104 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов

в 1890 р. Працюючи в ній, він починає свою діяльність консультанта.

У 1898 р. Тейлор на запрошення Джозефа Вартона, котрий, як ми вже знаємо, був фундатором першої школи бізнесу і котрому належала одна чверть Бетлхемського металургійного комбінату, починає працювати на цьому комбінаті. Тут він на практиці апробує свої управлінські ідеї, проте багато з них сприймалися іншими менеджерами вороже. Тому в 1901 р. Тейлор залишає комбінат.

З 1901 р. і до кінця свого життя Тейлор займається дослідницькою і пропагандистською діяльністю. Він багато подорожує, читає лекції, у тому числі в Гарварді, бере участь у дискусіях і різноманітних слуханнях, захищає себе і своє учення від критики. У ці роки він також продовжує писати і видавати свої праці.

Р аніше зазначалося, що Тейлор у 1886 р. Праці Іеилора _на засіданні Американського товариства

І інженерів-механіків слухав доповідь Г. Тауна

"Інженер як економіст". Доповідь зробила на Тейлора величезне враження і, можливо, підштовхнула його спочатку до осмислення, а потім і власного викладу проблем менеджменту.

Однією з перших праць, написаних Тейлором, була "Тарифна система" (1895), де він виклав розроблену ним систему диференційованої оплати. На відміну від раніше існуючої системи оплати праці, в основу якої був покладений принцип "розподілу прибутку", Тейлор запропонував систему, що складалася з трьох частин:

1. Установлення норм (стандартів) за допомогою хронометражу.

2. Відрядна оплата праці.

3. "Платити людям за роботу, а не за їхню при­ сутність".

На його думку, така система усувала головну ваду оплати, побудованої на принципі "розподілу прибутку" наприкінці року або за результатами праці, і максимально стимулювала щоденний виробіток робітника. При цьому Тейлор ясно визначав обов'язок менеджера брати на себе відповідальність у разі загальної невдачі, а не перекладати її на робітника.

Розділ 4. Виникнення і розвиток школи наукового управління 105

Індивідуалізація праці робітника шляхом відрядної оплати, природно, вела Тейлора до неприйняття трудових спілок. Але таке ж неприйняття і вогонь критики з боку цих спілок і тих, хто їх підтримував, викликала, безперечно, його система відрядної оплати праці. Очевидно, ця обставина стала причиною того, що розроблена ним концепція менеджменту з питання оплати праці залишилася непоміченою, що засмутило Тейлора.

У 1903 р. Тейлор опублікував свою нову велику роботу "Цеховий менеджмент". У ній він сконцентрував увагу не стільки на заробітній платі, скільки на концепції менеджменту. Проте обмеженість його концепції рамками цеху знову не дала змоги гідно оцінити важливість внеску Тейлора в наукове осмислення управління.

Визнання управління наукою, а також величезного теоретичного внеску в неї Ф. Тейлора відбулося після опублікування ним книги "Принципи наукового управління" (1911). Саме тут Ф. Тейлор виклав свої філософські (методологічні) погляди на менеджмент. Вони грунтувалися на положенні про взаємозаінтересованість, тобто спільність інтересів як роботодавця, так і кожного працівника в розвитку виробництва. Те, що в попередніх працях було висловлено не завжди чітко й обмежене рамками підприємства, цеху, у цій роботі дістало ясний виклад, причому мало загальне значення.

Останнє особливо яскраво виявилося в чотирьох основних принципах менеджменту, надалі не тільки багаторазово повторених іншими дослідниками, а й грунтовно ними розвинутими. Це такі принципи:

1. Використання наукових методів і вироблених на їхній основі стандартів трудових операцій.

2. Підбір робітників на основі наукових критеріїв з урахуванням їхніх здібностей і можливостей досягнення встановлених стандартів і норм.

3. Постійне підвищення кваліфікації робітників, забезпечення їхньої наукової освіти і розвитку.

4. Психологічна сумісність, дружня співпраця і кооперація адміністрації (менеджерів) і робітників у справі практичного впровадження НОТ, реалізації названих вище принципів.

