- •1. Міжнародні економічні стратегії як категорія міжнародної економіки.
- •2. Міжнародні економічні інтереси і економічні стратегії розвитку.
- •3. Види, рівні, суб'єкти та об'єкти формування міжнародних економічних стратегій.
- •4. Економічне середовище, види й суб'єкти міжнародних економічних стратегій.
- •5. Передумови й фактори формування, множення й диверсифікованості міжнародних економічних стратегій.
- •6. Види й суб'єкти світових економічних стратегій.
- •7. Етапи кардинальних змін у міжнародних економічних стратегіях.
- •8. Державна економічна внутрішня та зовнішня політика і міжнародні економічні стратегії.
- •9. Стратегії економічного зростання і державне регулювання ринкової економіки.
- •10. Внутрішнє та зовнішнє середовище формування і реалізації міжнародних і національних економічних стратегій: мотивації та чинники.
- •11. Етапи еволюції світового господарства і світових економічних стратегій.
- •12. Моделі розвитку національних економік і диверсифікація світових економічних стратегій.
- •13. Основні світові теоретичні моделі економічного розвитку і стратегії міжнародної економічної поведінки країн.
- •14. Основні індикатори економічного потенціалу та рівня розвитку країн (ввп, врп, піі, індикатори економічного добробуту) і варіативність міжнародних економічних стратегій.
- •15. Детермінанти формування міжнародних економічних стратегій розвитку.
- •17. Еволюція світового ринкового господарства і стратегій економічного розвитку.
- •18. Ринкова економіка, економічна демократія і стратегії міжнародного економічного розвитку країн з ринковою економікою.
- •19. Світові економічні ресурси як база формування стратегій соціально-економічного розвитку.
- •20. Міжнародна мобільність факторів виробництва та проблема вибору національних стратегій міжнародної економічної поведінки.
- •21. Варіативність сучасних макроекономічних політик і стратегій економічного розвитку.
- •22. Класифікація стратегій економічного розвитку за ознаками (домінуючих країн, транзитивних економік, та країн, що розвиваються).
- •23. Стратегії наднаціональних інституцій і їхній вплив на національні стратегії та стратегії світового економічного розвитку.
- •24. Стратегії тнк і їхній вплив на формування національних економічних стратегій та стратегій світового розвитку.
- •25. Постіндустріальний світовий розвиток і особливості формування сучасних стратегій.
- •26. Зовнішньоторговельна політика як чинник стратегії соціально-економічного розвитку.
- •27. Співвідношення відкритості та протекціонізму: варіанти оптимізації і вплив на стратегії.
- •28. Стратегія відкритості: недоліки і переваги.
- •29. Варіанти стратегії автаркії: недоліки і переваги.
- •30. Мобілізаційні моделі як форма реалізації наступальних стратегій розвитку.
- •31. Стратегії «наздоганяючого розвитку» та їхня результативність.
- •32. Індикативне планування і таргетування як фактор усталеного економічного розвитку.
- •33. Глобалізація і механізми реалізації стратегій розвитку
- •34. Сучасні геополітичні стратегії світового розвитку: «геополітичні розломи».
- •35. Концептуальні основи трансформації міжнародних економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •36. Стратегія глобалізації: базові принципи формування.
- •37. Монодетермінізм сучасних глобалізаційних процесів.
- •38. Виміри переваг глобалізації.
- •39. Інноваційні, інформаційно-технологічні, фінансово-економічні, інституціональні й соціальні засади трансформації світових економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •40. Економічний глобалізм і економічний антиглобалізм у геостратегічному контексті.
- •41. Глобалізм і національна економіка: інтеграція і протистояння.
- •43. Вибір країнами оптимальних стратегій економічного розвитку в умовах глобалізації.
- •44. Економічний націоналізм – стратегія захисту національних економік в умовах глобалізації.
- •45. Варіативність політики автаркії: економічна самодостатність; структурна закритість; економічна закритість; автаркія експансії.
- •47. Національні економіки перехідного типу в глобальному середовищі: основи економічної політики.
- •48. Процеси глобалізації і економічний націоналізм.
- •49. Глобалізація як стратегія і як основа транснаціоналізації світової економіки.
- •50. Глобалізація як закономірність розвитку світового господарства і як західний проект.
- •51. Геополітичні та геоекономічні інтереси і економічні стратегії.
