ББК 67.9(4УКР)308я73 К82

Затверджено Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентів вищих навчальних закладів

(лист№ 1/11-1887від 29.04.2004р.)

Рекомендовано Вченою радою Національної академії внутрішніх справ України,

Вченою радою Київського міжнародного університету та Вченою радою Київського юридичного інституту МВС України

Рецензенти:

Костенко О. М— доктор юридичних наук, професор (Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, завідуючий відділом проблем кримінального права, кримінології та судоустрою);

Мисливий В. А- кандидат юридичних наук, професор (Юридична академія Міністерства внутрішніх справ, проректор).

К82 Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.). Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За ред. М. І. Мельника, В. А. Климен-ка.- К.: Юридична думка, 2004.- 352 с ISBN 966-326-041-6

У підручнику висвітлюються основні питання Загальної частини кримінального права України, розкривається зміст (у загальних рисах) кримінального законодавства іноземних держав.

Розрахований на студентів, аспірантів (ад'юнктів) та викладачів вищих юридичних навчальних закладів, а також науковців і практичних працівників.

ББК 67.9(4УКР)308я73

© Александров Ю В , Антипов В І, Володько М В , Дудоров О О, Клименко В А, Коробенко В М , Мельник М І, Музика А А , Навроцький В О, Осадчий В І, Останін В О, Приходько Т М , Савченко А В , Стрельцов Є Л , Хавронюк М І,

тог>л.гп/с^ м/: /ілі /С ЧубарєвВ Л.ШепелеваН В,2004

ISBN 966-326-041-6 ©Видавництво «Юридична думка», 2004

Авторський колектив

Александров Юрій Валер'янович - к. ю. н., професор, заслужений юрист України (Міжрегіональна академія управління персоналом, професор) - глава XIV;

Антипов Володимир Іванович - к. ю. н., доцент, заслужений юрист України (Науково-дослідний інститут фінансового права Національної академії податкової служби України, директор) - глава І;

Володько Микола Васильович - к. ю. н., професор (Національна академія внутрішніх справ України, професор кафедри теорії кримінального права) - глава VIII;

Дудоров Олександр Олексійович — к. ю. н., доцент (Азовський регіональний інститут управління при Запорізькому державному університеті, завідуючий кафедрою кримінального права та кримінології) - глава XV;

Клименко Вадим Арсенович - доцент (Київський міжнародний університет, професор) - глави II, III, XI;

Коробенко Володимир Миколайович - (Національна академія внутрішніх справ України, доцент) - глава X;

Мельник Микола Іванович - д. ю. н., професор, заслужений юрист України, член Вищої ради юстиції (Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України, заступник керівника) - глава XII;

Музика Анатолій Ананійович - д. ю. н., професор (Київський юридичний інститут МВС України, проректор з наукової роботи) - глава XXI;

Навроцький В'ячеслав Олександрович - д. ю. н., професор (Львівський юридичний інститут МВС України, декан) - глава XXII;

Осадчий Володимир Іванович - к. ю. н., доцент (Національна академія внутрішніх справ України, начальник кафедри теорії кримінального права) - глави V, XIX, XX;

Останін Валерій Олексійович - (Національна академія внутрішніх справ України, доцент кафедри теорії кримінального права) - глава VI;

Приходько Тетяна Миколаївна - к. ю. н. (Національна академія внутрішніх справ України, старший викладач кафедри кримінального права) - § 4 глави IX;

Савченко Андрій Володимирович - к. ю. н., доцент (Національна академія внутрішніх справ України, доцент кафедри теорії кримінального права) - глава VII;

Стрельцов Євген Львович - д. ю. н., професор, заслужений діяч науки і техніки України (Одеський національний університет імені 1.1. Мечникова, проректор, завідуючий кафедрою кримінального права, кримінального процесу та криміналістики) - глава IX (крім § 4);

Хавронюк Микола Іванович - к. ю. н., доцент (Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України, завідуючий відділом з питань національної безпеки, оборони, правоохоронної діяльності та боротьби зі злочинністю) - глави IV, XVII;

Чубарев Валентин Леонідович - д. ю. н. (Київський міжнародний університет, професор) - глави XIII, XVI, XXIII;

Шепелева Наталія Володимирівна - к. ю. н., доцент (Національна академія внутрішніх справ України, докторант кафедри теорії кримінального права) - глава XVIII.

Глава I поняття кримінального права

§ 1. Кримінальне право як галузь законодавства

Поняття кримінального права використовується в декількох значеннях, а саме, як: а) самостійна галузь права; б) галузь законодавства України; в) різновид правової науки; г) юридична навчальна дисципліна.

