2 0 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
менеджменті наприкінці 50-х років кількісною школою, або школою науки управління. По-друге, системний підхід не є розробкою заходів для управління, принципів або функцій управління. Він — усього лише спосіб мислення, що дає змогу уявити організацію в єдності Ті складових елементів. Нарешті, по-третє, як підхід він інтегрує внески всіх шкіл і концепцій, що раніше існували в теорії і практиці управління, і, мабуть, дасть можливість синтезувати знання нових шкіл (концепцій), які виникнуть у майбутньому.
Ситуаційний підхід виник наприкінці 60-х років як відповідь на не з'ясоване системним підходом питання: яка зі змінних організації або її оточення є основною, особливо . важливою ? Для керівника при прийнятті управлінських рішень це часом не менш важливо, ніж розуміння того, що організація складається з численних елементів (частин).
Ситуаційний підхід визнає правильність традиційних теорій управління, а також пов'язаних з ними конкретних прийомів управління. Відповідно до цього підходу не існує якийсь один, кращий з усіх спосіб управління організацією. Численність факторів як у самій організації, так і в навколишньому середовищі свідчить про дію "закону ситуації", про який, як ми дізнаємося пізніше, ще в 20—30-х роках писали ; основоположники школи людських відносин. Менеджер повинен мати знання, що давали б йому змогу приймати рішення, виходячи з конкретної ситуації.
По суті, як і у випадку із системним підходом, ми бачимо, що ситуаційний підхід — це скоріше спосіб мислення, який стосується організаційних проблем та їх рішень. Мистецтво, управлінський талант менеджера полягає у тому, щоб знайти найбільш значущі змінні у даній конкретній ситуації і визначити специфічні прийоми, використання яких вплинуло б на ефективність досягнення цілей організації.
Отже, за наявності знань про засоби професійного управління, уміння передбачити в конкретній ситуації як позитивні, так і негативні наслідки, для успіху ситуаційного підходу обов'язковим є здатність менеджера правильно інтерпретувати ситуацію і визначати, які чинники є найважливішими для одержання бажаного ефекту. Безперечно, здогадки, метод проб і помилок для визначення найбільш
Розділ 1. Предмет і підходи до аналізу управління як наукової дисципліни 21
правильного рішення щодо організаційних проблем в умовах ситуаційного підходу виключаються.
Наукове дослідження змінних, виокремлення з тисяч малозначущих змінних розумної їх кількості, причому без утрати точності результату і можливості через управління ними впливати на ситуацію, — такий найважливіший внесок ситуаційного підходу в менеджменті. Пошук цих змінних важкий, створення моделі управління, "що не розрізняє ситуацій", можливо, поки що нереальний. Проте це не є свідченням кризи теорії управління або того, що ситуаційний підхід відірваний від практики, стає перешкодою на шляху розвитку управлінської думки.
К
лючові
слова
Потреби. Культурне оточення. Організація. Ресурси. Зовнішнє середовище. Поділ праці. Підрозділи. Управління (менеджмент). Управлінська думка. Вчення менеджменту. Аналіз. Синтез. Індукція. Дедукція. Школи управління. Підходи до управління.
К онтрольні запитання
Що таке культурне оточення?
Чому об'єднання (організація) людей стало нормою їхнього життя?
Чому складні організації потребують управління?
Коли виникає потреба в менеджменті?
• 5. Що таке менеджмент? Чим думка в менеджменті відрізняється від учень?
6. Які методи аналізу вчень менеджменту та їхні відмінності?
Які завдання вивчення історії вчень менеджменту?
Які школи менеджменту і найважливіші підходи до нього описані в науковій літературі?
У чому полягають сутність процесного підходу, його переваги й основна вада?
10. Як розглядається організація при системному підході?