4.3. Класифікація, стандартизація і якість товару

В умовах ринкової економіки вся діяльність суб’єктів ринку здійснюється навколо товару – індикатора економічної сили і активності виробника. Від того, який товар пропонується споживачу, залежить економічний успіх виробника та посередника, що працює на ринку. Якщо товар є прогресивним, надійним, якісним, конкурентоспроможним, відповідає сучасному рівню науково-технічного прогресу, то він завжди знайде споживача.

Знання основних споживчих властивостей та асортименту товарів дає можливість суб’єктам ринку визначати потребу в них, займатися їх закупівлею і продажем, вирішувати питання заміни одних товарів на інші, визначати їх стан на ринку, а також залежність попиту на них від зміни кон’юнктури, формувати цінову політику.

Продукція – це результат діяльності, призначений для задоволення реальних чи потенційних потреб. У сфері обігу вона стає товаром і одержує визнання як споживча цінність,

Товар – це матеріальна продукція, наділена цілим комплексом властивостей, які призначені для задоволення потреб споживачів,.

Головним у товарі є його споживчі властивості. Кожний товар володіє сукупністю компонентів: функціональне призначення, надійність, довговічність, дизайн, упаковка, обслуговування, гарантії, супровідні документи й т. ін. Споживча цінність товару тим вища, чим більше вона відповідає вимогам споживачів.

Класифікація – це розподілення товарів на окремі категорії по загальних і окремих, характерних для них ознаках: вихідні матеріали, призначення, конструкція, спосіб виробництва.

Кодування – це надання кожному виду товарів номенклатурного номера (коду). Код – це знак, сукупність знаків, цифр, букв або їх сполучення, штрихи, тобто – це єдина світова «мова», за допомогою якої можуть порозумітися суб’єкти міжнародної торгівлі. Класифікація і кодування необхідні при здійсненні автоматизованої обробки економічної інформації, для вивчення ринку товарів, розробки прейскурантів і каталогів, для статистичного аналізу виробництва і товарообігу на всіх рівнях управління.

Методи класифікації і кодування використовуються при створенні класифікаторів. Класифікатор – це затверджений офіційний документ, в якому наводиться систематизований перелік найменувань і кодів груп і об’єктів класифікації. Класифікатор продукції України адаптований до аналогічних зарубіжних класифікаторів і охоплює всю продукцію, яка регламентується стандартами і технічними умовами, іншими нормативними документами.

Важливим групуванням товарів є асортимент – сукупність товарів і виробів певного призначення, об’єднаних у групи за класифікаційними ознаками. Асортимент може бути груповий, видовий і міжвидовий, може характеризуватись широтою, глибиною, гармонійністю, повнотою. Всі ці характеристики використовуються при формуванні товарного асортименту і товарної політики підприємств.

Номенклатура промислової продукції – це систематизований перелік продукції в натуральному вигляді зі встановленими кодами, що використовується при автоматизованій обробці економічної інформації.

У ринкових умовах конкурентоспроможність продукції забезпечує її якість. У Міжнародному стандарті IS0 8402 дається таке її визначення: «якість товару – це сукупність властивостей товару, яка обумовлює його спроможність задовольняти визначені потреби у відповідності до його призначення».

Продукція (товари) виробничо-технічного призначення виготовляється відповідно до вимог стандартів і сертифікатів.

Стандартизація – це діяльність, яка спрямована на досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній сфері життя шляхом встановлення положень для загального і багаторазового використання у вирішенні реально існуючих і потенційних завдань.

Стандарт – це нормативний документ, в якому встановлені правила, вимоги, загальні принципи здійснення різноманітних видів діяльності та їх результатів для досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній сфері. Нормативні документи зі стандартизації розподіляють за такими категоріями:

• міжнародні стандарти;

• державні стандарти України – ДСТУ;

• галузеві стандарти України – ГСТУ;

• стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України – СТТУ;

• технічні умови України – ТУУ;

• стандарти підприємств – СТП.