Комбінація цих чотирьох головних принципів менеджменту і мала привести до зростання обсягів виробництва і продажу, збільшення зайнятості, підвищення

106 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредков

рівня заробітної плати, прибутків і в кінцевому підсумку загального добробуту.

При цьому Тейлор виходив із того, що науковий менеджмент не припускає змішування філософії менеджменту і механізму його реалізації. До останнього він відносив:

• хронометраж;

• стандартизацію знарядь праці й інструментів, а також вивчення виконання кожного виду роботи на основі аналізу рухів людини; ,

• упровадження відділів планування;

• розроблення інструкційних карток для робітників;

• видачу значної премії за успішне виконання завдання; —диференціацію тарифів; _г

• класифікацію засобів виробництва;

• розроблення системи послідовності дій та ін. Проте, як неодноразово підкреслював Тейлор,

роз'яснюючи сутність своєї концепції, науковість менеджменту полягає не стільки в механізмах реалізації принципів, скільки в розумінні філософії менеджменту. Останню Тейлор розглядав як повну інтелектуальну революцію учасників виробничого процесу: робітників і управлінського персоналу. У результаті революції їхні раніше антагоністичні відносини змінюються на відносини дружньої кооперації і взаємодопомоги. Це веде до підвищення продуктивної сили праці робітників, зростання заробітної плати, що, у свою чергу, пропорційно збільшує прибуток, одержуваний роботодавцями й управляючими. Без такого розуміння і без відповідного перевороту в уявленнях обох сторін науковий менеджмент не може існувати.

Як досвідчений практик і розсудливий учений, Тейлор не вважав, що науковий менеджмент — це ліки, які виліковують за одну ніч. Він також: не вважав, що науковий менеджмент є універсальним і незмінним. Менеджмент як теорія йде за практикою й еволюціонує в міру її розвитку.

До кінця свого життя Тейлор активно пропагує науковий менеджмент, відстоює його принципи, доводить ефективність, захищає від звинувачень у холодності і нелюдськості. Історія свідчить, що рецепти, які він давав, були, як правило, життєздатними. На жаль, сам Тейлор, повертаючись з однієї зі своїх численних пропагандистських поїздок по Америці, захворів запаленням легень і помер наступного дня після свого

Розділ 4. Виникнення і розвиток школи наукового управління 107

шістдесятиріччя. Він похований у Філадельфії. На могилі написано: "Фредерік У. Тейлор. Батько наукового менеджменту".

Н ауковий менеджмент і його наступний розвиток

Оцінити вплив наукового менеджменту на розвиток управління можна, очевидно, лише усвідомивши його реальну ефективність. Головним результатом наукового менеджменту було загальне поліпшення управління промисловим підприємством. Зросла ефективність використання устаткування і людей, сировини і матеріалів; поліпшилися контроль і планування. Все це істотно вплинуло як на робітників, так і на управляючих підприємствами.

У робітників зросли можливості для встановлення розумної норми робочого часу і розширення сфери прояву індивідуальної ініціативи завдяки впровадженню стимулів досягнення більшого успіху, вищої заробітної плати, поліпшення умов праці. У свою чергу, менеджери побачили в науковому менеджменті шлях до ефективнішої організації виробництва товарів, підвищення їхньої якості, кращого розуміння покупця, поліпшення відносин на підприємстві і збільшення прибутку.

Г енрі Лоуренс П Г.Л.Гантг(1861-1919)бувнайбільш

Р ортодоксальним із послідовників Тейлора.

Після закінчення з відзнакою університету

Джона Хопкінса молодий Гантт працював шкільним учителем, викладачем коледжу, креслярем. У 1887 р. став асистентом в інженерному відділі компанії "Мідвел Стіл". Саме тут він зустрівся з людиною, що вплинула на все його наступне життя, — Ф. У. Тейлором. Гантт став головним послідовником батька наукового менеджменту. Він опублікував понад 150 своїх праць, у тому числі три книги. Ним запатентована дюжина винаходів. Гантт читав лекції в багатьох університетах Америки, давав консультації з різноманітних галузей менеджменту.

