9 6 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов

щ о широка спеціалізація можлива лише за умови масових ринків товарів і, по суті, повернув менеджерів, що йшли за ним, убік нового напряму — наукового менеджменту.

І Е. Юр (1778—1857) відомий своєю книгою Знрі Юр "Філософія виробництва". Він народився в Глазго

1 (Шотландія), здобув учений ступінь в галузі

медицини, збирався вивчати природничі науки. Проте глибоко і серйозно протягом життя Юр цікавився лише фабриками і заводами.

Старанно обстеживши фабричні регіони Великобританії, живучи і думаючи так само, як і заводські робітники, Юр мав усі підстави дати своїй книзі зазначену вище назву. У ній міститься як критика фабричної системи Англії, так і її захист, прославляння.

Юр, як і Беббідж, закликав до спеціалізації. Особливу увагу при цьому він звертав на роботу тих, хто займався організацією праці. Саме в її недоліках він бачив соціальну причину важкої праці і злиденного становища робітників, грубого ставлення до них, зловживання дитячою працею.

Вихід із такого становища багато хто бачив у відмові від машин, великого фабричного виробництва, масового ринку товарів. Юр же мислив інакше. Для нього справжньою причиною зазначеної й інших проблем була слабка механізація праці. Спеціалізація праці, вважав він, яка грунтується не на машинному виробництві, не може полегшити працю робітників і створити достатню кількість товарів. Потрібна спеціалізація, заснована на заміщенні живої праці машинами й устаткуванням, тобто матеріалізованою працею, капіталом.

В ільям Стенлі І ^В- ^С- Д^жевонс (1835-1882) наро- ту дився в Ліверпулі. У його батьків було

одинадцять дітей, із яких вижили тільки

троє. Він вступив до Лондонського

університету, але сім'я відчувала постійні фінансові труднощі, і

Джевонс скористався можливістю попрацювати, щоб

допомогти братові і сестрі завершити освіту.

Припинивши своє навчання, він п'ять років працює в Австралії, займаючись самоосвітою. Спочатку в нього виник інтерес до метеорології, з якої він навіть опублікував свою першу

Розділ 4. Виникнення і розвиток школи наукового управління 9 7

роботу "Клімат Австралії і Нової Зеландії"". Проте в 1857 p., коли йому було 22 роки, Джевонс зайнявся політичною економією, сподіваючись, що йому вдасться плідно використати в цій галузі математичні методи.

У 1859 р. він повернувся в Англію і відновив своє навчання, зосередивши увагу на вивченні математики і природничих наук. Це позитивно позначилося на його методах економічних досліджень і створеній ним економічній теорії. На жаль, у віці 47-ми років, у розквіті творчих сил B.C. Джевонс потонув.

У галузі економічної теорії найважливішою роботою Джевонса є "Теорія політичної економії", опублікована в 1871 р. У ній автор став, по суті, творцем нової економічної теорії, яка відрізняється від поглядів А. Сміта, Д. Рікардо і К. Маркса. Якщо останні предметом своєї науки вважали відносини між класами і соціальними групами, тобто між людьми, то Джевонс центр досліджень став поступово переносити на відносини між людиною і товаром.

Це означало, що його більше цікавили не витрати виробництва, а корисність, дослідження якої привело до введення поняття межі. Водночас маржиналістський підхід дав змогу йому порівняно легко розв'язати одну з найважливіших економічних проблем — проблему праці, а заодно передбачити і багато чого з того, що знайшло своє вирішення в науковій теорії управління Тейлора.

Щоб збільшити загальну корисність, необхідно створити більшу кількість товарів, а це потребує додаткових витрат праці. З цієї залежності Джевонс робив такий висновок: позитивна корисність — насолода товарами, передбачає зростання негативної корисності — збільшення живої праці, втоми робітників. Все це, на думку Джевонса, вело до збільшення виробничих витрат.

Звідси Джевонс зробив ряд висновків, що стали надалі основою багатьох концепцій менеджменту, спрямованих на досягнення рівноваги в ринковому конкурентному суспільстві. Ці висновки використовувалися ним і проти вимог профспілок збільшити заробітну плату.