- •52. Співвідношення національних, регіональних та глобальних стратегій економічного розвитку.
- •53. Країни як суб'єкти світових економічних стратегій в умовах глобалізації. Регіоналізація як реакція на виклики глобалізації.
- •54. Глобалізація економіки як чинник формування нових геостратегічних концепцій.
- •55. Стратегії трансформації глобального капіталізму.
- •56. Глобалізація і нове індустріальне суспільство: проблеми і перспективи.
- •57. Глобалізація і постіндустріальне суспільство (теорії та реальність).
- •58. Глобальні проблеми ххі століття (економічний аспект) і трансформація стратегій економічного розвитку.
- •59. Стратегії тнк як складова глобальних економічних стратегій розвитку.
- •60. Глобальні проблеми сучасності та антикризові стратегії економічного розвитку.
- •61. Сучасні світові інноваційні економічні стратегії в умовах глобалізації та регіоналізації.
- •62. Глобалізація і економічне домінування: сучасні реалії.
- •63. Проблеми формування планетарної стратегії стійкого розвитку.
- •64. Стратегія стійкого розвитку як імператив і виклик.
- •65. Критерії стійкого розвитку країн у глобальному середовищі.
- •67. Макроекономічні регулятори інноваційних процесів як основа стратегії стійкого розвитку.
- •68. Стратегії та механізми впливу на циклічність розвитку національних економік.
- •69. Національні переваги та національні пріоритети як основа міжнародних економічних стратегій стійкого розвитку.
- •70. Інноваційні, фінансово-економічні й соціальні основи забезпечення стійкого економічного розвитку.
- •71. Конкурентне середовище та національні (регіональні) конкурентні переваги як складові стійкого розвитку глобальної економіки.
- •72. Глобальні проблеми сучасності та антикризові стратегії економічного розвитку.
- •73. Взаємозалежність глобальних і національних стратегій стійкого економічного розвитку.
- •74. Ринкова складова забезпечення стійкого розвитку світової економіки.
- •75. Міжнародні економічні стратегії і екологічна рівновага.
- •76. Міжнародні інтеграційні стратегії як основа формування стійкого розвитку.
- •77. Стратегічна мета та цивілізаційні чинники формування світових економічних співтовариств.
- •78. Світові макрорегіональні угрупування і варіативність міжнародних економічних стратегій.
- •79. Регіоналізація як наслідок глобалізації: економічні та позаекономічні чинники.
- •80. Міжнародне конкурентне середовище, інтеграція та національні (регіональні) конкурентні переваги.
- •81. Регіональна інтеграція як основа формування регіональних об'єднань.
- •82. Світові фінансово-економічні кризи у контексті глобалізації і антикризові стратегії регіональних співтовариств.
- •83. Європейський Союз: геополітична мета, стратегія, принципи формування і проблеми розвитку.
- •84. Європейський Союз: етапи формування і еволюція стратегій.
- •85. Стратегії та проблеми розвитку європейської спільноти і національних держав.
- •86. Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі.
- •87. Інтеграційні стратегічні пріоритети країн цсє: мета і сучасні реалії
- •88. Єеп: геополітична мета, стратегія і принципи формування.
- •89. Стратегії загальноамериканської інтеграції: nafta, ftaa.
- •90. Особливості інтеграційних стратегій країн Азіатсько-Тихоокеанському регіону: аспекти формування і розвитку.
- •91. Характер ринкових взаємин у світовому економічному просторі: проблема домінування та інтеграції.
- •92. Світові центри тяжіння і інтеграційні процеси: варіативність міжнародних економічних стратегій.
- •93. Цивілізаційні аспекти формування міжнародних стратегій економічного розвитку
- •94. Цивілізаційний контекст трансформацій світових економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •95. Проблема вибору країнами оптимальних стратегій економічного розвитку, адекватних національному менталітету.
- •96. Регіоналізація як цивілізаційне явище.
- •97. Проблеми економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.
- •99. Економічні аспекти цивілізаційної поведінки: Схід-Захід.
- •100. Регулятори економічного розвитку в рамках окремих цивілізацій.
- •101. Цивілізаційний ренесанс як фактор диверсифікованості світових економічних стратегій.
- •102. Специфіка стратегій по лінії Схід-Захід.
