44 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов

або примхами правителя; 2) якщо суспільство буде побудовано на приватній власності.

Ці умови, на думку вчених, гарантують людям права на життя, свободу і щастя. Щоб забезпечити їх, люди погоджуються на створення урядів для управління суспільством. Водночас, як виявилося, ці умови забезпечили розвиток етики ринку і товарно-грошових відносин в економіці, сприяли розвитку особистих стимулів і справедливості, створили тверду соціально-політичну основу для промислового зростання у XIX ст. Але поки що економічна думка не потребувала глибоких пояснень примітивно організованого виробництва аграрного суспільства, основними факторами якого були земля і праця. Капітал і одержуваний на нього дохід (прибуток) ігнорувалися. Управління (менеджмент) як чинник ефективності організації виробництва не розглядалося ні з погляду практики, ні теорії. Воно перебувало "_у сонному стані середньовічного спочинку ".

С тан "спокою" в управлінській думці Меркантилізм знайшов своє відображення в

'меркантилізмі. Меркантилізм зародився

наприкінці XIV ст. і відбив панування торговельного капіталу. Як відомо, принцип торговельного капіталу — купити, щоб продати дорожче. У цьому принципі розуміння того, що прибуток виникає лише як результат ефективного використання праці, землі і капіталу як факторів виробництва, відсутнє. У ньому закладений помилковий висновок, що гроші — це і є багатство. І в першому, і в другому випадках вершиною державної мудро сті для меркантилізму стало правило: продати за кордоном більше, ніж купити там. Гіршим варіантом цієї мудрості було те, що збільшення багатства пов'язувалося з накопиченням грошей у країні виключно адміністративно-законодавчим шляхом, або навіть за рахунок піратства, прямого

рОЗбОЮ. , ; ■ , .'■

Історія розвитку меркантилізму підтвердила існуючу закономірність, що усе починається з гіршого. Ранній меркантилізм виник у країнах до великих географічних

Розділ 2. Зародження світової управлінської думки 45

відкриттів і припинив своє існування приблизно до середини XVI ст. Заінтересована в усуненні феодальних пережитків, у безпеці торговельних шляхів торговельна буржуазія підтримувала королівську владу, що прагнула до централізації влади. Королівська влада, у свою чергу, була заінтересована в зміцненні торговельної буржуазії, тому що тільки вона могла задовольнити зростаючі потреби в грошах для утримання армії і двору.

Водночас зовнішня торгівля в цей період була ще на невисокому рівні, що пояснюється недостатнім розвитком ■;■:. вітчизняного виробництва і посередницької торгівлі. У цих умовах королівські уряди, дбаючи виключно про наповнення скарбниці, проводять фіскальну економічну політику. Фіскальні ¹ інтереси держави періоду раннього меркантилізму відображалися у системі грошового балансу, що захищав політику, спрямовану на збільшення грошового багатства виключно законодавчим шляхом (заборона вивозу грошей за кордон, визначення системи складських місць, спроба держави регулювати валютні курси тощо).

Неважко помітити, що представники раннього меркантилізму дуже нечітко уявляли зв'язок між торгівлею і грошовим обігом. Система грошового балансу, прагнення до якомога більшого накопичення дорогоцінних металів у країні являли собою своєрідний компроміс між фіскальною політикою держави, заінтересованою в зростанні своїх доходів, і і інтересами торговельного капіталу, підпорядкованого цій

політиці.

Інакше вирішувалося це питання в період пізнього меркантилізму, що досяг розквіту в середині XVII ст. Центральним положенням творів пізнього меркантилізму була :... система торговельного балансу. У цій системі інтереси фіску й інтереси торговельного капіталу не протиставляються. її завдання — примирити ці інтереси, оскільки збільшення торговельного балансу країни розглядається як результат успішного ведення зовнішньої торгівлі. Через це економічна політика, що мала фіскальний характер, заміняється політикою протекціонізму, спрямованою на заохочення розвитку національної експортно орієнтованої промисловості і