119. Цивілізаційні аспекти стратегій тнк.

80-90-ті роки XX ст. характеризуються значним по­силенням процесу транснаціоналізації світової економіки. ТНК стали головним суб'єктом економічної діяльності у світовому еко­номічному просторі, що модернізується. Відзначаючи цю тен­денцію, багато дослідників пишуть про «настання ери транс­національної економіки», чи нової «цивілізації транснаціональ­ного бізнесу». ТНК є, з одного боку, наслідком, а з іншого — причиною зростання міжнародної концентрації виробництва, а отже і роз­гортання процесу інтернаціоналізації. Будучи на сучасному етапі однією з найефективніших організаційних форм інтернаціоналізації господарського життя, вони перебувають у центрі істо­ричного процесу глобалізації світової економіки.

Транснаціоналізація являє собою процес посилення світової інтег­рації в результаті глобальних операцій ТНК. Цей об'єктивний про­цес, зумовлений міжнародним одиничним поділом праці, по­роджує транснаціональні форми кооперації. Деякі вчені вважають, що транснаціоналізація - якісно новий етап інтернаціоналізації господарського життя, який характеризується різким зростанням ролі зовнішніх факторів розвитку всіх держав і створенням транс­національного капіталу. Інші трактують транснаціоналізацію як більш вузьку категорію -лише одну, хоча й найважливішу, форму загального процесу інтернаціоналізації господарського житія. Транснаціоналізація веде до небувало високого рівня взаємо­залежності між країнами. Як центри координації й рушії світового виробництва та обміну ТНК формують усередині своїх комплексів і між собою мережу відносин, які виходять за межі національних держав. Розвиваючись з одногалузевих елементів національних господарських систем, сучасні ТНК перетворилися на міжгалузеві внутрішньодиверсифіковані комплекси з інтернаціональним мас­штабом операцій, діалектично заперечуючи, таким чином, свою первинну основу.

120. Цивілізаційні витоки економічного націоналізму.

Причини виникнення несподіваного для багатьох аналітиків ренесансу (а інколи навіть агресії) націоналізму пов'язані з тим, що тривалий час національні та етнічні фактори сприймалися комуністичною ідеологією як другорядні і рудиментарні форми суспільного устрою, тоді як пріоритетними були класові інтереси. Виникнення та експансія ідеології націоналізму обумовлені трьома факторами: прагненням підлеглої національності зберегти середній по країні прожитковий мінімум; захистом власної території від перенаселення представниками інших національностей; здійсненням Центром жорсткої асиміляційної політики. Останній фактор є причиною виникнення у свідомості даної національності почуття страху за своє існування, а також нонконформістських настроїв серед політичної та інтелектуальної еліти. Зрозуміло, що за таких умов приводом для конфлікту може бути будь-що: від побутового інциденту до невірно зрозумілих населенням дій органів влади.

Серед причин ренесансу націоналізму як політичної ідеології також слід відзначити формування у свідомості національних політичних і управлінських еліт прагнення до позбавлення від контролю з боку центру. Це теж є вагомим фактором, який має неабиякий конфліктний потенціал. Етноси як такі не виступають самостійними суб'єктами історичних або політичних подій. Такими суб'єктами виступають певні елітні групи, що претендують на участь у владі і формулюють зміст національних інтересів. Очевидна широкому загалу теза про право нації на самовизначення або власну, тобто національну державу є двоякою, адже самовизначаються, передусім, владні еліти нових політичних структур .В політології існує декілька теоретичних концепцій націоналізму. Так, націоналізм деяких малих народів є наслідком їхнього колоніального, нерівноправного становища як у середині полієтнічної держави, так і в системі держав. Саме на цьому грунтується теорія "центр-періфірія".