Глава XIX. Звільнення від покарання та його відбування

У разі одужання цієї особи, вона повинна бути направлена для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені статтями 49, 80 КК. При цьому час, протягом якого до особи застосовувалися заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в ч. 5 ст. 72 КК, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів виховного характеру.

6. Звільнення від подальшого відбування покарання у зв 'язку з іншою (не психічною) тяжкою хворобою (ч. 2 ст. 84 КК) застосовується у разі, коли особа після постановления вироку захворіла на тяжку (крім психічної) хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини.

7. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК), може застосовуватися :

- щодо жінок, засуджених до обмеження або позбавлення волі, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини;

- щодо жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання;

- в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку;

- коли така жінка має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або має можливість забезпечити належні умови для виховання дитини.

Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд, залежно від поведінки засудженої, може звільнити її від покарання чи направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.

Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком.

287

Кримінальне право. Загальна частина

8. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із законом про амністію (ч. 2 ст. 86 КК).

Амністія - це повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності й покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів. Амністія оголошується законом. Закони про амністію, за винятком законів про умовну амністію, Верховна Рада України може приймати не частіше одного разу протягом календарного року.

Дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію. Не допускається застосування амністії:

а) до осіб, яким довічне позбавлення волі в порядку помилування замінене позбавленням волі на певний строк;

б) до осіб, що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів;

в) до осіб, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави (чит.: злочини проти основ національної безпеки України), бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;

г) до осіб, яких засуджено за вчинення тяжкого злочину, крім зазначених у п. «в», і які відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання.

Є три види амністії:

1) повна амністія - це повне звільнення зазначених у законі про амністію осіб від кримінальної відповідальності чи від покарання. Наприклад, на підставі ст. 1 Закону «Про амністію» від 5 липня 2001 р. звільнено від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань ряд категорій осіб, зазначених у законі.

Повна амністія може бути і з іспитовим строком. Так, згідно зі ст. 6 згаданого Закону про амністію, замінено невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на умовне засудження з іспитовим строком до трьох років особам, вперше засудженим до позбавлення волі на певний строк, невідбута частина покарання в яких на день набрання цим законом чинності становить не менше трьох років. Якщо протягом цього іспитового строку такі особи не вчинять нового злочину, покарання, від якого їх умовно звільнили, вони вже не відбуватимуть;

2) часткова амністія — це часткове звільнення зазначених у законі про амністію осіб від відбування призначеного судом покарання (фактично така амністія є різновидом пом'якшення покарання);

288