55. Стратегії трансформації глобального капіталізму.

Ознаками ефективної стратегії глобального капіталізму є:

• адекватність стратегії (потребам середовища, ресурсам та цінностям організації та її основній меті);

• виконуваність стратегії (забезпеченість ресурсами, відповідність вимогам та інтересам суб’єктів, яким належить її втілювати, відповідність поточному історичному моменту);

• прийнятність стратегії (відповідність стратегічним суспільним потребам та інтересам, належна очікувана віддача, наявність синергетичного ефекту, прийнятний рівень ризиків реалізації стратегії).

Щоб бути ефективною, стратегія має розроблятися відповідно до певного комплексу умов, вимог та критеріїв, а її реалізація – відбуватися за забезпечення відповідних інституційних рамок.

Загальними чинниками ефективності стратегії глобального капіталізму є:

• чітко сформульовані завдання, які можуть змінюватися навколо поставлених цілей;

• підтримка ініціативи виконавців, що підвищує свободу політичного маневру;

• концентрація зусиль, що дозволяє досягти максимального результату за мінімальних зусиль;

• гнучкість, що дає запас міцності для свободи маневру;

• скоординованість дій та відповідальність керівництва за результат;

• захист основних ресурсів та життєво важливих систем організації.

56. Глобалізація і нове індустріальне суспільство: проблеми і перспективи.

В новому індустріальному суспільстві виробництво набуває комп­лексного характеру, тобто охоплює усі підсистеми господарства. Таким чином, вона поширюється практично на всі країни світу, всі галузі виробничої та невиробничої сфер. Саме завдяки глобалізації здійснюються головні умови збалансованого еко­номічного розвитку: реалізація в матеріально-речовій та вартісній формах усіх частин валового національного продукту, піднесення якості людського розвитку тощо. Вузькість внутрішніх ринків, нестача ресурсів сировини, палива, засобів виробництва компен­суються широкою участю країн у світогосподарських процесах на основі розширення і поглиблення інтернаціоналізації виробниц­тва й обігу. Інтернаціоналізація об'єднує структурні елементи і суб'єкти світового господарства в єдине ціле. Тому вона є одним із системоутворювальних факторів світового господарства. З по­глибленням процесу інтернаціоналізації виробництва посилюється єдність світового господарства, зростає його органічна цілісність. Використовуються різні показники, що визначають якісні та кількісні аспекти інтернаціоналізації господарського життя. Серед них рівень міжнародної спеціалізації та кооперування вироб­ництва, обсяги міжнародної інвестиційної діяльності, обороту фі­нансового капіталу, спільної підприємницької діяльності, міграції робочої сили тощо.

57. Глобалізація і постіндустріальне суспільство (теорії та реальність).

Теорія постіндустріального суспільства не протистоїть і не заперечує інших теорій, а інтегрує їх, збагачує свій зміст та методи дослідження суспільства, перетворюється на важливий і ефективний засіб пізнання тенденцій у розвитку суспільства на переломі тисячоліть. Головний принцип функціонування постіндустріального суспільства – обмін інформації та технічними знаннями. Якщо раніше успіх вимірювали бізнесовими досягненнями, кількістю нерухомого майна, пакетами акцій великих підприємств, „своїми людьми” на ключових посадах, кількістю підлеглих на роботі або зірочок на погонах тощо, то в сучасному світі ключем до успіху є теоретичні знання. На першому плані сьогодні стоять люди інтелектуальної праці: науковці, дослідники, студенти, експерти. Інформація, яка у сучасному свті є головною цінністю, не повинна мати перешкод у своєму обігу. Вільний обмін інформацією – запорука повної реалізації потенціалу окремих осіб, громад і цілого суспільства. За допомогою вільного поширення досягнень науково-технічного прогресу, кожна людина (а відтак і суспільство в цілому) підвищить якість свого життя. Такі перспективи стають реальними з розвитком сучасних інформаційних технологій.