72 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов

діяльності в такій системі є сальдо торговельного балансу. Для держави вигідним є баланс при позитивному сальдо, що водночас свідчить про правильність комерційної політики.

Що стосується співвідношення галузей і сфер діяльності, то воно уявлялося таким: на першому місці перебуває зовнішня торгівля, на другому — внутрішня, далі йде мануфактура (промисловість) і, нарешті, сільське господарство. Критерієм такої градації галузей є їхня роль у збільшенні багатства нації (грошей). Держава у своїй політиці мусить цим керуватися, управляти як виробниками, так і споживачами.

Незважаючи на визнання прогресивного значення меркантилістської системи, її ролі в накопиченні багатства суспільства, ставлення Балудянського до неї було, однак, негативним. Він засуджував політику меркантилізму, спрямовану на захоплення нових ринків і колоній, розв'язування війн. У дусі систем фізіократів і А. Сміта він підтримував значення етичних аспектів економічної політики, що грунтуються на "великодушності і любові до людини", виступав проти цехової замкнутості і регламентації меркантилізму, за свободу ринку і виробника, за надання простору для розвитку продуктивних сил суспільства. При цьому він критично ставився і до фізіократичного учення про продуктивну і непродуктивну працю. Як і А. Сміт, до продуктивної праці він відносив усі види праці в матеріальному виробництві й у цьому розумінні поділяв його погляди на суть багатства нації, вважаючи, що воно полягає в "накопиченні продуктів праці".

З погляду управління цікавими були думки вченого про організацію праці. Вони стосувалися трудових відносин, кваліфікації робітників, заробітної плати. Підкреслюючи стимулюючу роль останньої, Балудянський основи диференціації зарплати пов 'язував із талантом, майстерністю, професіоналізмом окремих категорій працівників. Крім важливості цих ідей для організації управління виробництвом на мікрорівні, у кріпосній Російській імперії, де проблеми організації праці просто ігнорувалися, ідеї Балудянського будоражили суспільну думку, змушували замислюватися над майбутнім станом економіки, закликали до ліквідації кріпосного права.

Розділ 3. Управлінська думка в Україні з часів Київської Русі до кінця XIX cm. 73

1 Широкій громадськості В. Н. Каразін

Василь Назарович (1773—1842) відомий як засновник Каразін Харківського університету й ініціатор

р еформи освіти в Росії. Як учений-економіст він представляв погляди фізіократизму. З його ім'ям пов'язано становлення класичної теорії в Україні. Часовий лаг порівняно з більш розвинутими на той час країнами Заходу, де ці погляди вже ставали історією, змінюючись іншими, свідчив лише про запізнілий розвиток у Росії ідей і практики підприємництва. У різноманітних наукових концепціях переважали питання про шляхи соціально-економічного розвитку імперії, відтісняючи на задній план ті проблеми, що хвилювали західні країни, у тому числі й проблеми управління підприємницькою (ринкової)

економікою.

■ jam

В. Н. Каразін виявляв також інтерес до розроблення питання, що хвилювало лише представників неросійських народів, які входили до складу Російської імперії. Це питання про співвідношення в державному управлінні місцевих, національних і загальноімперських інтересів. Каразін поставив його вже в листі Олександрові І у березні 1801 р. У листі було викладено проект політико-економічної програми на весь час перебування Олександра І на престолі, план реформи "зверху вниз", яка б привела імперію від необмеженого абсолютизму до конституційної монархії і дала б можливість розвиватися капіталістичній ринковій економіці.

Уже на початку листа Каразін звертає увагу царя на унікальну багатонаціональність, різноплемінність, величезні розміри Російської імперії, розташованої на межі двох материків — Європи й Азії, імперіі, що "вміщує десять кліматів", незліченні племена та ін. Каразін радить монарху врахувати цю специфіку, розробити однаково обов'язкові і для влади, і для підлеглих закони з урахуванням "обставин народу, місцевого його становища", "його здібностей, звичаїв, релігії". До "ради мужів мудрих" при царі він рекомендує залучити не