Глава XXIII. Кримінальне право іноземних держав (питання Загальної частини)

тазіром осіб, щодо яких є достатні підстави підозрювати, що вони можуть вчинити злочин.

Характерною особливістю мусульманського права є те, що навіть загальновідомі кримінальні покарання, такі, наприклад, як позбавлення волі, у мусульманському праві мають значні відмінності. Так, інколи засуджені до позбавлення волі знаходяться вдома або у мечеті, не маючи права їх залишати.

Сучасне мусульманське право характеризується значними змінами. Це знаходить свій вираз, зокрема, в тому, що у правових системах найбільш розвинутих мусульманських країн воно поступово втрачає провідні позиції на користь законодавства, побудованого на принципах західноєвропейського права (Туреччина, Єгипет тощо).

§ 5. Кримінальне право держав Далекого Сходу

У літературі висловлено міркування, згідно з яким знайомство з китайським та японським правом здатне допомогти скласти уявлення щодо деяких важливих і характерних елементів загальної далекосхідної концепції права.¹ Саме тому ми обмежимось оглядом кримінального права зазначених країн.

Щоб точніше зрозуміти специфіку кримінального права Японії, слід мати на увазі, що воно складається з трьох частин: 1) право, що міститься у КК (1907 p.); 2) спеціальне кримінальне право, тобто норми, які містяться у спеціальних кримінальних законах; 3) норми про кримінальне покарання, що містяться у некримінальному законодавстві (так зване кримінально-адміністративне право, кримінально-господарське, кримінально-трудове законодавство тощо).²

Ні у кримінальному кодексі, ні в інших джерелах кримінального права Японії визначення злочину не існує. Можна припустити, що, за японським кримінальним правом, злочином вважається діяння, за яке передбачено кримінальну відповідальність.

Що стосується кримінального права Китаю, то його сучасний розвиток визначається загальною стратегією держави на побудову соціалізму з «китайською специфікою». Звідси спочатку (1949-1956 pp.) у ньому спостерігалось становлення соціалістичного права, потім (1957-1976 pp.) мало місце панування правового нігілізму, в період

¹ Див.: Саидов А. X. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности). Учебник.- М., 2000.- С. 322.

² Див.: Уголовное законодательство зарубежных стран.— М., 1998.— С. 309-310.

345

Кримінальне право. Загальна частина

так званої «культурної революції», після чого знову почався період інтенсивного законотворення, коли практично було оновлено кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство. У ст. 10 КК КНР вперше в історії Китаю було запроваджено законодавче визначення поняття злочину, під яким розуміються всі діяння, що посягають на державний суверенітет і територіальну цілісність, спричиняють шкоду диктатурі пролетаріату, порушують соціалістичну революцію та соціалістичне будівництво, громадський порядок, посягають на загальнонародну власність громадян, їх особистість, демократичні та інші права, а також інші суспільно небезпечні дії, за які у кодексі передбачено кримінальне покарання.

Таким чином, єдиною ознакою злочину, за японським кримінальним правом, є його караність, тоді як за китайським правом необхідно, щонайменше, три ознаки: суспільна небезпечність, кримінальна протиправність та кримінальна караність відповідного діяння.

Чинний КК Японії реалізує концепцію, за якою злочином вважається умисна дія. Тільки як виняток з цього правила у ньому передбачено відповідальність за деякі необережні злочини (наприклад, за необережне спричинення смерті особи), хоча детальніші положення щодо видів необережності у ньому не містяться.

У ст. 11 КК КНР зазначено, що злочин визнається вчиненим умисно, коли особа передбачала, що її дії можуть спричинити суспільно небезпечні наслідки, та бажала чи свідомо припускала їх настання. Що стосується необережності, то цей Кодекс також відтворює положення, за яким відповідальність за необережну вину може мати місце лише у випадках, що прямо передбачені в законі. До речі, кількість таких випадків вкрай невелика, внаслідок чого у китайській доктрині вважається, що вирішення питання про наявність або відсутність умислу означає вирішення питання стосовно наявності злочину взагалі. Саме тому питанню щодо форми необережності в ній, як і у законодавстві, великої уваги не приділяється.

За КК Японії (ст. 41), кримінальна відповідальність настає з 14-ти років. При цьому, покарання може бути пом'якшено у випадку явки з повинною, а також при з'явленні із зізнанням у випадках, коли кримінальна справа порушується за заявою особи. Що стосується кримінального права КНР, яке побудовано під значним впливом колишнього радянського, то цікавими є не стільки положення самого Кодексу, скільки ті доповнення чи зміни, які мали місце останнім часом. Наприклад, з 1989 р. у кримінальному праві Китаю існує кримінальна відповідальність юридичних осіб за корупцію, а з 1995 р.- за порушення закону про компанії.

Питання про стадії вчинення злочину та співучасть у злочинах

346