Глава XIII. Множинність злочинів

владою або службовим становищем. Проте перешкоджання здійсненню виборчого права, вчинене членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового становища, за КК розглядається не як сукупність злочинів, передбачених ч. 1 ст. 157 та ч. 1 ст. 364, а як один (кваліфікований) злочин, спеціально визначений у ч. 2 ст. 157 КК.

По-друге, слід відрізняти сукупність від складних або, як їх ще інколи називають, складених злочинів, під якими розуміється вчинення двох або більше різнорідних діянь, кожне з яких, згідно із чинним законодавством, може розглядатися як самостійний злочин. Проте, інколи вони поєднуються у законі в один злочин завдяки тому, що складають собою певний комплекс взаємопов'язаних дій, що відзначається підвищеною суспільною небезпекою скоєного. Хрестоматійним прикладом такого виду злочинів є розбій (ст. 187 КК). Справа в тому, що за ст. 186 КК відкрите викрадення чужого майна визнається кваліфікованим складом грабежу, якщо він поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Відтак випадок грабежу, поєднаного зі спричиненням умисного тяжкого тілесного ушкодження, можна розглядати як ідеальну сукупність злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 та ч. 1 ст. 121 КК. Проте, цю сукупність законодавцем спеціально передбачено у вигляді складного злочину у ст. 187 КК, за якою карається розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4).

Водночас вчинення умисного вбивства під час розбою не охоплюється ч. 4 ст. 187 КК. Такі випадки є ідеальною сукупністю злочинів, передбачених указаною нормою та ч. 2 ст. 115 КК.

§ 4. Рецидив злочинів

Рецидивом злочинів (від латинського re-caedere - знову впасти), за чинним кримінальним законодавством, визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин (ст. 34 КК).

Слід зазначити, що за новим КК поняття рецидиву пов'язується з повторністю виключно умисних злочинів. Вчинення після скоєння умисного злочину одного чи декількох нових необережних або, навпаки, вчинення після одного (чи декількох) необережних злочинів нового умисного злочину рецидиву не створюють. Подібні випадки завжди складають сукупність злочинів.

179

Кримінальне право. Загальна частина

На відміну від звичайної повторності злочинів, у випадку рецидиву за раніше вчинений умисний злочин (чи злочини) відповідна особа повинна мати судимість. Це означає, що за зазначений злочин чи злочини стосовно даної особи повинен існувати обвинувальний вирок, який набрав законної сили. Новий умисний злочин повинен бути вчинений особою під час відбування нею призначеного за цим вироком покарання або протягом строків, встановлених статтями 89 та 108 КК для погашення судимості, якщо тільки її не було знято у передбаченому ст. 91 та ч. 4 ст. 108 КК порядку. Тобто, йдеться про так званий легальний рецидив. Якщо ж судимість знято чи вона погашена за спливом установленого у кримінальному законі строку, вважається, що в діях особи присутній «фактичний» рецидив, який не має кримінально-правового значення.

За чинним кримінальним законодавством рецидив злочинів поділяється на спеціальний та загальний.

Спеціальний рецидив має місце тоді, коли особа, що була засуджена за вчинення умисного злочину (та має судимість), скоює щонайменше один новий умисний злочин, який за своєю юридичною природою є тотожним або, у передбачених законом випадках, однорідним. Так, ч. 2 ст. 201 КК встановлює кримінальну відповідальність за передбачені цією статтею дії, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за контрабанду. Це є приклад тотожного рецидиву.

Якщо ж особа, яка має судимість за вчинення умисного злочину, вчинила новий інший умисний злочин, не тотожний та не однорідний попередньому, має місце загальний рецидив.

Крім того, кримінальне право знає ще й пенітенціарний рецидив - вчинення нового злочину особою під час відбування покарання у виді позбавлення волі. Він може мати ознаки як загального, так і спеціального рецидиву. Наприклад, втеча з місця позбавлення волі (ч. 1 ст. 393 КК) належить до загального рецидиву, а повторна втеча (за умови, що за попередню втечу особа вже засуджена) (ч. 2 ст. 393 КК) - до спеціального. Прикладом спеціального пенітенціарного рецидиву може бути також зараження іншої особи венеричною хворобою особою, яка відбуває за такий само злочин покарання в місцях позбавлення волі (ч. 2 ст. 133 КК).

Як і у випадках повторності злочинів, при їх рецидиві спостерігається зростання суспільної небезпеки скоєного. У юридичній літературі вважається загальновизнаним, що у випадках рецидиву має місце дещо більша суспільна небезпека скоєного внаслідок того, що новий умисний злочин вчинено особою, незважаючи на заходи кримінально-правового впливу, що вже застосовувались до неї раніше.

180