5 0 Історія вчень менеджменту. А. І. Кредісов
продовжує вивчати мови (він знав шість мов), філософію, читає праці англійських мислителів.
Його головна економічна праця — "Роздуми про створення і розподіл багатств" (1766). Ця праця являла собою лаконічний виклад 100 тез, оформлених у вигляді своєрідних економічних теорем. У ній Тюрго від аналізу капіталу, зайнятого в землеробстві, поступово переходить до його аналізу в промисловості, торгівлі, фінансах та інших сферах господарства. Він також аналізує форми прибутків на капітал, робить спробу установити взаємозв'язок між ними. На жаль, цей більш глибокий, ніж у Кене, аналіз капіталістичних відносин у цілому, однак, здійснювався Тюрго з теоретичних позицій фізіократів, тобто помилкових уявлень про те, що додаткова вартість створюється лише в одній галузі виробництва — сільському господарстві.
Інша справа, коли йдеться про діяльність Тюрго-міністра. Саме вона свідчила, що він був умілим адміністратором і водночас одним із "героїв, що скинули старий режим".
Короткий термін, коли Тюрго був, по суті, міністром усіх внутрішніх справ Франції (приблизно 20 місяців), надовго, а точніше — назавжди, ввійшов в історію передреволюційної Франції. Він не зміг здійснити економічні реформи, але сама невдача Тюрго мала революційне значення, оскільки підривала феодалізм, сприяла розумінню необхідності узяття Бастилії в 1789 р.
Оздоровлення фінансів держави — таким було перше нагальне завдання, за яке у перший же день свого міністерського правління взявся Тюрго. Програма його реформ у цій сфері включала, з одного боку, усунення кричущих нісенітниць і несправедливості у податковій системі. Насамперед передбачалося посилити оподаткування прибутків від земельної власності і полегшити тягар податків для промисловості і торгівлі. З іншого боку, Тюрго намагався обмежити витрати бюджету, головну частину яких становило утримання двору. Зрозуміло, що все це вело до збільшення числа й активності ворогів міністра, очолюваних марнотратною Марією-Антуанеттою.
Прогресивними заходами з погляду активізації товарно-грошових відносин були введення Тюрго вільної торгівлі
Розділ
2. Зародження світової управлінської
думки 51
зерном і борошном та ліквідація монополії, яку захопили за підтримки попереднього міністра спритні пройдисвіти. Так само важливими, такими, що підривали підвалини феодалізму в країні, були розроблення і схвалення королем знаменитих управлінських едиктів (указів), серед яких найважливішими були два: про скасування дорожньої повинності селян і про скасування ремісничих цехів і гільдій. Перший із них звільняв селян від дорожньої повинності, рятував їх від панщини на королівських дорогах. Другий — був необхідною умовою швидкого зростання промисловості і стану капіталістичних підприємців.
На жаль, Франція не стала країною, що показала світу приклад швидкого розвитку відносин нового способу виробництва. Об'єктивною причиною цього було те, що наприкінці XVIII ст. вона все ще залишалася сільськогосподарською країною. Королівська влада і придворна камарилья, дворянство (власники землі), духівництво, цехова буржуазія тяжіли до старих нетоварних (феодальних) форм організації виробництва. Фізіократична система, у тому числі діяльність Тюрго, незважаючи на їхню буржуазну сутність, мали, однак, феодальний вигляд. Тому нова промислова буржуазія, яку фізіократи розглядали як придаток землеробства, непродуктивну галузь, не бачила в ній "свою" теорію, відхиляла її. З іншого боку, фізіократія не могла служити й інтересам старого феодального стану. Його більше влаштовувала теорія і політика меркантилізму.
12 травня 1776 р. Тюрго було наказано здати справи міністра. Затим було анульовано більшість здійснених ним заходів, у тому числі згадувані вище едикти. Плеяда управлінців, однодумців Тюрго, яких він залучав до роботи в державному апараті, пішла разом із ним. Майже все у Франції стало "на круги своя". Економічне життя ввійшло у своє старе річище, управлінська думка знову впала в стан "спокою ".
Інакше складалися справи в Англії. Політика меркантилізму сприяла тут одночасному розвиткові нових товарних форм виробництва як у сільському господарстві, так і в промисловості. У цей період завершується первісне нагромадження капіталу, що розпочалося ще в XV ст. Велика земельна власність, капіталістичні фермерські господарства, що