Глава XIII. Множинність злочинів

вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів) КК.

Коли мова йде про повторність злочинів, слід мати на увазі п. 17 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК, в якому зазначено, що вчинення особою злочину до набрання чинності цим Кодексом, а також наявність у такої особи не погашеної і не знятої у встановленому законом порядку судимості враховується при кваліфікації вчиненого нею нового злочину. До речі, загальне правило щодо даного випадку сформульовано у ч. 4 ст. 32 КК таким чином: повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

Юридична природа рішення, за яким сплив строків давності кримінального переслідування, амністія або акт помилування розриває реально існуючий зв'язок між окремими епізодами кримінальної діяльності, в загальному вигляді не може викликати заперечень. Залишається, щоправда, досить складне питання, пов'язане із співвідношенням повторності та рецидиву злочинів, про яке йдеться у ч. 4 ст. 32 КК (але це питання буде розглянуто пізніше).

§ 3. Сукупність злочинів

Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден із яких її не було засуджено (ст. 33 КК). Головною ознакою сукупності злочинів, за чинним КК, є те, що нею передбачаються лише випадки множинності різнорідних злочинів. Це означає, що вчинення особою тотожних або спеціально передбачених Особливою частиною КК однорідних злочинів створюють розглянуту раніше повторність злочинів.

Як і при повторності, при визначенні сукупності не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом (ч. 1 ст. 33 КК). Крім того, порівняно з правилом, викладеним у ч. 4 ст. 32 КК, ст. 33 КК більш чітко відмежовує сукупність злочинів від рецидиву.

Наприклад, особа вчинила крадіжку, а через деякий час скоїла зґвалтування - має місце сукупність злочинів, передбачених відповідними частинами статей 185 та 152 КК. Якщо за попередню

177

Кримінальне право. Загальна частина

крадіжку особа була звільнена від кримінальної відповідальності, скажімо, у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48 КК), тоді, з юридичної точки зору, має місце поодинокий злочин (зґвалтування). Якщо за попередню крадіжку, але до вчинення зґвалтування, особа була засуджена - має місце рецидив злочинів.

У теорії кримінального права сукупність злочинів прийнято поділяти на реальну та ідеальну. Реальна сукупність злочинів має місце тоді, коли винним різними та відокремленими одна від одної діями вчинено два самостійні злочини. Проте, практиці відомі й більш складні ситуації.

Як приклад, розглянемо ситуацію, коли у процесі хуліганських дій винний застосував холодну зброю, за допомогою якої заподіяв потерпілому умисне тяжке тілесне ушкодження. Проте ч. 4 ст. 296 КК встановлено відповідальність за хуліганство, вчинене із застосуванням вогнепальної або холодної зброї, але в ній нічого не говориться стосовно реально заподіяної шкоди здоров'ю потерпілих. З іншого боку, у ст. 121 КК йдеться про умисне тяжке тілесне ушкодження і нічого не говориться про мотиви його заподіяння, тобто нею охоплюється заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження з будь-яких мотивів. Тому кваліфікація зазначених у прикладі дій тільки за однією з цих статей не охоплює повністю реально вчиненої винним дії, внаслідок чого остання потребує кваліфікації за сукупністю злочинів - за статтями 296 і 121 КК.

Подібні випадки, коли однією і тією ж дією винним вчинено два або більше злочинів, передбачених різними статтями КК, прийнято визначати як ідеальну сукупність злочинів. Отже, принципову різницю між реальною та ідеальною сукупністю злочинів складає кількість дій: якщо дія одна і та ж, то у випадках необхідності її повної юридичної оцінки може постати питання про те, що вона містить склади більш ніж одного злочину; коли ж дій більше і вони певною мірою відокремлені одна від одної, головним чином, у часі, ми маємо справу з реальною сукупністю злочинів.

Ведучи мову про сукупність злочинів, слід мати на увазі, що, по-перше, сукупність злочинів відсутня у випадках, коли кримінальним законом спеціально передбачено, що одна з двох вчинених особою дій є ознакою іншого злочину. Тобто, якщо обидві вчинені винним дії підпадають під ознаки різних кримінально-правових норм, проте одна з них за законом є, наприклад, способом чи іншою ознакою (у т. ч. кваліфікуючою) другого злочину, тоді скоєне слід розглядати не як сукупність злочинів, а як один (єдиний) злочин.

Наприклад, за ст. 364 КК, злочином визнається зловживання

178