6.2.Типи інфляції

Сучасна економічна наука розрізняє два типи інфляції:

• інфляція попиту;

• інфляція пропозиції (витрат).

Інфляція попиту пояснюється порушенням рівноваги на товарному ринку: перевищенням сукупного попиту над сукупною пропозицією. Таку ситуацію в економіці характеризують так: «Надто багато грошей полюють за дуже малим обсягом товарів».

Пояснюється це тим, що суб’єкти економіки можуть витрачати більше, ніж вона здатна виробити і запропонувати. В цьому випадку економіка прагне досягти точки за кривою виробничих можливостей. На пред’явлений обсяг попиту реальний сектор економіки не в змозі відреагувати збільшенням обсягу національного виробництва, оскільки усі наявні ресурси задіяні та раціонально використовуються. За цих умов «отоварити» свої доходи можна, заплативши вищу ціну за бажані блага, що зумовлює зростання рівня цін при незмінному реальному обсязі виробництва. У цій ситуації спостерігається інфляція попиту.

Графічне зображення інфляції попиту у моделі AD-AS пояснює рис.6.3. Як видно із графіка, стимулювання сукупного попиту на

Рис. 6.3 Інфляція попиту у моделі AD-AS

горизонтальному відрізку кривої AD-AS (фаза депресії) не містить у собі інфляційної небезпеки. І тому стимулювання AD є завжди бажаним, оскільки воно зумовлює зростання реальних обсягів виробництва і приріст доходу.

Якщо ж на відрізку Q₁ – Q₂ темп приросту рівня цін перевищує темп приросту виробництва, то має місце інфляційна ситуація.

На цьому висхідному відрізку кривої AS інфляцію називають передчасною тому, що економіка не досягла потенційного обсягу виробництва і повної зайнятості. Передчасність інфляції на висхідному відрізку пояснюється нерівномірністю виходу різних галузей із депресії. Ті галузі, які ще не вичерпали запаси своїх виробничих потужностей, не спричиняють інфляційного зростання цін. А галузі, які уже повністю використали свої виробничі потужності, не в змозі відреагувати на зростаючий попит збільшенням обсягу виробництва і тому їхню продукцію можуть придбати тільки суб’єкти, які готові заплатити вищу ціну.

З іншого боку, зростання сукупного попиту означає зростання попиту на робочу силу. Ті працівники, що були зайняті лише частково, починають працювати повний робочий день (тиждень, місяць, рік). Зростає їхня грошова заробітна плата, а разом з цим збільшуються і виробничі витрати, підприємства змушені підвищувати ціни. Тиск профспілок теж впливає на зростання заробітної плати. Підприємці зацікавлені у тому, щоб не допустити страйків у період, коли економіка розвивається по висхідній, і йдуть на задоволення вимог профспілок, перекладаючи свій тягар на споживача через підвищення цін на свою продукцію.

Аналогічно, зміщення кривої сукупного попиту від AD₂ до AD₃ зумовлює частково інфляційне зростання обсягу виробництва, оскільки приріст виробництва менший за приріст цін . В точці B економіка досягає повної зайнятості і потенційного обсягу національного виробництва (Q*). Це означає, що подальше зростання сукупного попиту не може бути задоволене наявними виробничими ресурсами. Виробничі можливості економіки за такого рівня технологій та виробничих потужностей вичерпані. І тому зростання сукупного попиту спричиняє не зростання обсягів виробництва, а інфляційне зростання цін (від до та до ).

Підсумовуючи вищесказане, слід зазначити:

• на горизонтальному відрізку AS номінальний і реальний обсяг виробництва зростають однаковими темпами;

• на висхідному відрізку кривої AS номінальний обсяг виробництва необхідно дефлірувати, щоб визначити зміну реального обсягу;

• на вертикальному відрізку лінії AS незалежно від того, якими темпами зростає номінальний обсяг ВВП, зумовлений підвищенням рівня цін, реальний обсяг виробництва залишається незмінним (Q* ).

