Глава XV. Звільнення від кримінальної відповідальності

ціення зумовлене необхідністю втілення у правозастосовну практику принципу презумпції невинуватості і виходить з того, що лише суд повинен мати право встановлювати винуватість особи у вчиненні злочину. Як орган, покликаний покладати на особу кримінальну відповідальність, суд КК і КПК логічно наділяється повноваженням звільняти від неї.

З 1 вересня 2001 р. органи дізнання, слідчі і прокурори позбавлені права приймати рішення про звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, вказаних у Загальній та Особливій частинах КК. Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за наявності підстав для такого звільнення складає мотивовану постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

КК 2001 р. передбачає такі види звільнення від кримінальної відповідальності: 1) у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК); 2) у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК); 3) у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК); 4) у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48 КК); 5) у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК); 6) на підставі закону про амністію або акта помилування (ч. 2 ст. 44 КК); 7) у зв'язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК); 8) спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності передбачені Особливою частиною КК. Специфічне звільнення від кримінальної відповідальності, врегульоване одночасно Загальною і Особливою частинами КК, передбачено у ч. 4 ст. 401 КК. Згідно з цією нормою особа, яка вчинила військовий злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 44 КК із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Класифікація передбачених у КК випадків звільнення від кримінальної відповідальності може бути різною і залежить від критеріїв її проведення. Так, за характером обов'язковості застосування звільнення від кримінальної відповідальності поділяється на факультативне (дискреційне) та обов'язкове (імперативне). При описанні першого виду використовується формулювання «особу... може бути звільнено від кримінальної відповідальності» і тим самим підкреслюється, що питання вирішується, виходячи із суб'єктивної оцінки правозастосовного органу, який має право, проте не зобов'язаний звільнити винну у вчиненні злочину особу від кримінальної відповідальності. Факультативним слід визнавати звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК), у зв'язку зі зміною обстановки (ст. 48

209

Кримінальне право. Загальна частина

КК), у зв'язку із закінченням строків давності за особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначене довічне позбавлення волі (ч. 4 ст. 49 КК), а також звільнення із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ч. 1 ст. 97 КК).

Обов'язкові види звільнення від кримінальної відповідальності характеризуються відсутністю в уповноваженого органу права вирішувати питання про звільнення від відповідальності на власний розсуд. Наприклад, імперативний, обов'язковий для виконання характер мають норми КК про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК) та, за загальним правилом, у зв'язку із закінченням строків давності (ч. 1 ст. 49 КК).

Залежно від того, можна чи ні зобов'язати особу, звільнену від кримінальної відповідальності, виконати певні обов'язки після того, як відповідне рішення прийнято, випадки звільнення від кримінальної відповідальності поділяються на безумовні (остаточні) та умовні (тимчасові). Умовним є звільнення у зв'язку з передачею особи на поруки, оскільки при цьому до особи ставиться ряд вимог, а у разі їх невиконання вона притягується до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин (ч. 2 ст. 47 КК). Умовним є також звільнення із застосуванням примусових заходів виховного характеру, оскільки у разі ухилення неповнолітнього, який вчинив злочин, від застосування до нього цих заходів останні скасовуються, а неповнолітній притягується до кримінальної відповідальності (ч. З ст. 97 КК). Всі інші види звільнення від кримінальної відповідальності є безумовними в тому плані, що вони не передбачають можливість скасування прийнятого рішення про звільнення від відповідальності залежно від поведінки того, відносно кого було прийняте таке рішення.

В юридичній літературі наводяться й інші класифікації, зокрема, виділяють основні і субсидіарні, суб'єктивні і об'єктивні, загальні і спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності.¹

Звільнення від кримінальної відповідальності регламентується не лише Загальною, а й Особливою частиною КК, тобто критерієм поділу видів звільнення на загальні і спеціальні виступає структура кримінального закону. Визнавши спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені Особ-

¹ Головко Л. Классификация оснований освобождения от уголовной ответственности // Законность.- 1998.- №11.- С. 37-40.

210