На думку Джевонса, інтереси робітника в кінцевому підсумку збігаються з інтересами підприємця. Тому він вважав необхідною участь робітників у розподілі прибутку. Звідси випливає ще один логічний висновок: робітник поступово стає власником, дрібним капіталістом.

9 8 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісое

Таким чином, Джевонс, визнаючи дію загальноеконо­мічних законів, дійшов висновку про наявність законів, які управляють результатами праці, втомою і насолодою. Він розширив раніше розроблені аспекти управління положеннями про важливість менеджменту, закликаючи інших дослідників до його подальшого розроблення.

І ндустріалізація в Америці: пріоритети управління

Майже до кінця XVIII ст. Америка залишалася країною, в якій панівною економічною доктриною був меркантилізм, а сама вона плелася в кільватері англійської політики. Проте два літературних документи 1776 р. докорінно змінили ситуацію. Мова йде про американську Декларацію незалежності і книгу А. Сміта "Дослідження про природу і причини багатства народів".

Ідеї Сміта цілком вписувалися у філософську концепцію лідерів нової нації, а принцип laissez-faire став основним для творців її конституції.

Спроби Англії зберегти своє панування, перешкоджати промисловому розвитку Америки шляхом заборони продажу устаткування й еміграції кваліфікованої робочої сили не увінчалися успіхом. З початку XIX ст. в Америці, як гриби, ростуть мануфактури, засновані на запозиченій передовій британській системі менеджменту, акціонерній і корпоративній формах власності.

Суттєвим було те, що підприємці Америки, які працювали у текстильній і інших галузях промисловості, прислухалися до порад Юра стосовно використання машин. Водночас американські робітники чинили менший опір введенню машин. Щоб утримати робочу силу, підприємці платили високу заробітну плату, зловживання були не настільки масовими і суворими, дитяча праця не переважала. До того ж в Америці набагато спокійніше, ніж в Англії, поставилися до об'єднання робітників у спілки, що давало їм додаткову можливість захищати свої права.

Таким чином, розвиток Америки кінця XVIII — початку XIX ст. відбувався у відносно сприятливіших економічних,

Розділ 4. Виникнення і розвиток школи наукового управління 9 9

соціальних і політичних умовах, які заохочували працю і конкуренцію, сприяли інноваціям. Розпочавшись у текстильній промисловості, індустріалізація Америки швидко розгорнулася в інших галузях економіки.

Американська І Вище зазначалося, що в індустріальному

система розвитку американці багато в чому повторювали

виробництва Англію. Водночас ще в ранній період

індустріалізації характерною рисою Америки

стало прагнення до нововведень. Однією з новацій у першій

половині XIX cm. стало широке використання в

американській промисловості взаємозамінних деталей на

основі їхньої стандартизації.

У світовій практиці принцип стандартизації так само, як і взаємозамінності, був не новим. Особливо широко він використовувався у військовому виробництві Італії, Франції, Швейцарії й в інших країнах (кораблі, знаряддя, мушкети, гвинтівки та ін.). Проте ніде до Америки ідеї взаємозамінності деталей і механізованих фабрик навіть не намагалися об'єднати в єдину систему виробництва.

"Велика виставка промисловості всіх країн", що відбулася в 1851 р. у Кришталевому палаці в Лондоні, показала: Америка не тільки здійснила спробу реалізувати ідею взаємозамінності деталей, а й почала переходити на нову систему виробництва. Такі експонати американських виробників, як замки, механічні косарки, револьвери показали, що вони перевершили аналоги з інших країн. У планах винахідників було розроблення багатьох нових взаємозамінних деталей для найрізноманітніших і необхідних для ринку виробів. Згодом цей принцип виробництва був використаний при розробленні і налагодженні в Америці випуску автомобілів.

Переваги американської системи виробництва полягали в зростанні швидкостей машин і можливості обслуговування їх малокваліфікованими робітниками, у спрощенні складання готових виробів, деталі яких були взаємозамінними, у скороченні часу і витрат на підготовку складальників. Нарешті, і це саме головне, така система давала можливість організовувати виробництво продукції на ринок у кількості, що відповідає масовому споживанню.