Глава XIII

МНОЖИННІСТЬ ЗЛОЧИНІВ

' ♦ --------

§ 1. Поняття множинності злочинів та її кримінально-правова характеристика

Термін «множинність злочинів» у чинному кримінальному законодавстві не використовується (не передбачалося його і в КК 1960 p.). Щоб скласти належне уявлення щодо зазначеного терміна, необхідно чітко розмежовувати два головних різновиди можливої злочинної поведінки: одноразова (її ще інколи називають одинична) та багаторазова злочинна діяльність, коли особою вчинено більш ніж один злочин.

Терміном множинність злочинних діянь, який було введено у науковий обіг наприкінці 60-х років минулого сторіччя, його засновники позначали ситуацію збігу «декількох правопорушень, передбачених кримінальним законом, у поведінці однієї і тієї ж особи».¹ Пізніше один з авторів запропонованого терміна розкрив його зміст так: поняття «множинність» слід вживати для відмежування відповідних випадків від ситуацій одиничного скоєння злочинних діянь подібно до того, як термін «група» відрізняє множинність злочинців від особи, яка діяла одноособово.²

Множинна злочинна діяльність буває трьох видів:

вчинення особою, яка раніше не засуджувалася, більше одного злочину;

¹ Див.: Галиакбаров Р, Ефимов М., Фролов И Множественность преступных деяний как институт советского уголовного права // Сов. юстиция.-1967.-№2.-С. 5.

Див.: Галиакбаров Р. Р Перспективы совершенствования советского уголовного законодательства // Проблемы повышения эффективности борьбы с преступностью.- Иркутск, 1983.- С. 22.

171

Кримінальне право. Загальну частина

вчинення одного злочинного діяння особою, яку раніше було засуджено за скоєння хоча б одного злочину;

комбінований варіант,- коли особа, що була засуджена за скоєння хоча б одного злочину, вчинила знову більш ніж один злочин.

Зі сказаного випливає, що головною ознакою множинності злочинів є те, що певна особа вчинила більше одного злочину, чим обумовлюється необхідність окремого розгляду питання про те, що саме слід розуміти під одиночним злочином.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Отже, під одиничним злочином слід розуміти кожне окреме діяння, яке передбачено певною статтею чи частиною (залежно від випадку) статті Особливої частини КК. У диспозиціях зазначених статей переважно викладені саме одиничні злочини, точніше - їх склади.

Склади злочинів, як відомо, класифікуються за різними підставами, внаслідок чого інколи досить не просто точно кваліфікувати навіть одиничний злочин. Особливо важко зробити це тоді, коли злочинцем вчинено триваючий, продовжуваний або складний (складений) злочини. Зазначена складність оцінки конкретних складів злочинів не є проблемою множинності, вона є проблемою кваліфікації злочинів. Це означає таке: якщо вчинено напад з метою заво-лодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), то помилкова кваліфікація дій винного, наприклад, за ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 186 КК, замість кваліфікації його дій лише за ч. 1 ст. 187 КК, буде неправильним застосуванням закону, внаслідок якого буде утворено штучну множинність злочинів.

Другою суттєвою ознакою множинності злочинів є те, що кожний зі скоєних злочинів усе ще зберігає свою юридичну значимість, тобто кожний з цих злочинів повинен бути підставою кримінальної відповідальності. Це вкрай важлива ознака множинності, оскільки згідно з ч. 1 ст. 44 КК особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом (дійове каяття, закінчення строків давності тощо), а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування. Звідси випливає, що множинність злочинів може бути фактичною, а може бути і юридичною. Випадок фактичної множинності злочинів якраз і має місце у застосуванні зазначеної статті КК, коли фактично (об'єктивно) існує множинність злочинної діяльності, проте завдяки тому, що за підставами, передбаченими у кримінальному

172