Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Konspekt_po_BDR.doc
Скачиваний:
352
Добавлен:
16.08.2019
Размер:
9.82 Mб
Скачать

Користування світловими приладами.

Вмикання ближнього світла фар або дальнього світла фар здійснюється у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги у тунелях на всіх механічних транспортних засобах, що рухаються.

В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах дозволяється замість фар ближнього (дальнього) світла ввімкнути протитуманні фари.

Дальнє світло слід перемикати на ближнє не менш як за 250 м то зустрічного транспортного засобу, а також тоді, коли воно може засліпити інших водіїв, зокрема тих, що рухаються в попутному напрямку.

Світло необхідно перемикати і на більшій відстані, якщо водій зустрічного транспортного засобу періодичним перемиканням світла фар покаже потребу в цьому.

Габаритні або стоянкові ліхтарі вмикаються на транспортному засобі у темну пору доби і в умовах недостатньої видимості під час зупинки на дорозі.

Протитуманні фари можна використовувати в умовах недостатньої видимості як окремо, так і з ближнім або дальнім світлом фар. а в темну пору доби на неосвітлених ділянках доріг лише разом з ближнім або дальнім світлом фар.

Фарою-прожектором і фарою-шукачем можуть користуватися лише водії оперативних транспортних засобів під час виконання службових завдань, вживши заходів для того, щоб не засліплювати інших учасників дорожнього руху.

Задній протитуманний ліхтар дозволяється використовувати в умовах недостатньої видимості як у світлу, так і в темну пору доби.

Гальмувати у темну пору доби треба плавно, завчасно блимнувши стоп-сигналами.

Для таємного руху вночі військових автомобілів застосовуються світломаскувальні пристрої і підкузовна підсвітка.

Світломаскувальний пристрій забезпечує три режими світло­маскування: незатемнений. частково затемнений та режим повного затемнення, він являє собою насадки на фари автомобіля і задні ліхтарі, перемикач режиму світломаскування, вставки світломаскувальних підфарників і плафонів.

Підкузовна підсвітка служить для кращого орієнтування водіїв автомобілів, що рухаються позаду, і являє собою ліхтар, який кріпиться на поперечині рами під кузовом. Ліхтар освітлює картер заднього мосту автомобіля і ділянку дороги, обмежену колією машини. Світло від ліхтаря не повинно бути помітним зверху і з боків.

Швидкість руху в умовах дотримання світломаскування повинна бути такою, щоб забезпечити безпеку руху.

Керування автомобілем під час дощу, туману, снігопаду, рушання після навмисної і вимушеної зупинок або стоянок.

Видимість на дорозі значно обмежується в негоду (дощ. туман, снігопад). Під час руху в дощову погоду зчеплення коліс автомобіля з дорогою зменшується майже вдвічі, збільшується гальмовий шлях і погіршується стійкість автомобіля. Дуже небезпечна мокра дорога на початку дощу, коли перші краплини змочують дорожній пил, дрібні крихти автогуми, залишки паливо-мастильних матеріалів, створюючи на юрож ньому покритті слизьку брудну плівку. Отже, водіям в цей час треба уникати різких гальмувань, поворотів і обгонів, а також необхідно знизити швидкість. Через певний час ця плівка змивається дощем. і дорога стає менш небезпечною. Шорстке покриття шосе, вимите дощем, за зчіпними якостями наближається до сухого покриття. Це не стосується рівного асфальтового покриття, яке під час дощу постійно зберігає низькі зчіпні властивості.

Під час руху в дощову погоду з-під коліс зустрічних транспортних способів на лобове скло потрапляють бризки брудної води, рідкою бруду. Внаслідок значного погіршення видимості за цих умов водій може розгубитись, різко натиснути на педаль гальма. Враховуючи, що за цих умов обмежується видимість для водіїв автомобілів, що рухаються позаду, існує реальна загроза наїзду. Таким чином, у подібних випадках різке гальмування неприпустиме. Водій повинен швидко увімкнути склоочисник і склообмивач. підпустити педаль газу. Якщо обминути калюжу на дорозі водій не має змоги, проїхати по ній він повинен на зниженій швидкості.

