18 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов

Так, школа наукового управління розробила принципи ,.. . і методи організації праці, що завжди сприятимуть підвищенню

продуктивності праці й ефективності роботи підприємства. Адміністративна школа відома в історії менеджменту розробкою принципів і функцій управління як універсального процесу. Вони і сьогодні залишаються необхідними умовами, без дотримання яких ефективне управління організацією неможливе. Через теоретичну близькість і величезну значущість ці дві школи в західній літературі не без підстав часом об'єднуються в одну — класичну.

Внесок школи людських відносин у теорію менеджменту пов'язаний із розробленням наукових основ вирішення проблем людського фактора в організації, умінням ефективно управляти поведінкою людей. Суть кількісної школи полягає в дослідженні окремих операцій і моделей, що допомагає з'ясувати і зрозуміти складну конкурентну ситуацію. Ця школа спирається на економіко-математичні методи.

Постійний прогрес економіко-математичних методів є передумовою виникнення нових підходів до планування й організації виробництва. Водночас, широке їх застосування переконливо свідчить про те, що управління — це не тільки мистецтво, а й наука. Напевно, тому в спеціальній літературі кількісну школу іноді називають наукою управління.

Історія становлення і розвитку, внесок кожної зі шкіл, як уже зазначалося, — предмет наших подальших досліджень. Тут же лише дамо стислу характеристику підходів, що так чи інакше грунтуються на використанні названих вище шкіл (концепцій). Ці підходи дістали назви: процесний, системний і ситуаційний.

Процесний підхід пов'язаний із розумінням управління як універсального процесу, що складається з визначених управлінських функцій. Як відомо, таке розуміння управління й опис його функцій уперше дали представники адміністративної школи. Ними ж, зокрема А. Файолем, вихідними функціями були названі планування, організація, розпорядження, координація і контроль. Надалі перелік функцій значно розширився.

До п'яти названих вище функцій деякі автори відносять сьогодні також мотивацію, комунікацію, дослідження, оцінку, прийняття рішень, підбір персоналу, ведення переговорів,

Розділ 1. Предмет і підходи до аналізу управління як наукової дисципліни 19

укладання угод тощо. І хоча перелік функцій у різних авторів не збігається, погляди прихильників процесного підходу залишаються незмінними щодо розуміння управління як серії безперервних взаємозалежних дій, що відповідають зазначеним функціям. Процес управління вони уявляють просто як загальну суму всіх його функцій, тоді як організація розглядається незалежно від окремих її частин і від навколишнього середовища.

У цьому полягає головна вада процесного підходу до управління — відсутність системності. Усуває її системний підхід, що виник уже після другої світової війни.

Системний підхід припускає, що менеджери розглядають організацію як сукупність взаємозалежних елементів. При такому розумінні організації її структура не може бути стабільною. Більше того, при зміні будь-якого з елементів цієї структури (частини організації) всі інші частини деякою мірою також відчувають вплив зазначеної зміни. Оскільки при цьому положення інших частин змінюється не відразу, то зміни впливають на майбутню ефективність організації в цілому.

Розуміння взаємодії елементів структури організації, а також можливих наслідків цієї взаємодії дуже важливі для її керівників, особливо на вищому рівні. Керівники повинні усвідомлювати безпосередній вплив рішень, прийнятих в організації, так само як і їх опосередкований вплив. Вони повинні враховувати вплив навколишнього середовища на організацію й організації, у свою чергу, на навколишнє середовище. У цьому виявляється результуючий ефект ; управління, розуміння його залежності від багатьох різноманітних чинників.

Системний підхід усунув головну ваду підходів різних шкіл до управління, що полягала у зосередженні уваги на якійсь одній частині (елементі) організації. Він дав змогу побачити організацію в єдності її складових, а оскільки будь-яка організація в суспільстві є відкритою системою — то й у єдності із зовнішнім відносно неї світом.

Системний підхід, на наш погляд, краще від інших дає змогу наблизитися до розуміння відмінності підходів у менеджменті від його шкіл, або концепцій. По-перше, він грунтується на теорії систем, уперше застосованої в