131. Україна в міжнародному конкурентному середовищі: вибір стратегії розвитку.

Основні ґеополітичні і зовнішньополітичні пріоритети України:

– виживання України як суверенної незалежної держави, зростання ролі фундаментальних цінностей і зміцнення інституцій, що забезпечують добробут, безпеку і соціокультурний прогрес;

– повернення України в европейський цивілізаційний простір, всебічна інтеґрація до европейських і евроатлантичних політичних і соціальних структур, а також структур безпеки;

– посилення економічного й політичного потенціалу і “дієспроможности” України в широкому розумінні цього терміну за рахунок прискорення внутрішнього розвитку, участи в европейських структурах безпеки, укладання двосторонніх і багатосторонніх договорів, отримання відповідних гарантій безпеки тощо;

– пріоритетна орієнтація на інтеґрацію до ЕС і ЗЕС. Поглиблення спеціального партнерства з НАТО, курс на приєднання (як перший крок) до політичних структур цієї організації, яка є наріжним каменем усієї структури европейської безпеки;

– зміцнення стратегічного партнерства зі США і зв’язків з країнами Західної Европи відповідно до національних інтересів і пріоритетів України;

– підтримка і розвиток рівноправних, взаємовигідних економічних, політичних і соціокультурних відносин з РФ;

– зміцнення та консолідація особливих відносин із стратегічно важливими сусідами, насамперед Польщею, країнами Балтії, Туреччиною, Грузією, Азербайджаном та країнами Вишеградської групи;

– сприяння формуванню “поясу стабільности” та реґіональних структур безпеки від Балтійського і Чорного морів до Закавказзя і Центральної Азії;

– активна участь у створенні европейських і евразійських транспортних коридорів як по “Балто-Чорноморсько-Близькосхідній” вісі, так і по вісі “Західна Европа – Україна – Закавказзя – Центральна Азія – КНР”, використання цих коридорів для створення надійної багатоальтернативної системи постачання енергоносіїв і стратегічно важливої сировини;

– курс на альтернативне лідерство на терені колишнього СРСР і насамперед у Чорноморсько-Каспійському реґіоні; активна кооперація з тими країнами, які вбачають в Україні надійного рівноправного партнера, вільного від великодержавних і гегемоністських амбіцій;

– протидія неконтрольованому іноземному економічному проникненню і всебічній захист економічного суверенітету, недопущення встановлення будь-яких форм економічної і політичної залежности;

– блокування поточних спроб односторонньої іноземної соціально-культурної та інформаційної експансії й домінування;

– цілеспрямоване формування в масовій свідомості універсальних европейських і евроатлантичних цінностей і соціокультурних орієнтацій.

132. Економічна політика України в контексті створення єеп.

Стратегічні цілі зовнішньої політики України є похідними базових національних інтересів і ґеополітичних пріоритетів.

Основним базовим національним інтересом, ґеополітичним пріоритетом і стратегічним завданням зовнішньополітичного курсу України є її виживання і розвиток як незалежної суверенної держави сучасного світу за умов збереження її національних цінностей, захисту економічного та політичного суверенітету, власної соціально-культурної ідентичности. Цей інтерес сьогодні стає загальновизнаним як серед правлячої еліти, так і в масовій свідомості. Його реалізація є головною передумовою забезпечення добробуту, безпеки, соціального і культурного розвитку всіх громадян України.

Зміцнення державного суверенітету України в зовнішньополітичній площині означає реальне її повернення у світовий цивілізаційний простір як повноцінного й активного суб’єкта ґеополітики. Це, зокрема, передбачає формування й активне втілення в життя суверенного зовнішньополітичного курсу, заснованого на національних інтересах і пріоритетах, рішучу протидію неконтрольованому іноземному економічному, інформаційному, культурному та політичному проникненню в цілісний простір держави. Неприпустимою є поява будь-яких форм “критичної” залежности України від інших держав. Тому потрібно блокувати всіма можливими засобами експансіоністські інтенції світових і реґіональних потуг з метою встановлення їх домінування в нашій країні.

Збереження та зміцнення державного суверенітету не означає самоізоляції країни від міжнародного співтовариства, а навпаки – створює сприятливі передумови для динамічного розвитку її відносин зі світом згідно із загальновизнаними нормами міжнародного права та власним розумінням своїх національних інтересів, на засадах взаємовигідного співробітництва і безпеки.