8.2. Джерела та чинники інвестицій

За даними статистики України (табл.8.2), інвестиції здійснюються за кошти підприємств та організацій, кредитів банків, державного бюджету, населення, місцевих бюджетів. Звідки вони беруть ці кошти? Макроекономічна теорія дає таке пояснення.

Всі суб’єкти економіки дохід (за вилученням податків) використовують на споживання, а неспожиту частину заощаджують: . Економічна теорія розглядає заощадження (S) як основне джерело інвестиції.

Але є проблема перетворення заощаджень на інвестиції. Вона пов’язана з тим, що заощаджувачі та інвестори виявляються різними суб’єктами. Наприклад, найманий працівник (лікар, учитель, токар, слюсар та ін.) заощаджує, але не інвестує. А підприємства є водночас заощаджувачами і інвесторами. Тому і процес заощадження може не збігатися з процесом інвестування, обсяг заощаджень може відхилятися від обсягу інвестицій. Ця обставина порушує рівновагу в економіці. Для суспільства важливим є розуміння умов, за яких заощадження і підприємств, і домогосподарств перетворювались би в інвестиції. Нас цікавить питання «які чинники визначають схильність до інвестування та рівень інвестицій?»

Таблиця 8.2

Джерела фінансування інвестицій в основний капітал

Джерела фінансування інвестицій	1997	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
	Відсотків до загального обсягу
Усього: в тому числі за рахунок	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
Коштів державного бюджету	8,4	5,1	5,4	5,0	7,0	10,5	5,5	5,5	5,6
Коштів місцевих бюджетів	3,5	4,1	4,1	3,7	4,1	4,7	4,2	4,3	3,9
Власних коштів підприємств та організацій	75,2	68,6	66,8	65,8	61,4	61,7	57,4	57,8	56,5
Коштів іноземних інвесторів	1,1	5,9	4,3	5,6	5,5	3,6	5,0	3,7	3,5
Коштів населення на індивідуальне житлове будівництво	8,1	5,0	4,4	4,2	3,6	3,4	3,3	4,1	4,5
Кредитів банків та інших позик		1,7	4,3	5,3	8,2	7,6	14,8	15,5	16,6
Інших джерел фінансування	3,7	9,6	10,7	10,4	10,2	8,5	9,8	9,1	4,2

Потенційний інвестор керується у своїй поведінці стосовно інвестування очікуваним рівнем прибутку (). Якщо очікується низька норма прибутку, то інвестиції зменшуються, і навпаки. Але щоб заощадження стали капіталом, їм слід знайти альтернативне застосування, яке б забезпечило їх самозростання. Таким розміщенням заощаджень є зберігання їх на рахунках у банках. Вибір альтернативного використання заощаджень визначається зіставленням рівня очікуваного прибутку ( ) та норми реальної ставки відсотка за депозитом ( ). Якщо ставка буде перевищувати рівень дохідності – тобто при , то реальні інвестиції не будуть здійснюватись. Якщо ж то підприємці будуть здійснювати інвестиції.

Зазначимо, що у зіставленнях мова йде про реальну (а не номінальну) відсоткову ставку, яка скоригована на рівень інфляції. Наприклад, інвестор планує реалізувати інвестиційний проект вартістю 10 млн грн, який повинен йому забезпечити реальну норму прибутку в 10 %, тобто 1 млн грн за рік. Номінальна ставка відсотка за вкладом = 12%, а рівень інфляції на рік. Якщо порівняти очікуваний рівень реальної прибутковості інвестицій (10 %) з номінальною ставкою відсотка (12%), то можна зробити висновок про нераціональність здійснення інвестицій. Щоб прийняти правильне інвестиційне рішення, треба скорегувати номінальну відсоткову ставку на рівень інфляції: , , тобто реальна норма відсоткової ставки з урахуванням інфляції становитиме 4%, а норма прибутковості – 10%. Отже, інвестувати в реальний капітал вигідніше, ніж зберігати заощадження на рахунках у банку (і одержувати дохід на депозитний вклад).

Графічно взаємозв’язок між реальною нормою відсотка, заощадженнями та інвестиціями зображено на рис.8.2. Із графіка видно, що:

• заощадження (S) і інвестиції (І) залежать від величини відсоткової ставки. Ця залежність для заощаджень – пряма, а для інвестицій – обернена, тому функція заощаджень S = f (r) висхідна, а функція інвестицій І = f (r) спадна;

• за ставки відсотка спостерігається рівновага обсягу заощаджень та інвестицій: І = S;

• підвищення реальної відсоткової ставки до або її зниження до означають порушення рівноваги S та І.

Рис.8.2 Взаємозв’язок реальної норми відсотка, заощаджень та інвестицій

Такі залежності описують представники класичної теорії. За їх концепцію, обсяг інвестиції не залежить від доходу, тому на графіку (рис. 8.3) його зображена на рівні І₀ горизонтальною лінією. Це означає автономність інвестицій – незалежність їх від доходу.

Рис.8.3.Інвестиційна функція (I₁) залежна від рівня доходу, та функція автономних інвестицій (I₀)

А кейнсіанська теорія виходить з іншого підходу: заощадження є функцією доходу: S=f(D_i), інвестиції є функцією ставки відсотка за позиками: I=f(r). Оскільки інвестиції здійснюються із прибутків підприємств та доходів домогосподарств, то зростання ЧВП (національного доходу) зумовлює зростання інвестицій. Це твердження пояснюється ще і тим, що зростання рівня доходу та виробництва означає зменшення надлишку виробничих потужностей і появу стимулів до інвестування. Інвестиційний попит є найдинамічнішим елементом сукупного попиту і незалежність інвестицій від доходу має реальне місце в економіці. Пояснюється це такими факторами.

По-перше, інвестиційні товари мають досить невизначений строк використання. Так, верстат може служити і 5-10 років, а амортизаційною політикою строк служби може бути встановлений 6-8 років. Залежно від оптимістичного або песимістичного настрою підприємців, інвестиції зростатимуть стрімко або повільно.

По-друге, обсяг інвестицій залежить від очікуваного рівня прибутковості. Сам же поточний прибуток не є сталим, підлягає коливанням, що зумовлює відхилення інвестиційної активності.

По-третє, технічний прогрес, який значною мірою стимулює інвестиційний процес, не є безперервним, що теж зумовлює коливання інвестиційного попиту.

І, на кінець, зміни в очікуваннях, які відбуваються зі зміною податкової, антимонопольної, грошово-кредитної, амортизаційної чи зовнішньоекономічної політики, суттєво впливають на обсяг інвестицій. Фондові біржі, які є найважливішими індикаторами для очікувань інвесторів, самі зумовлюють коливання рівня інвестицій.

Із сказаного, можна зробити висновок:коливання обсягів виробництва залежать від обсягу інвестицій: .

Щоб зіставити інвестиційні рішення підприємців з планами споживання домогосподарств, потрібно виявити залежність обсягу інвестицій від потенційного доходу після сплати податків (D_i) та обсягу виробництва ЧВП.