11.12. Державний борг, його вплив на економіку
Згідно
Бюджнтного кодексу України державний
борг
– це загальна сума заборгованості, яка
складається з усіх випущених і непогашених
боргових зобов’язань держави, включаючи
ті, що вступають в дію в результаті
виданих гарантій за кредитами, або
забовьязань, що виникають на підставі
законодавства або договору. Частіше за
все державний (урядовий) борг
–
це нагромаджена урядом сума запозичень
для фінансування дефіцитів державних
бюджетів. Між бюджетним дефіцитом і
державним боргом існує зв’язок: з одного
боку, бюджетний дефіцит формує борг
держави, з іншого – обслуговування
боргу вимагає додаткових витрат бюджету
і часто зумовлює зростання бюджетного
дефіциту.
Державний борг може набувати різних форм: внутрішній та зовнішній, монетизований або немонетизований. Внутрішній – це борг перед юридичними і фізичними особами власної країни. Зовнішній – борг перед міжнародними фінансовими організаціями, урядами іноземних країн та іноземними приватними особами і організаціями.
Монетизованим називають борг держави, що складається опосередкованими стосунками з банками. Немонетизований борг включає:
заборгованість держави за її замовленнями та наданням послуг державним установам;
заборгованість держави з виплати заробітної плати бюджетному сектору економіки;
заборгованість з виплати соціальних трансфертів (стипендій, допомог тощо).
Вплив державного боргу на економіку країни може бути позитивним і негативним. Якщо у країні має місце зменшення виробництва, то державні запозичення для подальших витрат на інвестиції матимуть результатом зростання сукупного попиту, збільшення рівня зайнятості та рівня доходів населення. Тобто ці стимули економічного зростання позитивно впливають на економіку.
Негативні наслідки державного боргу пов’язані з витісненням приватного капіталу з інвестиційного процесу, що обмежує економічне зростання, спричиняє перерозподіл доходів на користь власників облігацій, зменшує обсяг споживчого попиту. Це потребує збільшення податків для обслуговування державного боргу, перекладає відповідальність з погашення боргових зобов’язань держави на майбутні покоління.
У ситуаціях урядових запозичень необхідним стає раціональне управління державним боргом:
вивчення кон’юнктури на ринку позикового капіталу;
випуск та розміщення нових боргових зобов’язань;
формування графіку погашення боргів;
виплати позикових відсотків;
зміна позикових ставок відсотка;
виявлення можливості анулювання боргу (у випадку фінансової неспроможності держави).
Випуск та розміщення нових боргових зобов’язань для розрахунку за старі борги називається рефінансуванням боргу.
Емісія (випуск) облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) України, за данними НБУ, складав: у 2006р.-2,5 млрд грн, у 2007р. – 2, у 2008р. – 8,5 за 9 місяців 2009р. – 41 млрд грн. Для їх розміщення Мінфін підвищує ставку доходності. Так, доходність державних облігацій з терміном погашення через 11 місяців, була встановлена на рівні 27,5% річних. Це робить їх привабливими переважно для іноземних інвесторів.
Державні облігації – єдиний доступний інструмент покриття дефіциту державного боргу, тому Уряд заінтересований у заполученні великого обсягу грошей шляхом розміщення цих цінних паперів.
Власниками ОВДП України станом на кінець 2009р. є: НБУ(51,3%), комерційні банки (23,5%), нерезиденти (0,3%), та інші інвестори (24,9%). Як свідчить статистика, можливості вітчизняних комерційних банків по викупу ОВДП суттєво обмежені внаслідок дефіциту гривневої ліквідності. Портфель ОВДП комерційних банків стабілізувався в межах 15-16 млрд грн. НБУ теж обмежує свої наміри щодо викупу ОВДП. Тому головними покупцями на цьому ринку будуть іноземні інвестори. Якщо вони збільшать купівлю ОВДП, їм прийдеться продати на міжбанківському валютному ринку більше доларів, Євро, Рублів, що неминуче приведе до ревальвації гривні. Саме нерезиденти та їх резедентські структури («інші») є крупнішими власниками ОВДП (у 2007-2008рр. вони викупили 34% їх загального випуску в Україні).
Взагалі внутрішній та зовнішній державний борг України склав на кінець 2009р. майже 280 млрд грн. Для оцінки рівня безпеки подальшого зростання державного боргу важливо знати:
на що спрямовані запозичені кошти. Якщо вони використвовуються на погашення боргів уряду, небезпека такого боргу значно вища, ніж за умов, що запозичення інвестуються в економічні проекти;
співвідношення реальної відсоткової ставки на обслуговування боргу і приріст обсягу реального ВВП від використання цих запозичень.
Наприклад,
якщо державна позика 1000 млн грн, річна
ставка відсотка 12%, щорічний приріст
ВВП (доходу) від інвестицій запозиченого
капіталу – 400 млн грн, то щорічні
відсоткові виплати будуть 120 млн грн
.
Різниця між приростом ВВП і сплатою
відсотків буде становити 280 млн грн
(400-120), що може бути використано як ресурс
для повернення боргу. Борг окупиться
приблизно через 4 роки
.
Якщо ж відсоткові виплати за борговими зобов’язаннями будуть перевищувати приріст ВВП від використання запозичених коштів, то спостерігатиметься посилення боргового тягара. В ситуації, коли приріст ВВП дорівнюватиме сумі відсоткових платежів за борг, спостерігатиметься самовідтворення боргу – неможливість його погашення. Тобто перша ситуація є безпечною, дві інші несуть у собі небезпеку.
На умови погашення державного боргу впливають такі чинники:
зміна курсу гривні до євро, долара тощо за зобов’язаннями зовнішнього боргу у іноземній валюті. Якщо, приміром, фактичний курс гривні до долара виявиться нижчим, ніж було враховано при затвердженні бюджету, спостерігатиметься економія коштів з обслуговування боргу;
зміна відсоткових ставок за користування іноземними кредитами, якщо обслуговування кредиту здійснюється за плаваючою ставкою відсотка;
частка суми заборгованості, яка сплачується за плаваючою відсотковою ставкою;
рівень відсотка за облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП) та ін.