4 0 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов

підготовку, знання економіки, гарний характер, він також мусить бути старшим своїх підлеглих, одруженим, оскільки це робить його серйозним і закріплює на одному місці. Майстер, писав Варрон, працює ефективніше, якщо знає, що його чекає винагорода.

Ще одним письменником і вченим, що досліджував проблеми сільського господарства і його управління в Стародавньому Римі, був Колумелла Луцій Юній Модерат (І в. н. є.). Він, по суті, повторив ідеї своїх великих попередників про сільське господарство як галузь, що визначає стан економіки країни в цілому, про необхідність удосконалення обробітку землі і розведення худоби виходячи з наукових досягнень свого часу, про ринкову, поряд із суто споживацькою, орієнтацію виробництва продукції в рабовласницьких господарствах. Як і у Варрона, його основний літературний трактат з цих проблем називався "Про сільське господарство".

Торкаючись практичних проблем управління сільським господарством, Колумелла описав їх виходячи з власного досвіду. Підвищення продуктивності праці, вважав він, прямо залежить від розподілу її між працівниками. Дух змагання у працюючих створює додаткову продуктивну силу. Тому Колумелла, як і Катон, і Варрон, рекомендував використовувати матеріальні і моральні стимули до праці. Це однаковою мірою стосувалося як безпосередніх працівників, так і віликів, що здійснюють нагляд за ними. І все ж найважливішим чинником, що впливає на підвищення продуктивності праці, залишався в Колумелли страх перед паном, насильство, позаекономічний примус.

Але було в Колумелли і дещо нове, що відрізняло його трактат від праць попередників. Аналізуючи стан сільського господарства Риму в період кризи рабовласництва, Колумелла показав становище колонів та їхню зростаючу роль в ідеальному маєтку. Власнику маєтку він рекомендував не змінювати часто орендарів, а залучати до обробітку землі сільських жителів, "міцно прив 'язавши їх до місця". Колумелла, хоча і продовжував підкреслювати переваги особистого управління маєтком, обробіток будь-якого вважав за краще доручати вільним колонам, а не рабу-вілику.

Розділ 2. Зародження світової управлінської думки 41

У правлінська думка епохи феодалізму

Падіння рабовласництва часто асоціюється з падінням Римської імперії. Така асоціація правомірна лише в розумінні того, що рабовласницька праця стала невигідною вже в часи занепаду Риму. Об'єктивною ж, сутнісною причиною скасування рабства був не моральний прогрес, а економічні зміни. Підтвердженням цього став сам феодальний лад, основою якого був кріпак, що працює на землі феодала і віддає йому частину продукту своєї праці. Феодальна система прикріпила людей до землі, визначила суворі класові відмінності, затвердила епоху землеробської аристократії, якій судилося проіснувати до промислової революції. У цілому в Європі феодальна система як система культури, існувала приблизно тисячу років і у своєму розвитку пройшла ряд етапів, вершиною якого став етап відродження культури, так званий період Ренесансу (кінець XIV — початок XVII ст.). Кожний з етапів у розвитку феодалізму знайшов своє відображення в управлінській думці, визначивши його специфіку і розвинувши управлінські знання. Період середньовіччя посідає в цьому розвитку особливе, центральне місце.

Термін "середньовіччя" ввели письменники Ренессансу для позначення періоду, що йшов за падінням Римської імперії і передував епосі Відродження. Історики іноді називають цей період "темною епохою", "вовкуватим періодом", підкреслюючи цим бідність і неуцтво мас, відсутність гуманітарного прогресу, застій освіти і науки. Але навіть у цих умовах у середовищі релігійних лідерів, богословів були ті, хто писав книги, відбиваючи в них життя середньовіччя, узагальнюючи існуючу практику господарювання й управління.

Ці книги не призначалися для широкого читача. Вони писалися від руки. Як правило, у них викладалися прийняті і схвалені церквою канони (закони), що стосуються не тільки її життєдіяльності, а й управління королівством, веденням війн, землекористуванням тощо.

Для короля і феодала вони становили інтерес лише остільки, оскільки сприяли збереженню і зміцненню їхньої влади. Для кріпаків вони були недоступними. Читали їх лише