- •103. Вестернізація як стратегічний проект. Стратегія «Золотого мільярда».
- •104. Цивілізаційна специфіка країн «конфуціанського поясу».
- •105. Цивілізаційна специфіка стратегій країн Ісламу.
- •109. Економічні системи країн Ісламу.
- •106. Європейський союз у контексті цивілізаційної взаємодії.
- •107. Моделі та стратегії розвитку «незахідних» країн.
- •108. «Економічне диво» (цивілізаційний досвід країн Південно-Східної Азії).
- •110. Економічні реформи в Китаї: цивілізаційний контекст успіху.
- •111. Класифікація економічних стратегій країн за цивілізаційною приналежністю.
- •112. Основні цивілізаційні розбіжності у принципах економічної організації суспільств і цивілізаційна обумовленість економічних стратегій розвитку країн світу.
- •113. Синтез економічних стратегій у межах окремих цивілізацій: межі диверсифікації.
- •114. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій.
- •116. Проблеми економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.
- •117. Цивілізаційна специфіка стратегій ринкових трансформацій у країнах Центральної та Східної Європи.
- •118. Комунітаризм і індивідуалізм у цивілізаційному контексті
- •119. Цивілізаційні аспекти стратегій тнк.
- •120. Цивілізаційні витоки економічного націоналізму.
- •121. Концептуальні засади сучасних реформаторських стратегій розвитку країн із перехідною економікою.
- •122. Економічні системи високорозвинутих і перехідних економік: порівняльний аналіз.
- •123. Варіативність стратегій транзитивних країн.
- •124. Ринкові реформи у Центральній та Східній Європі: концепції та стратегії.
- •125. Стратегії економічних трансформацій на пострадянському просторі.
- •126. Проблема синтезу реформаторських моделей у транзитивних країнах.
- •127. Суб'єкти і умови застосування антикризових стратегій щодо перехідних економік.
- •129. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій.
- •130. Економічні системи домінуючих і перехідних економік: порівняльний аналіз.
- •131. Україна в міжнародному конкурентному середовищі: вибір стратегії розвитку.
- •132. Економічна політика України в контексті створення єеп.
- •133. Економічна політика України в контексті розширення єс.
- •134. Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі. Інтеграційний вибір України.
- •135. Проблема формування Україною національної економічної внутрішньої та зовнішньої стратегій розвитку на основі урахування аспектів варіативних світових економічних стратегій.
- •136. Україна і наднаціональні регулюючі світові та регіональні економічні інституції: підсумки стратегічного партнерства.
- •137. Стратегії мвф. Мвф і Україна: підсумки стратегічного партнерства.
- •138. Стратегії Світового банку, єбрр і Україна: підсумки стратегічного партнерства.
- •139. Гатт/сот і Україна: підсумки переговорних процесів.
- •140. Ринкові трансформації в Україні у геостратегічному контексті.
- •141. Україна і стратегії регіоналізації.
- •142. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій в Україні.
- •143. Україні у геостратегічному контексті.
- •144. Світові центри тяжіння: варіативність міжнародних економічних стратегій і вибір України.
- •146. Україна – єс у контексті міжнародних економічних стратегій.
- •147. Україна – єеп у контексті міжнародних економічних стратегій.
- •148. Економічна політика України в контексті створення єеп.
- •149. Економічна політика України в контексті розширення єс.
- •150. Україна і гууам: ефективність співробітництва.
- •151. Єс: етапи формування й еволюція стратегій. Україна і єс.
- •152. Україна і очес: мета і наслідки співробітництва.
- •154. Україна і Росія: порівняльний соціоекогенез.
- •155. Еволюція стратегій розвитку економіки України як транзитивної країни.
- •156. Економіки національних держав та регіонів у контексті інтересів України.
- •157. Національні переваги і національні пріоритети України як основа стратегічної моделі розвитку.
- •158. Мета і напрямки координуючого впливу наднаціональних інституцій і Україна.
73. Взаємозалежність глобальних і національних стратегій стійкого економічного розвитку.
