Глава XI. Стадії вчинення умисного злочину

геріальним складом - настання суспільно небезпечних наслідків). Крім того, свідомістю суб'єкта охоплюється незавершеність злочину, що йому не вдалося повністю реалізувати умисел.

Закон розрізняє два види замаху: закінчений і незакінчений.

Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч.2ст. 15 КК).

Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця (ч. З ст. 15 КК).

Критерієм поділу замаху на зазначені два види є суб'єктивне ставлення винного до вчинених ним дій, його власне уявлення про ступінь виконання ним злочинного діяння. Закон (ст. 15 КК) цей критерій втілив у словах «які вважала необхідними». Тобто, якщо винний вважає, що він вчинив усі дії, необхідні для завершення злочину,— наявний закінчений замах, якщо не всі - незакінчений замах.

До прийняття КК 2001 р. питання про критерій поділу замаху на закінчений і незакінчений було дискусійним. Деякі автори пропонували брати за основу поділу замаху на вказані види об'єктивний критерій, згідно з яким замах вважається закінченим, коли виконані всі дії, об'єктивно необхідні для досягнення бажаного наслідку.¹ Інші дотримувалися змішаного критерію, який припускає збіг ступеня фактичності завершення дій винного та оцінки ним самим такого ступеня.² Об'єктивний критерій непридатний для розмежування закінченого і незакінченого замахів, оскільки для закінченого замаху завжди якихось дій винного було недостатньо для доведення злочину до кінця. На думку В. П. Тихого недоліком змішаного критерію є те, що він ставить поняття закінченого замаху в повну залежність від розсуду суддів.³

Доктрина кримінального права виділяє ще й третій вид замаху -непридатний замах. Розрізняють: замах на непридатний об'єкт (предмет) та замах із непридатними засобами.

Див.: Тышкевич И. С. Приготовление и покушение по уголовному праву.- М., 1957.- С. 159.

² Див.: Иванов В Д. Ответственность за покушение на преступление-Караганда, 1974.- С. 76-81.

³ Див.: Кримінальне право України. Загальна частина / За заг. ред. професорів М. 1. Бажанова, В В. Сташиса, В Я. Тація-К.-Х., 2001-С. 179.

137

Кримінальне право. Загальна частина

Замах на непридатний об'єкт має місце тоді, коли можливість спричинення шкоди об'єкту виключається у зв'язку з особливими якостями предмета злочину або потерпілого, або у зв'язку з відсутністю їх на місці злочину, про що винному не було відомо. Наприклад, викрадення непридатної для використання зброї, проникнення у квартиру, в якій не виявилось тих цінностей, якими бажав заволодіти винний, постріл у труп, вбивство «звичайної» людини замість державного діяча. У зазначених прикладах не була заподіяна шкода, відповідно, ні громадській безпеці, ні власності, ні життю, ні національній безпеці України.

Замахом із непридатними засобами є помилкове чи через незнання використання винним для досягнення злочинної мети таких засобів, які об'єктивно не могли привести до завершення злочину. Скажімо, використання для позбавлення життя речовини, прийнятої помилково за отруту, використання для проникнення у квартиру відмичок, якими не можна відімкнути замок.

Оскільки непридатний замах не виключає суспільної небезпеки скоєного (він спрямований на вчинення злочину), кримінальна відповідальність за нього настає на загальних підставах. Винятки становлять дії, що полягають у використанні для вчинення злочину в силу неосвіченості таких засобів, які реально не можуть заподіяти шкоду (заклинання, чаклунство тощо).