділянці дороги (φ=0,7) при R=50м, можна рухатись зі швидкістю близько 66 км/год Подолати той же поворот після дощу (ср=0,3) без ковзання можна лише на швидкості 40-43 км/год.

Формула визначає швидкість, при якій колеса обох осей автомобіля ковзають в поперечному напрямку одночасно. Таке явище на практиці спостерігається рідко. Частіше починають ковзати колеса однієї з осей передньої або задньої. Поперечне ковзання передньої осі виникає рідко і до того ж швидко припиняється. В більшості випадків ковзають колеса задньої осі, які, почавши рухатись в поперечному напрямку, ковзають все швидше. Таке прискорюване поперечне ковзання називається занесенням.

Причини, що викликають занесення.

Отже, розглянемо причини, при яких автомобіль піддається занесенн. Основною з них являється блокування коліс, особливо це характерно для задньої осі автомобіля при гальмуванні. Занесення передньої осі виникає не від різкого гальмування, а на поворотах дороги. Небезпека блокування коліс завжди існує. Відомо, що гальмівні сили коліс розраховуються конструктором на визначену величину коефіцієнту зчеплення шини з дорогою. Однак, стан доріг буває різний: впливають кліматичні умови, дощ, сніг, а також спрацьовуються протектори шин.

Причиною занесення навіть при справних гальмах може бути різниq стан поверхні дороги під колесами або її нахил. Зазвичай одне колеса блокується раніше іншого: воно гальмує слабкіше - і ось уже причина. що викликає занесення.

Крім того, занесення автомобіля під час руху в ожеледицю може виникнути при різкій зміні обертів колінчастого вала двигуна нерівномірному тиску повітря в шинах коліс, неправильному розподілі вантажу в кузові, надто швидкому включенню зчеплення, попаданню під колеса каміння, щебінки, мерзлих грудок ґрунту і т. ін.

Під час руху по мокрому шосе існує загроза гідроковзання; вода ні повністю витискається з-під передніх коліс, і виникає своєрідний клин завтовшки кілька міліметрів (мал. 113). Втрачається контакт коліс з дорогою а отже, й керованість автомобіля. В таких випадках треба повільно знизити швидкість руху.

Дії водія під час занесення автомобіля

Як правило, якщо занесення розпочалося, то воно буде прогресивно наростати. В цьому випадку необхідно терміново прийняти необхідні заходи, інакше може виникнути перекидання автомобіля.

Слід пам'ятати, що боротися із занесенням, яке тільки-но почалося, легше ще не така велика швидкість бокового ковзання, автомобіль не так далеко відхилився в бік. Велике бокове відхилення також небезпечне - збоку можуть бути люди, перешкоди, інші автомобілі.

Найбільш легким і ефективним способом виводу автомобіля із внесення є слідуюче. Коли виникло занесення задніх коліс, водій негайно підпускає педаль гальм і різко повертає кермо в бік занесення, а потім, як тільки автомобіль вирівняється, швидко повертає рульове колесо в попереднє положення. Якщо швидко не виконати цей прийом, то занесення продовжиться, і автомобіль буде обертатися до тих пір, поки не зупиниться під впливом сили тертя коліс об дорогу або при ударі об перешкоду. Якщо удар ковзаючих коліс сильний або колеса попали на ділянку з більш високим опором ковзанню, то автомобіль перекинеться.

Занесення припиняється тим раніше, чим раніше водій поверне передні колеса в бік занесення, що розпочалося. Інколи буває, що припинене занесення задніх коліс в одному напрямку розпочинається в іншому, і водію доводиться знову обертати кермо у зворотному напрямку в бік нового ковзання. Такі маніпулювання вимагають від водія швидкої реакції та віртуозності (мал. 114).

Вивід автомобіля із занесення потрібно здійснювати, не чекаючи повного припинення руху задньої частини автомобіля, а, щойно відчувши ефект від повороту керма, потрібно починати зворотне обертання, випереджаючи нове занесення в інший бік.

Дуже часто з недосвідченими водіями трапляється слідуюче. І повернувши кермо в бік занесення, що само по собі уже добре, він чекає результатів. Здавалося б, небезпека минула, швидкість різко зменшилася, але враження оманливе. Автомобіль відразу заносить в інший бік. Схаменувшись, водій різко перехвачує кермо в інший бік (тільки ж що допомогло) і знову чекає: він уже не керує, а ніби бігає слідом за внесенням, при цьому весь час запізнюючись. Автомобіль кидає з боку в бік, і закінчується звичайно розвертанням автомобіля, або ковзанням його на узбіччя, або навіть перекиданням.

Техніка керування на слизькій дорозі передньо-приводного автомобіля має певні особливості. Це зумовлюється наявністю тягового зусилля на передніх колесах та підвищеною часткою загальної маси автомобіля, що припадає на них. Під час руху по прямій передньо-привідний автомобіль не мас жодної тенденції до занесення, навіть на дуже слизькій дорозі. Перед поворотом досвідчений водій заздалегідь зменшує швидкість. Якщо він переоцінив можливості машини і почав маневр на високій швидкості, відцентрова сила перевищить силу бокового зчеплення шин з дорогою і почнеться занесення. В такому разі дії водія повинні бути слідуючими:

повернути кермо в бік заносу, не допускаючи різкого зменшення подачі пального, або збільшити його подачу, щоб передні колеса "витяти" машину із занесення (керовані колеса мають бути повернуті у вибраному напрямку руху). Якщо занесення надто велике, виходом із ситуації може бути поєднання коригуючих поворотів керма та збільшення подачі пального. З будь-якого занесення передньопривідний автомобіль можна вивести силою тяги.

1. Відчувши, що почалося занесення, необхідно дещо зменшити подачу палива, щоб забезпечити кочення ведучих коліс без пробуксовування і "юза".

2. Якщо кут занесення продовжує збільшуватися, рух автомобіля коригується поворотом керма вбік зане­сення в темпі, який відповідає швидкості занесення, передні колеса зорієнтовані в напрямку руху або з незначним кутом випередження, "газ" помірний.

3. Кут відхилення від потрібного руху наближається до максимального, автомобіль через мить "застигне" в граничному відхиленні, при постійному "газі" починаєте обертати руль в зворотній бік.

4. Автомобіль починає повертатися в попереднє положення, колеса повертаються зі швидкістю обертання машини, "газ" як і раніше нейтральний.

5. Автомобіль наближається до попереднього поло­ження, але сила інерції ще велика і повинне поча­тися занесення в інший бік, продовжуючи зорієнтовувати передні колеса в напрямку руху і підтри­муючи такий же "газ", готуйтеся до дій у наступній фазі.

6. Автомобіль, пройшовши нейтральне положення, відхилився праворуч, але вже на значно менший кут, ніж вперше, з невеликим випередженням починайте зворотне обертання керма.

7. Занесення повністю контролюється, і до того як, автомобіль перейде до прямолінійного руху, можна плавно додати "газ".

Мал. 114 Вихід із занесення, що виникло на прямій ділянці дороги при малому коефіцієнті зчеплення (ожеледиця) для задньопривідного

автомобіля