5 2 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
виникли, сприяли виробництву сільськогосподарської сировини, тоді як меркантильна політика — розвитку промисловості. Поряд із зовнішнім ринком, вітчизняна промисловість знаходила широкі ринки збуту своєї продукції усередині країни, чого не було у Франції. Це прискорювало процес капіталізації Англії і сприяло подальшому розвиткові її вовняної, бавовняної, гірничої, металообробної та іншої промисловості.
Капіталізм в Англії вступає в стадію мануфактурного періоду. Мануфактурна фабрика стимулювала технічну думку, упровадження машин, нових знарядь праці і технологій. Англія стає "майстернею світу", що означало безповоротну втрату панування старих феодальних відносин. Цей факт підтвердила і буржуазна революція 1648 p., що змінила політичне обличчя країни.
П
робудження
Фабричне
виробництво вимагало
концентрації людських і матеріальних управлінської думки.
ранні вченняr ресурсів. У свою чергу, це зумовлювало
необхідність контролю й організації, що менеджменту саме j ВХОдИЛО в компетенцію
управлінського персоналу.
Заінтересовані в збільшенні обсягів продажу власники насамперед зосередили зусилля на управлінському контролі. Суворий, по суті "військовий", контроль сприяв досягненню деяких прогресивних змін у процесі виробництва, наприклад зменшенню крадіжок на виробництві. Однак про розвиток економічного, справді ефективного управління мова ще не йшла.
Був відсутнім контроль над якістю, оскільки продукція не була стандартизована. Виробничий контроль перебував у зародковому стані і зводився до покладеного в його основу принципу: відрядна зарплата більшою мірою сприяє зростанню продуктивності праці, ніж погодинна. Такий контроль забезпечував лише зростання обсягу виробленої продукції.
Найбільшого розвитку в управлінській думці цього періоду набули фінансовий контроль і принцип планування. Фінансовий контроль, можливо, тому, що англійці запозичили кращі традиції бухгалтерського обліку в Італії й інших країнах, з
Розділ
2. Зародження світової управлінської
думки 5
З
якими їм доводилося торгувати. Планування — тому, що власники дорогих засобів виробництва (машин, устаткування, фабричних будівель) стали цікавитися не просто їхньою віддачею, а максимально можливою, яка забезпечує до того ж прибуток, що перевищує процентну ставку за грошовими вкладами.
Але й ці, найрозвинутіші елементи управління періоду його зародження, були ще далекі від тих, на яких надалі зосередили свою увагу представники наукового менеджменту. Так, зокрема, ігнорувався контроль за виробництвом. Не до кінця усвідомлювалися переваги використання планування, а тому не намагалися детально планувати виробництво, а також внутрішньоофісні операції, як це робиться сьогодні.
І все ж у той період робилися спроби теоретично осмислити досягнуте в управлінській думці. Це не були спеціальні наукові розробки. Як правило, осмислення управління відбувалося в контексті або розвитку проблем економічної теорії, або розроблення і написання конкретних рекомендацій мислителів-практиків. Наприклад, у 1767 р. вийшла у світ праця англійського вченого і державного службовця Джеймса Стюарта "Дослідження принципів політичної науки". Разом із викладом найважливіших моментів мікро- і макроекономіки автор дає поради щодо управління країною. Продуктивні сили він поділяє на дві групи, одна з яких працює руками, а друга — головою. Остання мала переваги у тих випадках, коли йшлося про необхідність подумати, перш ніж щось зробити. Дж. Стюарт рішуче відхиляв ідею, згідно з якою впровадження машин є причиною безробіття. Система машин, доводив він у своїй праці, створює в кінцевому підсумку набагато більше робочих місць, ніж звільняє.
Глибоке розуміння суті, а також розвитку і розширення функцій менеджменту продемонстрував Адам Сміт (1723— 1790). Він розвив ідею школи фізіократів про існування природної гармонії в економіці. У книзі "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776) він виклав учення про лібералізм, висунув ідею про те, що єдиним регулятором в економіці має бути ринок і конкуренція.
