Рекомендована лiтература

[1, с. 244-286; 3, с. 196-260; 4, с. 128-152; 6, с. 179-228;

9, с. 173-248; 11, с. 287-298; 12, с. 192-206; 13, с. 135-151]

Заліковий модуль II. Теорії функціонування і розвитку макроекономічних систем Змістовий модуль 6. Інфляційний механізм

6.1. Сутність і вимірювання інфляції

Інфляція є внутрішньо властивим ринковій економіці явищем. Термін «інфляція» походить від латинського «inflation», що в перекладі означає «здуття, набухання».

Ознаки інфляції почали виявлятися із широким розповсюдженням грошей в економічному житті. За такими опосередкованими ознаками, як стрімке зростання заробітної плати і цін, є підстави стверджувати, що інфляція спостерігалась у Стародавній Греції (330 р. до н.е. ) при завоюванні Олександром Великим Персії та в Стародавньому Римі (301 р. до н.е. ), коли Е. Діоклетіан встановив контроль за цінами на близько 1000 найменувань товарів. Історично інфляційні процеси були безпосередньо пов’язані з війнами та людськими лихами – епідеміями, тривалими неврожаями, іншими стихійними ситуаціями, що зумовлювали шокові зміни в чисельності населення.

Але поява терміну «інфляція» і його теоретичне усвідомлення належить до значно ближчих часів історії. Уперше цей термін застосовано у Північній Америці для характеристики економіки в період війни 1861-1865 рр. Він засвідчував процес «набухання» каналів грошового обігу масою грошей, яка перевищувала потребу в них економічної системи. У XIX ст. В Англії та Франції термін «інфляція» використовувався для пояснення надмірного зростання грошової маси, що зумовлювало її знецінення. Остаточно цей термін було введено у науковий обіг з метою теоретичного відображення певного стану економіки після Другої світової війни.

Найпоширенішим є розуміння інфляції як такої ситуації в економіці, за якої кількість грошей в обігу перевищує потребу в них, зумовлену грошовою оцінкою товарної маси. Наслідком цього є знецінення грошової одиниці й загальне підвищення цін на товари та послуги.

Слід зазначити, що не будь-яке зростання цін є інфляційним. Якщо, наприклад, ціни на одні групи товарів чи послуг зростають досить суттєво, але на інші групи зменшуються, так що загальний рівень цін не змінюється, то таке зростання цін не є інфляційним. Зростання цін зумовлене поліпшенням якості продукції, засобами позитивного впливу на стан довкілля (що вимагає зростання витрат), зміною соціальних пріоритетів тощо, також не є інфляційним. Тому можна зробити висновок: інфляція – це стійке і відчутне зростання рівня цін, яке виникло внаслідок того, що значна частина грошової маси виявилась не забезпеченою економічними благами.

Але слід розрізняти інфляцію і грошову емісію – законодавчо обумовлений випуск додаткових грошей в обіг. Хоча емісія грошей може мати як інфляційний, так і не інфляційний характер. Якщо, приміром, додатковий випуск грошей зумовлений зростанням реального обсягу національного виробництва або уповільненням руху грошей, то він не є інфляційним. Якщо ж випуск грошей спрямований на фінансування дефіциту державного бюджету чи зумовлений прагненням уряду утримувати безробіття на рівні, нижчому за «природний», то емісія виступає як інфляційний чинник.

Показником інфляції вважається індекс (рівень) споживчих цін на товари, які купує населення для невиробничого використання, та тарифів на платні послуги.

Індекс споживчих цін (I_СЦ) – відносний у відсотках показник, який характеризує зміни у часі загального рівня вартості фіксованого набору (кошика) споживчих товарів і послуг у поточному періоді до його вартості у базовому періоді. Базовим вважається період, для якого індекс приймається за 100.

Індекс зміни вартості споживчого кошика є найбільш значущим показником динамічних процесів у економіці країни і тому використовується для рішення багатьох проблем державної політики, аналізу та прогнозу цінових процесів, перегляду розміру грошових доходів та мінімальних соціальних гарантій населення, перерахунку показників системи національних рахунків тощо.

Процес формування I_СЦ включає такі етапи:

1. Розглядаються регіони та базові підприємства для реєстрації цін – збору інформації про ціни та товари та послуги;

2. Затверджується споживчий кошик (набір) товарів – представників;

3. Розробляється порядок збору інформації про ціни та тарифи (період, періодичність, інструменти реєстрації);

4. Узгоджуються формули розрахунку İ_СЦ;

5. Формується база зважування;

6. Розраховуються середні ціни на індивідуальні індекси цін.