Застосування глобальних і національних стратегій стійкого економічного розвитку відкриває шлях до визначення й обгрунтування основних напрямів розвитку національної економіки з урахуванням таких основних чинників:
1) збалансованого розвитку економіки, який забезпечує системне вирішення всього потрібного комплексу заходів;
2) відповідності економіки вимогам, що обумовлені: характером і масштабом завдань, які вирішуються і зараз, і наприкінці періодів прогнозування; особливостями внутрішніх збуджувальних чинників у поточних ситуаціях, а також тих, що прогнозуються; ресурсними обмеженнями (людськими, матеріальними, природними, екологічними, інформаційними, енергетичними); особливостями геополітичних факторів;
3) своєчасного виявлення нових напрямів розвитку національної економіки і, відповідно, точок стабілізації та зростання, які забезпечать у майбутньому її конкурентоспроможність у світовому економічному просторі;
4) своєчасного уточнення напрямів розвитку економіки відповідно до зміни стратегії та умов реалізації національних цілей країни;
5) створення сприятливих умов для розвитку передових перспективних технологій.
Складний комплекс досліджень щодо обгрунтування національних цілей економіки країни обумовлює необхідність вирішення різноманітних наукових і практичних завдань, у процесі якого повинні розроблятися можливі сценарії розвитку соціально-політичних та економічних реалій в країні, світі, насамперед у найбільш важливих, з погляду національних інтересів країни, регіонах світу. На цій основі має бути розроблена система єдиних початкових даних, необхідних для перспективних економічних, соціологічних, оборонних, екологічних та інших досліджень.
74. Ринкова складова забезпечення стійкого розвитку світової економіки.
Однією з головних умов подолання глибокої кризи та забезпечення стабільного розвитку національних економік є удосконалення їх структурно-функціональної організації та управління ринковими процесами, які відбуваються в них. Теперішня організація ринкової економіки та система управління нею не забезпечують ефективного розвитку народного господарства. Це обумовлено такими основними причинами:
· загальною відсталістю державної інформаційної інфраструктури, яка не забезпечує повної, достовірної й оперативної підтримки осіб, які приймають рішення на різних рівнях управління економікою;
· відсутністю єдиної загальнодержавної науково-обгрунтованої концепції прийняття економічних рішень, яка б об’єднувала фрагментарні (на рівнях галузей, регіонів) макроекономічні показники функціонування економіки з відповідною подальшою диференціацією управлінських рішень;
· відсутністю єдиної науково-обгрунтованої стратегії взаємодії і взаємного впливу економічних, соціальних та інших чинників забезпечення національної безпеки України.
75. Міжнародні економічні стратегії і екологічна рівновага.
Природне середовище впливає на економіку і життя людства за такими напрямами:
• надання відновлюваних та невідновлюваних ресурсів як затратних факторів економічного зростання;
• освоєння та асиміляція відходів виробництва і побічних продуктів;
• прямий вплив на самопочуття людей;
• загальна екосистемна функція (гарантія кліматичного чи екологічного кругообігу).
Хоча між трьома складовими реального капіталу існує тісний взаємозв'язок і взаємовплив, вони не є взаємозамінними. Тому стійкий розвиток є можливим за умов збереження продуктивності навколишнього природного середовища.
Природний капітал називають ще екологічним, або екокапіталом, який має відповідні фізичні виміри, класичну продуктивність та інші функції, пов'язані з каліталовіддачею. Йдеться про використання відновлюваних та невідновлюваних природних ресурсів за збереження бажаної продуктивності та здатності до відновлення.
При цьому використання відновлюваних природних ресурсів протягом тривалого часу не повинно перевищувати обсягів їхнього відновлення. Використання ж невідновлюваних природних ресурсів не повинно перевищувати обсягів виробництва заміщуючих їх аналогів. Обсяги викидів та скидів в навколишнє природне середовище забруднюючих речовин та енергій не повинні перевищувати можливостей довкілля до їх безболісної асиміляції. Дані якісні критерії є визначальними при визначенні темпів економічного і соціального розвитку у поєднанні з довгостроковим забезпеченням збереження природних умов життєдіяльності.
Питанням стійкого розвитку була присвячена Всесвітня конференція ООН з довкілля і розвитку, яка відбулася в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) у 1992 р. Представники майже 180 держав світу підтримали Програму дій на XXI ст., яка розглядає розвиток, екологію, економіку та соціальну безпеку у монолітній єдності. Згідно з конференцією в Ріо стійкий розвиток поєднує в собі неухильне поліпшення економічних та соціальних умов з довготривалим збереженням природних основ життєдіяльності.