Основним принципом у ринковому механізмі, за Смітом, є принцип поділу праці. Він забезпечує підвищення продуктивності праці, зростання добробуту кожного і нації в цілому. Його приклад з описом процесу виробництва шпильок,
5 4 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісое
заснованого на принципі поділу праці, залишається неперевершеним у науковій і навчальній літературі і до сьогоднішнього дня.
Концепція Сміта про поділ праці привела його до осмислення сутності управлінської праці. На відміну від багатьох економістів, у тому числі представників класичної школи, наприклад Д. Рікардо, А. Сміт зайняв чітку позицію про поділ функцій власності й управлінської діяльності. По суті, він передбачив зростаючу роль найманого менеджера в умовах ринкової економіки.
Сміт, як і інші представники й послідовники класичної школи економічної теорії (Ж. Б. Сей, Т. Мальтус, Дж. С. Мілль, А. Маршалл та ін.), не обминув при цьому функцій, що покладаються на менеджера, а також властивих йому рис. Планування, організація, набір і навчання персоналу, безпосередньо управління, контроль — усі ці функції дістали у Сміта той або інший опис. І хоча праці зазначених учених не: були присвячені безпосередньо управлінню, в них, по суті, зроблені перші спроби теоретичного визначення функцій ' менеджменту. Серед рис, що сьогодні необхідні і по праву
роблять честь менеджеру, називалися уміння розраховувати і передбачати, впевненість і наполегливість, розсудливість і рішучість, порядність, ретельність, ощадливість тощо.
Ці риси були не тільки наслідком наукового передбачення. Піонери в науці управління часто на практиці демонстрували і використовували науковий принцип в управлінні людьми, матеріалами, машинами, грошима. Яскравим прикладом цього може бути життя і діяльність відомого англійського мислителя-утопіста Р. Оуена.
Р
оберт
Оуен — менеджер і батько сучасного
менеджменту з
управління персоналом
Промислова революція була результатом розвитку продуктивних сил, поєднаного з можливостями, які надали їм нові виробничі відносини, що зароджувалися. При цьому управління, критерієм ефективності якого стали економічна вигода і прибуток, не тільки безпосередньо впливало на перебіг
цієї
революції, а й саме діставало потужні
імпульси для
подальшого розвитку. Підтвердженням
цього є
життя англійського соціального утопіста
за духом,
менеджера за характером діяльності,
прабатька
сучасного менеджменту з управління
персоналом
у науці Роберта Оуена (1771—1858). Удачливий
підприємець, Оуен не намагався зупинити
хвилю індустріалізму, як це іноді
стверджують
дослідники його діяльності. Вади,
проблеми,
зло промислової революції — ось що
штовхало
Р. Оуена на пошук шляхів досягнення
соціальної
гармонії майбутнього суспільства,
реальність якої він доводив
власною практичною управлінською
діяльністю.
Свій перший досвід управління Оуен набув у віці 18-ти років. Упевнений у власній силі, під впливом успіхів підприємництва, він заснував свій перший невеличкий завод у Манчестері разом із механіком Е. Джонсом, який відповідав за технічну сторону виробництва, заснованого на нових ткацьких верстатах і джерелах енергії.
Досвід управління, набутий у період роботи на цій фабриці, і, очевидно, інтерес до практичного менеджменту стали причиною того, що устаткування було продано багатшому власнику, в якого Оуен став працювати управляючим.
Успіх, якого домігся Оуен на фабриці, грунтувався, за його власними словами, на "звичці до чіткості", знаннях людської натури, запропонованому ним новому монтажі устаткування і поліпшенні умов праці. Проте надана Оуену "повна" свобода дій як управлінцю насправді була обмежена. У 1794 (або 1795) р. він засновує нову компанію в селищі Нью-Ленарк (Шотландія).
Географічна ізоляція Нью-Ленарка, потужна (за тими часами) його матеріальна база — чотири фабрики, машинобудівний завод, сільськогосподарська фірма і житлове селище — створювали прекрасні умови для проведення експерименту, що, на думку Оуена, міг стати прикладом для реформування не тільки частини, а й цілого — всього суспільства. Про необхідність такого реформування свідчила соціальна ситуація в Англії, що погіршувалася, зростаюча