Спостереження за змінами цін проводяться у всіх регіонах країни. Інформація по цінах накопичується в обласних та районних центрах, містах, що відібрані як представники. Їх відбір здійснюється спеціальними органами державної статистики на містах; до цього залучаються підприємства торгівлі та сфери послуг; список їх переглядається щорічно.

Споживчий набір є однаковим для всіх регіонів, затверджується централізовано Держкомстатом України. До складу цього кошика входять найбільш важливі та представницькі для використання домогосподарствами продукти. На сучасному етапі розвитку України кошик складається з 425 товарів та послуг: 108 найменувань продовольчих, 237 – непродовольчих, 80 – послуги. Цей набір є стабільним протягом певного періоду.

Реєстрація цін споживчого кошика проводиться щомісячно з 1 по 20 (або 25) число: по кожному найменуванню продукції – на затвердженому об’єкті, в один день, як і в попередньому місяці. Реєструється фактична ціна з урахуванням податків, сплачених населенням (ПДВ, акциз, тощо). На кожен товар-представник заводять окремо «Бланк реєстрації цін на споживчі товари та послуги», у якому відображається характеристика товару (найменування товару, країни, підприємства, марка, сорт, величина тари) і ціна. Бланк має 2 розділи: розділ А заповнюють підприємства торгівлі та послуг, розділ Б – ринки, фізичні особи. Ціни на послуги заносять тільки до розділу А.

Розрахунок I_СЦ здійснюється за формулою Ласпейреса – порівнюється поточна вартість споживчого набору та вартість у попередньому або базовому періоді:

(6.1)

або

(6.2)

де Р_i^t , P_i⁰ – ціна товару чи послуги (і) відповідно у поточному (t) та базовому періодах (0);

Q_i⁰ – обсяг товару (i) у базовому періоді;

W_i,₀ – частка витрат на товар-представник (i) у базовому періоді (0);

– довгостроковий індекс цін товару (і) попереднього періоду (t-1) у порівнянні з базовим періодом (0);

– короткостроковий індекс цін товару (і) поточного періоду (t) у порівнянні з попереднім періодом (t-1).

Щомісячні і річні індекси інфляції в Україні за останні 10 років наведено у табл. 6.1. А динаміка інфляції представлена на рис. 6.1.

Таблиця 6.1

Індекси інфляції в Україні, %

Місяць	Рік
	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Січень	101,3	101,5	104,6	101,5	101,0	101,5	101,4	101,7	101,2	100,5	102,9
Лютий	100,2	101,0	103,3	100,6	98,6	101,1	100,4	101,0	101,8	100,6	102,7
Березень	100,2	101,0	102,0	100,6	99,3	101,1	100,4	101,6	99,7	100,2	103,8
Квітень	101,3	102,3	101,7	101,5	101,4	100,7	100,7	100,7	99,6	100,0	103,1
Травень	100,0	102,4	102,1	100,4	99,7	100,0	100,7	100,6	100,5	100,6	101,3
Червень	100,0	100,1	103,7	100,6	98,2	100,1	100,7	100,6	100,1	102,2	100,8
Липень	99,1	99,0	99,9	98,3	98,5	99,9	100,0	100,3	100,9	101,4	99,5
Серпень	100,2	101,0	100,0	99,8	99,8	98,3	99,9	100,0	100,0	100,6	99,9
Вересень	103,8	101,4	102,6	100,4	100,2	100,6	101,3	100,4	102,0	102,2	101,1
Жовтень	106,2	101,1	101,4	100,2	100,7	101,3	102,2	100,9	102,6	102,9
Листопад	103,0	102,9	100,4	100,5	100,7	101,9	101,6	101,2	101,8	102,2
Грудень	103,3	104,1	101,6	101,6	101,4	101,5	102,4	100,9	100,9	102,1
За рік	120,0	119,2	125,8	106,1	99,4	108,2	112,3	110,3	11,6	116,6

Темп інфляції визначається шляхом віднімання від індекса цін поточного року індекса цін попереднього року та ділення цієї різниці на індекс цін попереднього року і множенням отриманої частки на 100%:

(6.3)

Рис. 6.1. Динаміка інфляції в Україні

Правило «70» показує через скільки років величина інфляції збільшиться у 2 рази за даних темпів збільшення споживчих цін:

(6.4)

Розмаїття форм вияву інфляції вимагає різних підходів до визначення причин та механізмів інфляційного процесу. Всі теоретичні концепції інфляції можна поділити на дві групи: економічні та неекономічні. Неекономічні теорії пояснюють інфляцію природними чинниками (стихійними лихами, серйозними технологічними аваріями, епідеміями тощо) та політичними (війнами, мілітаризацією економіки і т.ін.)

