- •6 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •8 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •10 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •12 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •14 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •18 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •2 0 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •2 2 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •2 6 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •2 8 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •4 0 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •42 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •44 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •4 6 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •4 8 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •5 0 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •5 2 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •56 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •6 2 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •6 4 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •6 6 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •68 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •70 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •72 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •74 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •8 0 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •84 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •86 . • Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •8 8 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •9 0 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •9 6 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •100 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •104 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •112 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
- •116 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
8 8 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
вирвали людство з патріархального економічного побуту. І хоча в Росії поки що нічого цього немає, треба сприяти витісненню дрібної промисловості фабричним виробництвом шляхом розвитку акціонерних компаній, що вигідно поєднують "діяльність особи з діяльністю суспільства".
Урядові заходи, що грунтувалися на таких або подібних уявленнях, сприяли бурхливому зростанню в Росії промисловості і промислового підприємництва. Для захисту інтересів промисловців наприкінці XIX ст. стали створювати представницькі організації підприємців — спілки, товариства, комітети і з'їзди, що будувалися за галузевою або територіальною ознакою.
У другій половині XIX ст. була створена фінансово-кредитна система з мережею державних і комерційних банків, сформувався внутрішній ринок, склалися сучасні форми •і торгівлі, зросла роль товарних бірж, розвинулася внутрішня торгівля, у результаті проведеної С. Ю. Вітте реформи грошей нормально функціонувала грошова система. Все це означало успішне формування в країні ринкових відносин.
У цьому процесі активну участь брали представники економічної й управлінської думки, а також уряд (держава), що у своїй діяльності спирався на відповідні теоретичні положення, сприяючи розвитку ринкової підприємницької економіки, здійснюючи її регулювання.
До кінця XIX ст. промислове підприємництво в Україні достатньо зміцніло і було спроможним вирішувати складні проблеми господарського розвитку. У свою чергу, такий розвиток слугував живлющим середовищем для збагачення новими положеннями економічної теорії й управлінської думки. Саме у зв'язку з розробленням насамперед питань управління промисловим виробництвом увійшло в історію світової науки ім'я ще одного економіста і суспільного діяча — М. І. Туган-Барановського.
М ихайло Іванович М. І. Туган-Барановський (1865—
Туган-Барановський 1919) народився в Україні. Закінчив
Харківський університет, здобув учений
ступінь кандидата природничих наук.
Проте найбільше його цікавили питання суспільного життя, і
він екстерном склав іспити за юридичний факультет. У 1894 р.
Розділ 3. Управлінська думка в Україні з часів Київської Русі до кінця XIX спи 89
в Московському університеті Туган-Барановський захистив магістерську дисертацію на тему: "Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і вплив на народне життя". Після опублікування не тільки в Росії, а й за рубежем вона принесла йому неабияку популярність.
У 1898 р. Туган-Барановський захистив докторську дисертацію і до 1917 р. працював приват-доцентом, а потім професором у Московському університеті і Петербурзькому політехнічному інституті. Лютнева 1917р. революція круто змінила його життя. Приїхавши в тому ж році в Україну, він обіймає посаду міністра фінансів у Центральній Раді. Після цього деякий час займається кооперативним рухом і науково-організаторською роботою. За його активної участі створюється Українська академія наук, у структурі якої вперше у світі було створено відділення соціально-економічних наук. Він стає академіком, професором Київського університету, деканом його юридичного факультету, головою Центрального кооперативного українського комітету. Смерть була передчасною і несподіваною на початку 1919 р.
Розвиваючи економічну теорію, М. Туган-Барановський, як і І. В. Вернадський, запропонував нову класифікацію її напрямів. Головною вадою капіталізму він вважав бідність населення при зростаючому багатстві, і залежно від підходу до вирішення цієї проблеми він виділяв у політичній економії три напрями.
Перший охоплював прихильників нерегульованого товарно-господарського ладу (класична школа та ін.), другий напрям — прихильників соціалізму (утопічного і марксистського), як повна протилежність першого. Нарешті, третій напрям — еклектичний — займав проміжне положення між двома першими. Він був представлений тими школами (наприклад німецька історична), прихильники яких намагалися зберегти товарно-господарський лад, але пом'якшити гостроту класових антагонізмів шляхом посилення державного втручання.