Отже, ми розглянули інфляцію попиту. Перейдемо до розгляду другого типу інфляції – пропозиції (витрат).

Інфляція сукупної пропозиції виникає внаслідок змін витрат виробництва і обсягу пропозиції товарів на ринку. У цій ситуації зростання цін на ресурси пояснюється зростанням витрат на одиницю продукції, тобто середніх витрат виробництва:

(6.7)

де AC – середні витрати (витрати на одиницю продукції);

TC – валові витрати;

Q_i – обсяг (кількість одиниць) виробленої продукції.

Зростання витрат на одиницю продукції в економіці призводить до скорочення прибутку (за умови незмінності рівня цін). Це спонукає товаровиробників до зменшення обсягу пропозиції, що, в свою чергу, спричиняє зростання цін продукції. Графічно інфляцію витрат (пропозиції) можна проілюструвати зміщенням кривої AS ліворуч від AS₀ до AS₁ (рис. 6.4). Тобто в умовах недостатньої пропозиції ті споживачі зможуть придбати блага, котрі здатні будуть за них заплатити більшу ціну. Зростання цін від до зумовить скорочення реального обсягу виробництва від Q*₀ до Q*₁.

Інфляція пропозиції (витрат) має два основних джерела:

• зростання цін на енергію та сировину;

• зростання номінальної заробітної плати.

Інфляція, зумовлена непередбачуваним зростанням цін на енергію та сировину, спостерігалась в періоди світових сировинних та енергетичних криз: 1973 - 1974 рр., 1979 - 1980 рр. та 2007 - 2008 рр. Cуттєве зростання цін на нафту для країн – імпортерів зумовило зростання цін на енергію, що призвело до подорожчання виробництва та транспортування всієї продукції в економіці.

В перші роки незалежності України, коли Росія, будучи головним постачальником для нашої країни нафти та інших енергоносіїв, «відпустила» на них ціни з метою наближення останніх до рівня світових, в економіці нашої країни відбулося стрімке зростання рівня цін, зумовлене зростанням витрат виробництва. Так, у 1992 р. індекс інфляції в Україні становив 2100 %, в 1993 р. - 10 255 %, в 1994 р. - 501 %, в 2008 р. - 123%.

Рис. 6.4. Інфляція витрат (пропозиції)

Інфляція, спричинена зростанням номінальної заробітної плати, є також різновидом інфляції пропозиції, оскільки заробітна плата є однією зі статей витрат. Логіка цього процесу може пояснюватись тим, що зростання загального рівня цін, зумовлене зростанням цін на сировину та енергоносії, вимагає для збалансування попиту і пропозиції підвищення заробітної плати. Підвищення заробітної плати, у свою чергу, впливає на збільшення цін, зумовлене зростанням витрат, що знову ж таки змушує переглядати ставки заробітної плати з метою їх збільшення. В такий спосіб відбувається «розкручування інфляційної спіралі» : «заробітна плата» – «рівень цін»; має місце ситуація:

Інфляція попиту й інфляція пропозиції (витрат), незважаючи на різні причини їх походження, мають здатність переходити одна в одну. Пояснюється цей феномен інфляції тим, що зростання рівня цін в економіці (незалежно від того, якими факторами воно спричинено) спонукає до вимог підвищення заробітної плати та розгортання програми компенсаційних заходів для населення. Це, відповідно, збільшує витрати підприємців і ціни на їхні товари та послуги. Посилює процес зростання рівня цін і соціальна політика держави. Хоча вона спрямована на підвищення доходів найбідніших, найвразливіших верств населення, та як тільки рівень їхніх доходів зростає, активізуються вимоги інших (більш благополучних) верств стосовно підвищення доходів. Виникає надлишок платоспроможного попиту. Таким чином, повністю відокремити один тип інфляції від іншого практично неможливо, адже зростання заробітної плати водночас виглядає і як інфляція попиту, і як інфляція витрат.