В умовах туману і снігопаду рухаються на невеликій швидкості, суворо тримаючись правої смуги дороги. Ці заходи безпеки зумовлені погіршенням видимості, спотворенням орієнтування, зменшенням зони видимості.

Орієнтуватися на дорозі в тумані доцільно по тротуару, узбіччю і лініях повздовжньої розмітки. За межами населених пунктів, рухаючись в умовах густого туману, можна подавати звукові сигнали. Можна відчинити вікно в кабіні, щоб посилити звукове орієнтування. Під час руху в густому тумані вмикають склоочисник.

Значно поліпшити орієнтування в тумані можна за допомогою протитуманних фар. які можуть пробити завісу туману. Залежно від прозорості атмосфери застосовують такі комбінації світлових приладів:

  • слабкі тумани і дощі (дальність видимості дороги при увімкненому дальньому світлі менш, як 100 м) - фари в режимі дальнього світла і протитуманні фари. При появі зустрічних транспортних засобів перемикають фари на ближнє світло, не вимикаючи протитуманних фар;

  • тумани середньої густоти та зливи (при вмиканні дальнього світла виникає світлова стіна, що виключає можливість спостереження за рухом) фари в режимі ближнього світла і протитуманні фари, як при одиночному русі, так і при роз'їзді із зустрічним транспортом:

  • густий туман і сильні снігопади (дальність видимості у ближньому світлі фар не перевищує 10м)- протитуманні фари.

Під час снігопаду і руху в тумані важливо якомога раніше помітити зустрічний транспортний засіб, тому фари мають бути увімкнені як вночі, так і вдень. В умовах недостатньої видимості водій зобов'язаний увімкнути задні протитуманні ліхтарі червоного кольору. їх вмикають одночасно з освітленням номерного знака і габаритними вогнями. Підключати ці ліхтарі до сигналів гальмування заборонено.

Рухаючись по курних ґрунтових дорогах, водій повинен зменшити швидкість, збільшити дистанцію, увімкнути ближнє світло фар, подавати звукові сигнали і відповідати на одержані від інших водіїв.

При початку руху з місця необхідно подолати сили опору коченню, підйому та інерції. Тому рушання завантаженого автомобіля здійснюють на першій передачі, а незавантаженого на другій. Рушання автомобіля з місця на сухій рівній твердій дорозі виконують в такій послідовності: вмикають покажчик повороту: вимикають зчеплення; вмикають першу або другу передачу; дещо збільшують частоту обертання колінчастого вала; вимикають стоянкове гальмо; повільно вмикають зчеплення до моменту, коли автомобіль зрушить з місця. При цьому частота обертів колінчастого вала почне зменшуватися. Утримуючи педаль зчеплення в цьому положенні, дещо збільшують частоту обертів колінчастого вала; після початку руху автомобіля продовжують плавно відпускати педаль зчеплення до кінця, потім знімають ногу з педалі. При рушанні автомобіля на м'якому ґрунті, в піску, в снігу, на підйомі необхідно при увімкненні зчеплення встановлювати підвищену частоту обертів колінчастого вала. Тим більшу, чим більший опір ґрунту, підйому або завантаження автомобіля. На слизьких дорогах при рушанні встановлюють найменшу частоту обертів колінчастого вала з метою зникнення пробуксовування коліс.

Щоб уникнути руху назад автомобіля при рушанні на підйомі слід:

  • натиснути на педаль зчеплення;

  • увімкнути першу передачу;

  • повільно відпустити педаль зчеплення і одночасно збільшити частоту обертів колінчастого вала. В момент, коли зчеплення починає вмикатися (при правильному регулюванні приблизно на половині ходу педалі), плавно відпускають стоянкове гальмо, збільшуючи подачу палива і повністю відпускають педаль зчеплення. Якщо двигун зупинився, автомобіль загальмовують стоянковим гальмом, після чого знову починають рушання. Якщо автомобіль починає скочуватися, його негайно загальмовують будь-яким гальмом, потім вмикають стоянкове гальмо.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]