108. «Економічне диво» (цивілізаційний досвід країн Південно-Східної Азії).
Японське «економічне диво» розпочалося приблизно у 1948 р., через три роки після нищівної поразки і воєнних руйнувань, коли країна ще була під військовою окупацією. До початку 1953 р. Японія досягла довоєнного економічного рівня, якщо говорити про ВНП. Відтоді вона зберегла високі темпи зростання виробництва. Протягом 1952-1963 рр. її ВНП майже потроївся і характеризувався щорічним приростом у 9%; протягом цих же років обсяг виробництва товарів зріс у 5 разів, а споживання подвоїлося. Від початку тріумфального економічного поступу і до 70-их років Японії вдалося утвердитися в ролі могутньої промислової держави.
110. Економічні реформи в Китаї: цивілізаційний контекст успіху.
Зростання ВВП Китаю сплановано так, щоб за 10-35 років стати однією з наддержав. ВВП Китаю в $1,6 трильйонів, яких КНР зможе добитися за наступні 15 років, і за ВВП зможе обігнати Японію і Сполучені Штати до 2015 і 2039 відповідно. Згідно оцінці, заснованій на існуючій статистиці, світовий ВВП може досягти в 2005 році $40 трильйонів, включаючи $1,6 трильйони Китаю, що становлять приблизно 4% світового ВВП. Японія оцінюється в $4,5 трильйонів, що складає приблизно 11%, і Сполучені Штати оцінюються в $11,7 трильйонів (29,4%). Ці числа приблизно показують, що ВВП Японії майже втричі більший, ніж у Китаї, а у Сполучених Штатів в 7,5 разів більше ВВП Китаю.
Сьогоднішній китайській економіці важко покладатися на експорт. У 2004 році повний експорт й імпорт КНР досягли $1триллиона, що склало 62,5% повного ВВП Китаю. Це надзвичайно багато. Така економічна модель, що покладається на експортну торгівлю і переробку продуктів для інших країн, приводить до порушення екології. Це - небезпечна доріжка розвитку.
111. Класифікація економічних стратегій країн за цивілізаційною приналежністю.
Якщо А. Тойнбі виділяв усього п'ять локальних цивілізацій третьої серії — західну, православну, ісламську, індуїстську та далекосхідну, то американський політолог С. Хантингтон налічує їх вісім: шість за релігійною ознакою — християнсько-католицьку (західну), християнсько-православну, ісламську, індуїстську, конфуціанську і японську та дві за географічною ознакою — африканську і латиноамериканську. Але на початку третього тисячоліття є всі підстави говорити про формування цивілізацій четвертої серії. Новий цивілізаційний розлом робить можливим поділ західної цивілізації на західноєвропейську (материнську) і північноамериканську (дочірню) цивілізації.
112. Основні цивілізаційні розбіжності у принципах економічної організації суспільств і цивілізаційна обумовленість економічних стратегій розвитку країн світу.
Якщо простежити часову ритміку циклів глобальної інтеграції і циклів індустріального розвитку, то очевидною стає їх асинхронність. Кожний наступний цикл індустріального розвитку коротший на 5-10 років, а другий цикл глобальної інтеграції, який ще не завершився, значно довший від першого.
Взаємодія циклів індустріального розвитку (1-5) та циклів глобальної інтеграції (I, II)
Взаємозв'язок між ними досить очевидний, особливо на етапі зародження світогосподарських зв'язків. Як відомо, перший глобальний інтеграційний цикл спричинив промисловий переворот в Англії (звідси й назва циклу - Pax Britannica). Причину ж зародження другого інтеграційного циклу ми бачимо у світовій економічній кризі 1929-1933 рр. Для багатьох країн саме зовнішня торгівля стала локомотивом, який зрушив їх економіку з мертвої точки.
Постіндустріальна епоха дала новий поштовх процесам глобальної інтеграції економіки і насамперед промислового виробництва. Посилилась прозорість національних кордонів для інформації та капіталу, що вилилося, зокрема, у зростання частки транснаціональних корпорацій у світовому валовому продукті.