Глава XIX. Звільнення від покарання та його відбування

ня - позбавляє саму цю особу можливості відбувати покарання, створює загрозу для інших осіб;

- суд із врахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру захворювання особи, інших обставин дійде висновку про необхідність такого звільнення

Звільнення від покарання за хворобою не є безумовним. Наявність в особи тяжкої хвороби - це лише підстава для розгляду питання про звільнення особи від покарання. Необхідно також зважити на тяжкість вчиненого злочину, можливість подальшої злочинної поведінки особи, врахувати інші обставини.

У разі одужання особи, вона повинна бути направлена для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені ст. 49 КК, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання (наприклад, амністія).

Закон (ч. З ст. 84 КК) передбачає деякі особливості звільнення від покарання за хворобою військовослужбовців. Умовами такого звільнення є: 1) вчинення військовослужбовцем злочину, за який він засуджується до: а) службового обмеження, б) арешту, в) тримання в дисциплінарному батальйоні; 2) наявність у цього військовослужбовця хвороби, на підставі якої він визнається непридатним до військової служби за станом здоров'я.

4. Умови звільнення неповнолітніх від покарання без його призначення із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК) висвітлені у главі XXII підручника.

§ 3. Звільнення від подальшого відбування покарання

1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

(ст. 75 КК) можливе за умови, якщо:

- особі призначено один із таких основних видів покарання, як: а) виправні роботи, б) службове обмеження для військовослужбовців, в) обмеження волі, г) позбавлення волі на строк не більше п'яти років;

- враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи;

- суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

За наявності цих умов суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку (від одного до трьох років) не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК на засудженого, який звільняється від

283

Кримінальне право. Загальна частина

відбування покарання, суд може покласти такі обов'язки: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; 3) повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; 4) періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи; 5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами виконання покарань за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Звільняючи особу від відбування основного покарання з випробуванням, суд може призначити їй додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 77 КК).

Якщо засуджений, якого звільнено від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, він звільняється судом від призначеного йому покарання.

Коли засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично (три і більше разів) вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК.

Особливості звільнення неповнолітніх від відбування покарання з випробуванням розкриваються у главі XXII підручника.

2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК), застосовується за умови, що їм призначено покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі (крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі й особливо тяжкі злочини).

Таке звільнення можливе як від відбування основного, так і додаткового покарання. У разі звільнення особи від відбування покарання на підставі ст. 79 КК їй встановлюється іспитовий строк у межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

284