Державні стандарти України розробляються на:

• організаційно-методичні та загальнотехнічні об’єкти: організація проведення робіт із стандартизації, науково-технічна термінологія, класифікація і кодування техніко-економічної та соціальної інформації, технічна документація, інформаційні технології, організація робіт з метрології, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин;

• вироби загальномашинобудівного застосування;

• складові елементи народногосподарських об’єктів державного значення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв’язок, енергосистема, охорона навколишнього природного середовища, оборона тощо);

• продукцію міжгалузевого призначення;

• продукцію для населення та національного господарства;

• методи випробувань.

Галузеві стандарти розробляють на продукцію за відсутності державних стандартів України чи в разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок розробляють у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів.

Галузеві стандарти, як і стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок, не повинні суперечити обов’язковим вимогам державних стандартів і підлягають державній реєстрації в Держстандарті України.

Технічні умови – нормативний документ, який розробляють для встановлення вимог, що регулюють стосунки між постачальником та розробником (виробником) продукції, для якої відсутні державні чи галузеві стандарти (або в разі необхідності ,наприклад: конкретизації вимог зазначених документів).

Стандарти підприємства розробляють на продукцію (процеси, послуги), які виробляють і застосовують (здійснюють, надають) лише на конкретному підприємстві.

Відповідно до специфіки об’єкта стандартизації, складу та змісту вимог, встановлених до нього, для різних категорій нормативних документів зі стандартизації розробляють стандарти таких видів: основоположні, на продукцію, послуги, на процеси, на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу).

Основоположні стандарти встановлюють організаційно-методичні та загальнотехнічні положення для визначеної галузі стандартизації, а також терміни та визначення, загальнотехнічні вимоги та правила, норми, що забезпечують упорядкованість, сумісність, взаємозв’язок та взаємопогодженість різних видів технічної і виробничої діяльності під час розроблення, виготовлення, транспортування та утилізації продукції, охорону навколишнього природного середовища.

Стандарти на продукцію (послуги) встановлюють вимоги до груп однорідної або конкретної продукції або послуг, які забезпечують її відповідність своєму призначенню.

Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності та методів (засобів, режимів, норм) виконання різних робіт (операцій) у процесах, що використовуються у різних видах діяльності та які забезпечують відповідність процесу його призначенню.

Стандарти на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) встановлюють послідовність робіт, операцій, способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх виконання для різних видів та об’єктів контролю продукції, процесів, послуг.

Стандарти та технічні умови повинні використовуватися на всіх стадіях життєвого циклу продукції.

Державні стандарти на території України застосовують всі підприємства незалежно від форм власності і підпорядкування, громадяни-суб’єкти підприємницької діяльності, міністерства (відомства), органи державної виконавчої влади, на діяльність яких поширюється їхня дія.

Галузеві стандарти на території України застосовуються підприємствами (установами, організаціями) сфери управління органу, який їх затвердив, та підприємствами-суміжниками, а також на добровільних засадах іншими підприємствами та громадянами-суб’єктами підприємницької діяльності.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств (спілок) застосовують добровільно підприємства, окремі громадяни-суб’єкти підприємницької діяльності, що вважають доцільним використовувати нові передові засоби, технології, методи і т.ін., вимоги до яких містяться в цих стандартах. Використання таких стандартів для виготовлення продукції можливе лише за згодою замовника або споживача цієї продукції, що закріплено договором або іншою угодою.

Технічні умови використовують підприємства незалежно від форм власності і підпорядкованості, громадяни-суб’єкти підприємницької діяльності за договірними зобов'язаннями або/та ліцензіями на право виготовлення та реалізації продукції (надання послуг).

Стандарти підприємства застосовують лише на конкретному підприємстві та на підприємствах, що входять до складу об’єднань (концернів, асоціацій і т.ін.), які затвердили ці стандарти.

Міжнародні, міждержавні та регіональні стандарти, національні стандарти інших країн застосовують в Україні в межах її міжнародних договорів за порядком, який встановлює Держстандарт України.

Дозволяється застосування цих стандартів та стандартів фірм інших країн для виготовлення та поставки продукції на експорт на пропозиції споживачів (замовників) цих країн на договірних (контрактних) засадах відповідно до міжнародно визнаного законодавства у сфері захисту авторських прав.

