8.6.Графічний аналіз мультиплікатора інвестицій

Вище ми зазначали, що основою інвестицій є заощадження. Економіка знаходиться у стані рівноваги за умови рівності заощаджень та інвестицій, тобто при S = I. Зобразимо на графіку взаємозв’язок між доходом (D_i), заощадженнями (S) та інвестиціями . На рис.8.6 функція інвестицій зображена горизонтальною прямою: незалежно від обсягу національного виробництва (доходу) інвестиції залишаються незмінними.

Нахил кривої заощадження (α) визначається граничною схильністю до заощаджень (МРS). У точці перетину кривих S та система перебуває у стані стійкої рівноваги. Якщо зросте обсяг національного виробництва, то збільшиться обсяг заощаджень, що

Рис.8.6 .Взаємозв'язок між доходом, заощадженнями та інвестиціями

зменшить обсяг споживання. Реалізація товарів та послуг уповільниться, зростуть товарів запаси, зменшиться обсяг виробництва. Система знову зміститься до точки Е. Щоб економіка досягла стану повної зайнятості, необхідно збільшити і заощадження, і інвестиції.

Вплив зміни обсягу інвестицій на обсяг національного виробництва та доходу зображено на рис.8.7.

На графіку зображено мультиплікативний ефект додаткових інвестицій : пряма інвестицій зміститься вгору; точка рівноваги ( ) зміститься з точки до точки, а обсяг національного виробництва та доходу зросте з до . Коефіцієнт перевищення приросту доходу над приростом інвестицій і є мультиплікатор .

Рис.8.7 Вплив обсягу автономних інвестицій на зміну національного виробництва та доходу

Абсолютна різниця між та характеризує величину вторинних виробничо-споживчих витрат, зумовлених первинними інвестиціями.

Мультиплікативний ефект може бути наслідком не лише зміни обсягу інвестицій, а і зміни заощаджень (рис.8.8). Нехай обсяг інвестицій залишиться незмінним. Зростання обсягу заощаджень змістить криву S вгору, що зумовить зміщення рівноваги ліворуч з точки в точку і зменшить обсяг національного доходу. Це означає: якщо заплановані інвестиції не зростуть, спроби домогосподарств збільшити заощадження виявляться марними з причини зменшення обсягу національного доходу. Таке явище отримало назву парадокса ощадливості. Парадоксальність ефекту ощадливості в тому, що, здавалося б, зростання заощаджень завжди мало забезпечувати зростання обсягів національного виробництва, адже заощадження – основа інвестицій. Але зростання не відбувається з трьох причин:

1. при обсягах національного виробництва та домогосподарства заощаджують однакову суму, але заощадження знецінюються, оскільки зростання схильності до заощаджень зумовлює зменшення схильності до споживання. Ця обставина робить

Рис. 8.8. Вплив зміни заощаджень на обсяг національного виробництва та доходу

невигідним для підприємців подальше інвестування: зменшується обсяг продажу, зростають запаси. У підсумку зменшується обсяг національного виробництва;

1. існує суперечливість інтересів індивідів і суспільства. З погляду інтересів індивіда заощаджена частка заробленого доходу сприймається ним як благо: забезпечить йому в майбутньому певний приріст доходу, дасть змогу придбати у власність якість дорогі об’єкти, забезпечить старість і т. ін. Але кожна гривня неспожитого доходу одних суб’єктів становить недоотримані доходи інших суб’єктів. Ця ситуація порушує баланс у суспільстві між доходами й витратами;

   1. зростання схильності до заощаджень проявляється у найнесприятливіший період економічної кон’юнктури. Якщо економіка перебуває у фазі падіння, загроза безробіття зростає, суб’єкти під страхом втратити роботу починають зменшувати споживання і більше заощаджувати, прискорюючи поглиблення падіння виробництва та знецінення заощаджених ними засобів.

Але перераховані вище явища, суспільство не сприймає, як небажані. Згадаймо криву виробничих можливостей: її зміщення праворуч, означає економічне зростання, яке забезпечується завдяки зростанню заощаджень та перетворенню їх в інвестиції. Саме зростання обсягу заощаджень призведе до зменшення обсягу сукупного попиту і зумовить зменшення рівня цін та рівня інфляції (рис.8.9). Тому зростання ощадливості є бажаним для суспільства.

Рис.8.9.Вплив зростання заощаджень на рівень інфляції

Але зростання заощаджень є благом для суспільства за умови:

• якщо приріст заощаджень супроводжується приростом інвестицій;

• коли зростання заощаджень зменшує сукупний попит і зменшує рівень інфляції попиту.

Зростання заощаджень в умовах неповної зайнятості та недостатнього попиту є антиблагом для суспільства, оскільки зумовлює зменшення обсягів інвестицій та національного виробництва.

Підкреслимо, що мультиплікатор має двобічну дію. З одного боку, приріст інвестицій спричиняє зростання доходу в m разів більше, ніж сам приріст інвестицій. З іншого – навіть незначне скорочення інвестицій зумовлює значно більше скорочення обсягу національного виробництва і доходу. Якщо інвестиції незначні за своїм обсягом, то рівновага в економіці передбачає перевищення фактичного рівня безробіття над природним. Якщо інвестиції перевищують заощадження, то спостерігається інфляційне зростання цін.