Як послідовник Тейлора, Гантт насамперед займався організацією праці робітників і управлінців, розуміючи, що саме

в ній криється головне джерело зростання продуктивності праці. Так само, як і Тейлор, він акцентує увагу на спільності інтересів, І гармонічній співпраці робітників і І управлінців, науковому підборі кадрів, І прогресивних ставках, розробленні детальних інструкцій для робітників. ^! Зі свого досвіду роботи шкільним учителем Гантт виніс переконаність у важливості знань і усвідомив необхідність навчання. Майстра на виробництві він бачив не керівником, а вчителем і помічником підлеглого. Йому належать слова: «Ми не можемо управляти людьми, ми повинні управляти їхнім розвитком». У процесі навчання робітників головну увагу Гантт приділяв такому складовому навчання, як «навички виробництва». На його думку, цими навичками є: працьовитість, кооперація, чіткість, максимальне використання робітником своїх здібностей, постійне прагнення підвищувати кваліфікацію. Результатом упровадження "навичок" має стати, з одного боку, підвищення заробітної плати, створення атмосфери задоволення і гордості робітника, а з іншого — зниження витрат виробництва і вища продуктивність праці, що вигідно роботодавцю.

Від учительської практики Гантт успадкував і орієнтацію на графічну інтерпретацію менеджменту. Спочатку об'єктом графічного відображення було "фіксування навичок виробництва". За кожним робітником щодня вівся облік виконання стандарту й одержання премії, що відображалося чорним кольором, а невиконання -— червоним. Графік допомагав як управляючому, так і робітникові, оскільки наочними були і прогрес в роботі, і причини позбавлення премії. Метод діаграм Гантт використовував при відображенні балансу щоденного виробництва, руху засобів виробництва і предметів праці, продуктивності машин і робітника, вартості простою устаткування тощо.

Особливо слід відзначити використання Ганттом діаграм планування часу й управління роботою. Головним у них було те, що в діаграмах робота була розписана і розподілялася в часі за окремими операціями аж до її виконання. Це давало змогу

Розділ 4. Виникнення і розвиток школи наукового управління 109

менеджеру стежити за виконанням плану і застосовувати дії, необхідні для утримання проекту в часових межах або ж у межах відведеного бюджету.

Ще при житті Гантта графічні засоби планування й управління роботою дістали визнання не тільки в Америці, а ■ й в інших країнах світу. Західні учені вважають, що вони стали основою радянської системи центрального планування для управління п'ятирічними планами, а також для розроблення подальших діаграм і графіків управління виробництвом.

Після смерті Тейлора, очевидно, під впливом прискореного розвитку промисловості, а також поширення ідей інституціонального напряму економічної теорії (зокрема Торстена Веблена) Гантт вивчає різноманітні ідеї, що стосуються ролі промислового інженера і підприємства як організації. Створивши в 1916 р. організацію під назвою "Нова машина", метою якої було формування існуючої соціально-економічної системи, Гантт відходить від вузькозаводських питань і досліджує загальні проблеми реформ суспільства. Він критикує систему прибутку, а також підприємців, які, прагнучи одержати найвищий дохід, перестають служити суспільству. Поліпшення системи, як і захист її від революцій, він вбачав у створенні "суспільних корпорацій" і управління ними за допомогою комітетів, що складаються з представників виробників, дистрибьютерів і споживачів, роль економічного керівника яких він усе ж відводив інженеру.

Як бачимо, найбільш ортодоксальний із послідовників Тейлора, Генрі Гантт прийшов наприкінці життя до цікавого висновку про те, що удосконалення суспільства перебуває в руках інженерів, а гармонію інтересів його членів забезпечують картелі і державні корпорації. Цей висновок суперечить поглядам Тейлора і його власним, які Гантт усе життя пропагував.

П одружній союз: Значний внесок у ранній період

фр_енкі розвитку менеджменту внесло подружжя

ЛіліанГілбрети ^фР^енк Банкерт Гілбрет (1868-1924) і

І Ліліан Моллер Гілбрет (1878—1972). їхня

робота з поліпшення вивчення рухів робітників заклала фундамент для сучасного розроблення стандартів праці, а також принципів його стимулювання за допомогою заробітної плати.

