Глава XV. Звільнення від кримінальної відповідальності

ливою частиною КК, перспективною формою депеналізації, законодавець у КК 2001 р. істотно збільшив кількість відповідних заохочувальних приписів (це, зокрема, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 4 ст. 212, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. З ст. 263, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. З ст. 369 КК). їх призначення - через стимулювання бажаної для суспільства посткримінальної поведінки особи, яка вчинила закінчений злочин, добитись відвернення, усунення або мінімізації суспільно небезпечних наслідків, отримати інформацію про вчинений злочин, необхідну для його розкриття, попередити скоєння нових злочинів.

Умови звільнення від кримінальної відповідальності, які містяться в Особливій частині КК, формулюються по-різному - з урахуванням специфіки злочину та конкретної мети застосування такого звільнення. Наприклад, ч. 4 ст. 212 КК підлягає застосуванню судом у тому разі, коли: 1) особа, щодо якої вирішується питання про звільнення її від кримінальної відповідальності, вчинила ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів уперше; 2) вчинене нею діяння охоплюється ч. 1 або ч. 2 ст. 212 КК; 3) має місце позитивна посткримінальна поведінка, яка полягає в тому, що винний до притягнення його до кримінальної відповідальності сплачує належні суми податків і зборів, а також пеню і фінансові санкції.

Застосування передбачених Особливою частиною КК заохочувальних норм про звільнення від кримінальної відповідальності не пов'язується з реалізацією дискреційних повноважень суду, тобто таке звільнення завжди є обов'язковим.

§ 2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчи-рення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду (ст. 45 КК).

Дана норма передбачає новий, невідомий попередньому КК, вид звільнення від кримінальної відповідальності. Раніше дійове каяття розглядалось як обставина, що пом'якшувала відповідальність і враховувалась судом при призначенні покарання (п. 1 і п. 8 ст. 40 КК 1960 р.). ї t Сутність дійового каяття як підстави обов'язкового звільнення

211

Кримінальне право. Загальна частина

від кримінальної відповідальності полягає в тому, що особа, яка вчинила злочин, не лише внутрішньо переживає і словесно розкаюється у вчиненому, але й підтверджує це своїми соціально корисними й активними діями. Вчинити їх вона може з власної ініціативи, проте застосування ст. 45 КК не виключається й у тому разі, коли дійовому каяттю передувала роз'яснювальна робота компетентних органів про позитивні наслідки поведінки, описаної у цій нормі КК.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям допускається, якщо: 1) особа вчинила злочин уперше; 2) діяння належить до злочинів невеликої тяжкості; 3) встановлено позитивну посткримінальну поведінку винного, яка виражається у щирому каятті особи, активному сприянні розкриттю злочину, повному відшкодуванні завданих збитків або усуненні заподіяної шкоди.

Ст. 45 КК може бути застосована лише за наявності всіх перелічених у ній обставин, які засвідчують дійове каяття особи. Разом із тим, звільнення від кримінальної відповідальності, згідно зі ст. 45 КК, не повинно виключатись у тому разі, коли винний об'єктивно позбавлений можливості виконати всі вимоги, які містяться у цій нормі. Наприклад, якщо злочинне посягання фактично не спричинило суспільно небезпечних наслідків, у посткриміналь-ній поведінці особи, яка звільняється від відповідальності на підставі ст. 45 КК, можуть бути відсутні такі дії, як повне відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди. Сфера застосування ст. 45 КК охоплює як закінчені, так і незакінчені злочини. Відсутність активного сприяння розкриттю злочину з боку винної особи може бути зумовлена тим, що правоохоронним органам і без її допомоги вдалося повністю розкрити злочин.

Якщо злочин вчинено у співучасті, питання про звільнення від відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям вирішується лише щодо того співучасника, який виконав всі вимоги, зазначені у ст. 45 КК.

Під вчиненням злочину вперше у ст. 45 КК потрібно розуміти те, що: 1) у особи немає непогашеної або незнятої судимості за раніше вчинений злочин будь-якої тяжкості; 2) відсутня кримінальна справа, порушена у зв'язку із вчиненням особою злочину будь-якої тяжкості. Особою, яка вперше вчинила злочин, з юридичної точки зору слід також визнавати того, кого за раніше пред'явленим обвинуваченням судом було виправдано, а також того, хто раніше, хоч і вчинив кримінально каране діяння, проте у встановленому законом порядку був звільнений від кримінальної

212