Глава XXIII. Кримінальне право іноземних держав (питання Загальної частини)

На даний час в англо-американському праві відокремлюються три самостійних інститути - підбурювання, змова та замах. Проте, як зазначається, існуючі у цьому праві уявлення щодо попередньої злочинної діяльності не пов'язані зі стадіями розвитку злочинної діяльності і містяться в трьох, вироблених загальним правом, самостійних категоріях злочинах, що характеризуються незакінченістю реалізації злочинного наміру, однак супроводжуються здійсненням для його досягнення певних «явних дій».¹

Підбурювання до скоєння злочину, за англо-американським правом, розглядається як схилення іншої особи до вчинення злочину незалежно від того, чи цей злочин вчинено. Більш того, завжди мається на увазі невдале підбурювання, оскільки вдале підбурювання, тобто - таке, що супроводжувалось вчиненням відповідного злочину, є за цим правом співучастю у злочині. При чому, карається також замах на підбурювання. Єдиною відмінністю (особливістю) американського права є те, що злочином завжди буде підбурювання до скоєння тяжкого злочину, а щодо інших видів злочинів - сталої практики не існує.

Найбільш повне уявлення про замах, за кримінальним законодавством цієї правової сім'ї, можна скласти відповідно до спеціального закону Англії про замах, що карається у кримінальному порядку (1981 р.). За ним, особа повинна визнаватись винною у замаху, якщо з наміром вчинити злочин вона скоює дію, яка є чимось «більшим, ніж просте готування до вчинення злочину». Проте, питання про відмежування зазначеного готування та замаху на злочин залишається питанням факту і сталої практики щодо цього немає.

Тривалий час у англо-американському праві існувала чотиричленна класифікація злочинців - виконавці (першого та другого ступеня) та посібники (до та після вчинення злочину). Тепер цю класифікацію скасовано. Нині існують фігури виконавця та співучасника. Під останнім здебільшого розуміється пособник або підбурювач. Виконавцем визнається особа, яка вчинила діяння безпосередньо сама, опосередковано (за допомогою, наприклад, струму), або така, що сприяла злочину в момент його скоєння. Пособником визнається той, хто: а) забезпечує вчинення злочину; б) консультує виконавця злочину або в) керує виконанням злочину.

За англо-американським правом, можлива співучасть не лише в умисних, а й у необережних злочинах.

Що стосується покарання за вчинення злочину, то, за англійським правом, визначено три цілі кримінального покарання:

¹ Див.: Крылова Н. Е., Серебренникова А. В. Цит. праця.- С. 96.

341

Кримінальне право. Загальна частина

а) відплата, б) залякування та в) виправлення. У загальному ж вигляді кримінальне покарання визначається як владне спричинення страждань особі за вчинення нею злочину. У цілому таке ж уявлення про покарання і в американському праві, хоча доктриною тут пропонуються різні, інколи значно більш деталізовані визначення.

Слід наголосити, що в цілому різні уявлення про поняття кримінального покарання та його призначення (цілі) накладають суттєвий відбиток на практику його застосування. У літературі наводиться вдалий приклад, коли, залежно від поглядів та переконань судців, в одному американському штаті протягом одного й того ж року позбавлення волі призначалось щодо 12,5% засуджених, а в іншому- 76,5%. Федеральний суд одного із штатів у середньому засуджував винних до 8,6 місяців позбавлення волі, а такий же суд іншого штату -до 46,9 місяців.¹

Головним видом покарання у цій правовій сім'ї залишається позбавлення волі. В Англії - це тюремне ув'язнення, максимальний строк якого становить 25 років. Практикою вироблено систему певних стандартів призначення цього виду покарання за різні злочини (систему тарифів). У США санкції кримінального закону передбачають покарання на ЗО, 40 і навіть 50 років ув'язнення. До того ж, за американським правом можливе винесення визначених та невизначених вироків. Система останніх досить складна і потребує спеціального вивчення.