Свій трудовий шлях Френк Гілбрег розпочав учнем муляра в компанії "Віоден", досягнувши в ній посади головного управляючого. З самого початку своєї роботи він звернув увагу на рухи муляра, виділяючи ті, що були ефективнішими. Результатом спостереження стало розроблення нового способу кладки, що у кілька разів скоротило кількість рухів муляра, збіль­шивши при цьому його продуктивність від 120 до 350 цеглин за годину.

Своє перше дослідження Френк Гілбрет проводив незалежно від Тейлора, навіть не знаючи про існування його праць. Надалі він створив власну консультаційну компанію, тісно пов'язав свою діяльність із розвитком наукового менеджменту.

У 1904 р. Гілбрет одружився з Ліліан Моллер. Будучи бакалавром і магістром англійської мови, Ліліан працювала над докторською дисертацією в Каліфорнійському університеті. Заміжжя не тільки змінило її звичний уклад життя, а й напрям академічних занять. Вона зайнялася психологією, вважаючи, що ця галузь досліджень буде найкращим чином доповнювати роботу, яку вів її чоловік. Відтоді і до смерті Френка Гілбрета вони вдвох шукали кращі методи виконання роботи.

Вони розробили і використовували багато устроїв і механізмів. Першими застосували фотоапарат і кінокамеру для дослідження рухів робітників, винайшли мікрохронометр — годинник із секундною стрілкою, спроможний зафіксувати час із точністю до 1/2000 хвилини. Мікрохронометр і сьогодні використовується при фотографуванні і вивченні дій.

Гілбрети широко використовували для запису трудового процесу графіки і діаграми. Вони розвинули систему "білих карток" для персоналу, що передувала системі оцінки заслуг. Велике значення надавали написанню інструкцій з метою недопущення безладдя і нерозуміння.

Саме Гілбрети першими почали підтверджувати, що принципи менеджменту й аналіз рухів могли б ефективно використовуватися у сфері самого менеджменту. Вони навіть почали досліджувати причини втоми та її вплив на здоров'я і

'озділ 4. Виникнення і розвиток школи наукового управління 111

продуктивність праці, що і сьогодні залишається актуальною науковою проблемою.

Не слід, звичайно, думати, що їх інтерес зводився лише до вивчення рухів і обмежувався робочим місцем. Метою таких досліджень був розвиток у людини її повного потенціалу, методів роботи, поліпшення інструментів, створення для праці здорового психологічного середовища.

Як уже зазначалося, психологія стала предметом дослідження Ліліан Гілбрет. Спочатку вона пише працю "Психологія управління", яку серіями публікує в 1912— 1913 pp., а в 1925 р. завершує дисертацію і стає доктором психології.

На жаль, досягнуті подружнім тандемом успіхи в галузі психології і причин стомлюваності праці зненацька були перервані. Смерть Френка Гілбрета була раптовою. Ситуація, що виникла, вимагала від 46-річної жінки зі ступенем доктора психології, до того ж матері 12-ти дітей у віці від двох до 19 років, не тільки людської мужності, а й наукового подвигу в просуванні і розвитку того, що вони з чоловіком почали робити. Про те, наскільки це їй удалося, свідчить кількість слів "перша", коли говорять про Ліліан Гілбрет. Вона була першою жінкою — членом Спілки промислових інженерів; першою жінкою — членом Американського товариства інженерів- механіків; першою жінкою, що здобула ступінь "Почесного магістра інженерних наук" Мічиганського університету; першою жінкою-професором у галузі менеджменту інженерних шкіл ряду університетів. Вона — єдина жінка, якій в 1931 р. була присуджена "Медаль Гілбрета"; вона — єдина жінка, що одержала Золоту медаль Гантта. * ■

Як бачимо, Ліліан Гілбрет не без підстав називають "Першою леді менеджменту". її ім'я по праву стоїть поруч з ім'ям "батька вивчення рухів" — Френка Гілбрета.

Г арріштонЕмерсон: Г. Емерсон (1853—1931) був

досягнення символом нового "покоління" інженерів, що

ефективності ^ впроваджували нові методи економії часу і

через організацію засобів в американську зростаючу

промисловість.

Емерсон здобув освіту в Баварському

політехнічному університеті в Мюнхені. Свою управлінську діяльність він розпочав на одній із залізниць Америки. Проте