Використання поняття кримінального права як галузі права, науки і навчального курсу ґрунтується на єдиній нормативно-правовій базі - системі чинних норм кримінального права, тобто галузі кримінального законодавства України.

Кримінальне право відрізняється від інших галузей вітчизняного права особливими завданнями, своїм предметом охорони, а також специфічним предметом і методом правового регулювання.

Завданням Кримінального кодексу України¹, а відтак - і кримінального права, є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ч. 1 ст. 1 КК).

У теорії кримінального права виділяються такі його функції: а) регулятивна, яка проявляється у впливі на поведінку людей кримінально-правових приписів, конкретних заборон, що сформульовані в КК; б) охоронна, яка пов'язана з безпосередньою охороною тих об'єктів (життя та здоров'я особи, власність, довкілля тощо), посягання на які тягне кримінальну відповідальність; в) виховна - проявляється у формуванні свідомої потреби людини дотримуватися законів; г) попереджувальна (превентивна) - спря-

¹ Далі - КК.

Глава I. Поняття кримінального права

мована щодо осіб, стосовно яких виявилася неефективною виховна функція. Вона полягає в погрозі покаранням будь-кому з членів суспільства при вчиненні ним злочину.

Предметом охорони кримінального права України є права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок та громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України (ч. 1 ст. 1 КК)

Це визначення цілком відповідає змісту ст. З Конституції України, в якій наголошується, що «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Слід мати на увазі, що вказані у ч. 1 ст. 1 КК суспільні відносини та цінності не регулюються, а лише охороняються кримінальним правом. Зазначені відносини й цінності регулюються засобами інших галузей права - конституційного, цивільного, адміністративного, земельного тощо. Те, що для кримінального права є предметом охорони, для інших галузей права є предметом регулювання.

Виникає запитання: чи має кримінальне право власний предмет регулювання?

Предметом регулювання кримінального права є суспільні відносини, які виникають у зв'язку із вчиненням злочину.

Особливості будь-яких суспільних відносин визначаються особливостями їх учасників, а також колом прав та обов'язків цих учасників.

Учасниками кримінально-правових відносин є, з одного боку, особа, яка вчинила злочин, а, з іншого - держава, що виступає в особі уповноважених на те органів (це, зокрема, органи дізнання, досудового слідства, прокуратури, суд). Зазначені органи мають право і зобов'язані притягнути особу до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин і застосувати до неї покарання чи вжити інші кримінально-правові заходи. Особа, яка вчинила злочин, зобов'язана понести покарання та інші обмеження, пов'язані з кримінальною відповідальністю, і має право вимагати, щоб її відповідальність повністю відповідала положенням кримінального закону. Вирішення викладених вище завдань здійснюється застосуванням специфічного для кримінального права методу правового регулювання.

Метод правового регулювання, що притаманний тільки кримінальному праву, полягає у визначенні того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ч. 2 ст. 1 КК).

Кримінальне право. Загальна частина

Тобто, метод правового регулювання кримінального права має дві складові: а) визначення того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, і б) які покарання застосовуються до осіб, що вчинили злочини.

Саме метод правового регулювання найбільш повно відрізняє кримінальне право від інших галузей законодавства.

Якщо завдання, а також предмети охорони та регулювання багато в чому можуть збігатися з іншими галузями законодавства, то метод кримінального права ні за яких підстав не може бути використаний іншою галуззю. Норми конституційного права, цивільного права, адміністративного права, кримінального процесу тощо не визначають і не можуть визначати того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

При цьому важливо мати на увазі, що мова йде не просто про покарання, а про покарання кримінальні. Вони можуть, на перший погляд, бути схожими із санкціями, що використовуються іншими галузями законодавства. Наприклад, штрафні санкції мають норми адміністративного права, фінансового права. Однак штраф, а також інші види кримінального покарання кардинально відрізняються від санкцій інших галузей законодавства процедурою застосування, державними органами, що застосовують заходи примусу, правовими наслідками тощо. Так, штраф як кримінальне покарання може бути призначений винній особі лише судом, а особа, засуджена до штрафу, визнається такою, що має судимість. Штраф, як санкція норм інших галузей права, може бути призначений не тільки судом, а й іншими державними органами. При цьому накладення такого штрафу не тягне судимості.

Норми кримінального права не тільки визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили, а й підставу кримінальної відповідальності, принципи чинності кримінального закону в часі, просторі і щодо кола осіб, підстави й умови, за яких особа, що вчинила злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності чи від покарання, особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх тощо.

Однак сутність кримінального права та особливості його методу правового регулювання проявляються саме через сукупність норм, що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Особливе значення методу правового регулювання обумовило й назву кримінального права у багатьох мовах (наприклад, в анг-