Глава III. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі і просторі

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 6 липня 1941 p., що передбачав кримінальну відповідальність за розповсюдження під час війни неправдивих пліток, що викликають тривогу серед населення.

На практиці трапляються ситуації, коли на час вчинення злочину діяв один закон, а на час досудового слідства чи розгляду справи у суді - інший. Виникає запитання: який з цих законів підлягає застосуванню? Особливо актуальним воно є у зв'язку із прийняттям нового КК, оскільки багато осіб, що притягуються до кримінальної відповідальності, вчинили злочин до набрання ним чинності — тобто до 1 вересня 2001 р.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КК злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності (ч. З ст. 4 КК), незалежно від часу настання злочинних наслідків. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі. Наприклад, якщо за діяння, яке особа вчинила до набрання чинності новим КК, санкція відповідної статті КК 1960 р. передбачала більш м'яке покарання, застосовується КК 1960 р. Якщо ж новий КК за вчинене діяння не передбачає кримінальної відповідальності або передбачає за нього менш суворе покарання або іншим чином поліпшує правове становище особи, яка його вчинила, застосовується новий КК.

У пункті 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень до КК 2001 р. є пряма вказівка закрити всі кримінальні справи щодо осіб, які вчинили діяння, декриміналізовані новим КК; у п. 1 - про звільнення від покарання осіб, засуджених за КК 1960 р. за діяння, відповідальність за які не передбачена новим КК; у п. 5 - зменшити відповідно до частин 2 і 3 ст. 100 КК 2001 р. до одного року строк виправних робіт, призначених неповнолітнім, а також розмір відрахування з їх заробітку до 10 відсотків; у п. 7 - про те, що особи, засуджені до покарання у виді громадської догани (ст. 33 КК 1960 p.), якщо у них до набрання чинності КК 2001 р. не була погашена судимість, вважаються такими, що не мають судимості. Останні три приклади свідчать про те, що дія закону про кримінальну відповідальність, який будь-яким чином поліпшує правове становище особи, що вчинила злочин, поширюється і на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Поширення дії нового закону на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання ним чинності, називається зворотною дією закону про кримінальну відповідальність у часі.

2 4-88 33

Кримінальне право. Загальна частина

Більш м 'яким вважається закон, в якому:

встановлюється більш м'який вид покарання, ніж у законі, що діяв під час вчинення злочину;

мінімальна межа покарання нижча, ніж така ж межа покарання у законі, що діяв раніше;

максимальна межа одного і того ж виду покарання є більш низькою у новому законі;

одночасно знижена нижча межа і підвищена вища межа. В цьому випадку закон має зворотну дію у часі лише у тій частині, яка пом'якшує відповідальність (див. ч. З ст. 5 КК);

виключено додаткове покарання, яке було передбачене у попередньому законі;

збережене додаткове покарання, однак це покарання в новому законі, на відміну від того, що діяв раніше, передбачене факультативно поряд із менш суворим додатковим покаранням;

виключений більш суворий вид покарання, передбачений в альтернативній санкції, або в таку санкцію включений менш суворий вид покарання;

замість одного основного покарання, яке було у законі, що діяв раніше, передбачено альтернативно ще хоча б одне більш м'яке основне покарання.

Закон про кримінальну відповідальність не має зворотної сили, коли визначає злочинність діяння або встановлює більш суворе покарання чи іншим чином погіршує правове становище особи. Наприклад, умови звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки і втрати суспільної небезпечності діянням або особою, яка вчинила діяння, за ст. 50 КК 1960 р. є більш пільговими (вони не пов'язуються з тяжкістю вчиненого злочину, як це передбачено у ст. 48 КК 2001 р.), тому при звільненні від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочин до набрання чинності КК 2001 p., слід керуватися ч. 1 ст. 50 КК 1960 р. (п. 16 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК 2001 p.).