Наприклад, тривалі катаклізми в природі можуть суттєво вплинути на обсяг виробництва аграрного сектору економіки. Якщо частка цього сектору в загальній структурі економіки значна, то це призведе до відчутного зростання цін на продовольство, а потім до зростання загального рівня цін. Якщо уряд не зможе вплинути на ситуацію, то це призведе до голоду, що ще більшою мірою поглибить інфляційні процеси.

Вплив на інфляцію політичних чинників частіше пов’язують з мілітаризацією економіки, коли для виробництва військової техніки (ВПК) залучаються найпередовіші технології, найвисокоякісніші матеріали, найвищої кваліфікації науковці та інші фахівці, праця яких складна, а умови роботи – жорсткі, організація виробництва – досконала, рівень інтенсивності та продуктивності праці – високий. Зазначені особливості зумовлюють, з одного боку, вилучення найпередовіших технологій, найдосконаліших матеріалів та найкращих науковців і працівників – виробничників із цивільних галузей, які виробляють продукти для споживчого ринку. Покриття витрат на ВПК лягає важким тягарем на державний бюджет, збільшуючи його видаткову частину і спричиняючи інфляційне фінансування бюджетного дефіциту.

Мілітаризація породжує інфляцію ще й іншим чином: заробітна плата зайнятих у ВПК, як правило, значно вища, ніж у цивільному секторі, що стимулює зростання споживчого попиту, який не покривається цивільними благами, а посилює дисбаланс на споживчому ринку.

Економічні теорії інфляції можна поділити на дві групи: монетарні та немонетарні. Прихильники монетарної теорії аналізують інфляцію, скориставшись рівнянням обміну:

Якщо це рівняння записати в темпах приросту, то воно матиме вигляд:

(6.5)

де T_M – темп приросту номінальної кількості грошей;

T_V – темп приросту швидкості руху грошей;

T_P – темп приросту рівня цін (інфляції);

–темп приросту реального обсягу національного виробництва і доходу.

Із попереднього рівняння визначимо рівень інфляції:

(6.6)

Інфляційний процес буде наявним за умови, якщо або .

Іншими словами, інфляція спостерігатиметься:

1. якщо T_M>T_N, тобто темп приросту номінальної грошової маси (T_M) буде більшим, ніж темп приросту реального доходу при незмінній швидкості руху грошей (T_V=0).

Інфляція за цих умов спричиняється або банківською системою, яка послабила контроль над грошовою базою (H) в процесі створення карткових грошей, або населенням, яке використовує свої боргові зобов’язання як засіб платежу;

1. якщо T_V >T_Ni, при T_M=0, тобто темп приросту швидкості обороту грошей (T_V) буде перевищувати темп приросту реального доходу при незмінній номінальній кількості грошей.

У цьому випадку зменшення попиту домогосподарств на реальні касові залишки є наслідком удосконалення техніки розрахунків або заміни грошей цінними паперами, які виконують функцію збереження цінностей.

Монетаристи вважають, що скорочення попиту на гроші, зумовлене високими альтернативними витратами утримання реальних касових залишків, прискорює темп інфляції.

Прихильники немонетарних теорій виводять умови існування інфляції з того самого рівняння, але зводять його до такого вигляду:

,

тобто вони вбачають умову існування інфляції в ситуації, за якої сума темпів приросту номінальної кількості грошей буде перевищувати темп приросту реального доходу .

На відміну від монетаристів, прихильники немонетарних теорій у зазначеній вище нерівності вбачають тільки умову (а не причину) існування інфляції. А причини інфляції, згідно з немонетарною концепцією, пов’язані:

1. зі зростанням витрат виробництва, зумовленим:

   • перевищенням темпів зростання заробітної плати над темпами зростання продуктивності праці;

   • перевищенням темпів зростання податків над темпами зростання доходів;

   • зростанням цін на сировину та енергоресурси;

2. збільшенням сукупного попиту, викликаним оптимістичними очікуваннями підприємців щодо майбутньої кон’юнктури в умовах повної зайнятості. За цих умов зростання AD зумовлює збільшення рівня цін, яке урівноважить AD і AS (рис. 6.2);

Рис. 6.2. Підвищення рівня цін внаслідок збільшення

сукупного попиту

3. структурними зрушеннями в сукупному попиті, які виявляються у стрімкому оновленні благ, що пропонуються на ринку. Ціни на нові нетрадиційні блага зростають, а на старі не знижуються (згадаймо ефект храповика), і зменшується їх пропозиція. Наслідком цього є зростання рівня цін;

4. змінами структури ринку, пов’язаними із посиленням влади монополій, олігополій та держави, яка реалізується в адміністративному монопольному зростанні цін.

Висновок: в реальному житті інфляцію спричиняють та підживлюють як монетарні, так і немонетарні чинники.