Глава XIII. Множинність злочинів

Аналіз положень КК свідчить про те, що кримінальний закон не надає такому зростанню принципового кримінально-правового значення. По-перше, у ст. 67 КК повторність та рецидив злочинів як обставини, що обтяжують покарання, передбачені в одному і тому ж пункті. По-друге, у великій кількості статей КК для формулювання кваліфікованого складу злочину використовується словосполучення: «ті ж самі дії, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями...» (див., наприклад, ч. 2 ст. 315 КК). Для кваліфікації скоєного у цьому випадку не має значення, є судимість за раніше вчинені дії (злочин), чи, може, обвинувальний вирок щодо такої особи ще не винесено. В окремих статтях Особливої частини КК вживається термін повторність, тоді як насправді має місце рецидив (наприклад, повторне вчинення втечі з місця позбавлення волі - ч. 2 ст. 393 КК).

Таким чином, закон формально-логічно прирівнює між собою повторність (ст. 32) та рецидив (ст. 34) злочинів. Такий висновок випливає також із тексту. 1) ч. 4 ст. 32 КК, де зазначено, що повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято, та 2) п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1984 р. № 5 «Про практику застосування судами України законодавства про повторні злочини», де зазначається: «Для визнання злочину повторним не має значення, чи було особу раніше засуджено за вчинення злочину». За таких умов певні види рецидиву можуть розглядатися як звичайна повторність злочинів, чим значно зменшується логічна цінність запровадженої на рівні закону класифікації видів множинності злочинів.

У спеціальній літературі, як й у кримінальному законодавстві, яке діяло до прийняття КК 2001 p., особливе значення надавалось особливо небезпечному рецидиву, тобто випадкам, коли винний під час відбування покарання у виді позбавлення волі або після відбуття такого покарання, але до зняття чи погашення судимості вчиняв новий злочин (чи злочини), за який (які) знову засуджувався до позбавлення волі. Новий КК від зазначеного виду рецидиву відмовився, хоча це не означає, що він не може бути певною мірою використаним у кримінально-виконавчому законодавстві.

181

Кримінальне право. Загальна частина

§ 5. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів

У ст. 35 КК передбачає новелу, відповідно до якої повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених КК.

Отже, першим із важливих наслідків множинності у будь-якому з її видів (повторність, сукупність чи рецидив злочинів) є те, що вона впливає на кваліфікацію злочинів. Що стосується сукупності злочинів, то вона здійснює такий вплив внаслідок того, що згідно з ч. 2 ст. 33 КК кожен із вчинених злочинів підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК.

Другим, не менш важливим наслідком множинності є її вплив на покарання, яке повинно бути призначено судом. Цей вплив може проявлятися у різних аспектах.

По-перше, у випадках конструювання кваліфікованих складів злочинів законодавцем передбачається більш сувора санкція. Так, наприклад, проста крадіжка (ч. 1 ст. 185 КК) карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. Водночас крадіжка, вчинена повторно (ч. 2 ст. 185 КК), карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

По-друге, як уже зазначалось, згідно із законом (ч. 1 ст. 67 КК) при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються повторність та рецидив злочинів. Цей аспект впливу множинності злочинів на покарання принципово відрізняється від попереднього: перший впливає на кваліфікацію і передбачає посилення покарання законодавцем, другий - призначення більш суворого покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Одночасно вказані аспекти впливу на призначення покарання використовуватись не можуть. Якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання (говориться у ч. 4 ст. 67 КК), передбачена у статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

182