У разі поставки продукції на експорт відповідно до вимог міжнародних, регіональних та національних стандартів інших країн або стандартів фірм зарубіжних країн, які встановлені у контрактах на поставку на пропозицію споживача (замовника), слід виконувати обов’язкові вимоги державних стандартів України під час виготовлення продукції, її зберігання та транспортування на території України.

Продукція підприємств України або громадян-суб’єктів підприємницької діяльності не підлягає реалізації за призначенням, якщо вона не відповідає обов'язковим вимогам, передбаченим чинними стандартами або технічними умовами.

Продукція, яка імпортується, повинна відповідати обов’язковим вимогам державних або галузевих стандартів України щодо безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Для підтвердження відповідності якості продукції вимогам, міжнародних, національних стандартів країн-імпортерів продукції, державних стандартів, проводиться її сертифікація. При відповідності продукції вимогам стандарту видається спеціальний документ – сертифікат якості (або знак відповідності). Існує добровільна сертифікація (направлена на підвищення і додержання конкурентоспроможності продукції) і обов’язкова (переслідує мету забезпечити безпеку і екологічність продукції).

В Україні головним органом із стандартизації є Державний комітет по стандартизації, метрології і сертифікації та Міністерство будівництва і архітектури України.

Відповідно до нормативних документів продукція повинна відповідати рівню якості, мати набір властивостей, специфічне оформлення й упаковку, марочне найменування або товарний знак, маркування.

Марка – це ім’я (термін, символ, знак), призначене для ідентифікації товарів і диференціації їх від товарів конкурентів. Крім того, марка – це і реклама продукції. Маркування призначається для визначення типів, видів, марок продукції відповідно до ДСТ і ТУ.

Властивості товару (продукції) об'єктивно проявляються при її виготовленні, оцінці, зберіганні, переробці, транспортуванні, споживанні і експлуатації. Від вихідних властивостей сировини і матеріалів залежить якість готових виробів, їх надійність та довговічність в експлуатації. Основними властивостями продукції є: фізичні, хімічні, механічні, технологічні.

Фізичні властивості товару – щільність, об’ємна маса, маса 1м², пористість, температура плавлення, теплове розширення, термічна стійкість, вогнестійкість, електропровідність, електричний опір, магнітна проникненість, звукопроникненість, акустичні властивості, колір, блиск й т.ін. необхідно знати при виборі сировини і матеріалів для визначених цілей.

Хімічні властивості продукції – стійкість до кислот та лугів, водостійкість, кислотостійкість, лугостійкість, маслобензиностійкість, відношення до дії світла (старіння), активність вступати у взаємодію з іншими продуктами тощо значно впливають на якість промислової продукції, такі фізично-хімічні властивості, як в’язкість, розчинність, теплота згорання, детонаційна стійкість, температура спалаху, температура застигання,

Механічні властивості: міцність на розтягування, стискування, згинання, деформація – розтягування, згинання, скручення, стискування, твердість, ударна в’язкість, крихкість, пружність, пластичність, тривкість враховуються при характеристиці сировини і матеріалів (виробів), які в процесі експлуатації зазнають впливу різних зовнішніх навантажень. Від механічних властивостей залежить призначення використання сировини і матеріалів, надійність і довговічність деталей і виробів. Механічні властивості регламентуються стандартами і вказуються в паспортах і сертифікатах якості.

Технологічні властивості продукції характеризують зварюваність, оброблюваність, здатність підлягати різноманітним видам обробки. Основними технологічними властивостями є здатність до кування, прожарювання, зварювання, склеювання, оброблятися різанням, спікатися, укриватися, висихати і затвердівати й т.ін. Знання показників технологічних властивостей необхідне для визначення режимів технологічної обробки матеріалів і готових виробів, а також впливу різних методів виготовлення виробів на їх якість. Показники технологічних властивостей регламентуються державними стандартами.

Властивості продукції, які визначають її корисність у процесі експлуатації, називаються споживчими: природні, функціональні, ергономічні, екологічні, естетичні, економічні, гігієнічні.

Всі властивості товару визначають його якість і спроможність задовольняти потреби споживачів. Для оцінки якості матеріалів і виробів використовуються різноманітні методи контролю; мікро- і макроструктурні аналізи, методи вимірювання і зовнішній огляд, хімічні, фізичні, механічні і технологічні методи випробувань.