2.9. Система оцінювання економічних операцій і показників

У повсякденному житті суспільства здійснюється безліч економічних операцій між суб’єктами макроекономіки, які формують показники і національні рахунки. Ці формування виконуються за допомогою цін.

Економічні операції – це добровільна взаємодія між господарюючими суб’єктами у зв’язку з виробництвом та використаннм продукції, розподілом та перерозподілом доходів, придбанням фінансових активів та прийняттям фінансових зобов’язань.

Оцінювання операцій та показників у СНР здійснюється різними цінами: валовий внутрішній продукт оцінюється в цінах кінцевого покупця (ЦКП); валовий випуск оцінюється в цінах виробника (ЦВ) або в основних цінах (ОЦ).

Ціни виробника меньші за ціни кінцевого покупця на величину торговельно-транспортних націнок ТТН та податку на додану вартість ПДВ:

ЦВ = ЦКП - (ТТН + ПДВ). (2.13)

Основні ціни меньші за ціни виробника на величину ПДВ, але включають субсидії на продукти (СП):

ОЦ = ЦВ - ПДВ + СП. (2.14)

Якщо від основної ціни відняти податки на виробництво (ТВ) і додати субсидії на виробництво (СВ), матимемо факторну вартість (ФВ).

ФВ = ОЦ - ТВ + СВ. (2.15)

Хоча СНР допускає оцінку валового випуску в цінах виробника і в основних цінах, точніший результат відображають основні ціни, оскільки вони включають субсидії.

Переважна більшість макроекономічних параметрів, пов’язаних з вартісним вираженням, мають номінальне і реальне значення. Зв’язок між номінальними та реальними величинами здійснюється за допомогою індексів цін.

Номінальні показники визначають у поточних цінах, а реальні – у зіставних (базових). Приміром, щоб порівняти за декілька років обсяги внутрішнього виробництва, необхідно врахувати зміну рівня цін в економіці. Для цього вживають агреговані індекси: індекс споживчих цін (ІСЦ), індекс цін виробника (ІЦВ) та дефлятор ВВП (JП) і його компонентів.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) відображає зміни цін споживчого кошика – набору товарів та послуг, що характеризують типовий рівень і структуру місячного споживання домогосподарств, і використується для розрахунку прожиткового мінімуму і темпу інфляції. Склад споживчого кошика фіксується на рівні базового року. ІСЦ розраховується за базовою вагою. В макроекономічній літературі його називають індексом Ласпейреса (Laspeyres) і визначають за формулою:

(2.16)

де і – рівень цін і-го блага відповідно у базовому (0) та поточному (1) роках;

– кількість і-го блага у базовому періоді.

Обмеженість цього індекса полягає у тому, що використовуючи споживчий кошик базового року , поза увагою залишаються зміни, що відбулися у структурі споживання в поточному році.

Індекс цін виробника (ІЦВ) відображає зміну цін, що їх встановлюють промислові виробники для продажу товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках. Ціни виробників не враховують податок на додану вартість та акцизні збори.

Для спостереження за цінами виробників Держкомстат України здійснює вибірку понад двох тисяч підприємств, яка охоплює близько 6 тис. видів продукції всіх галузей промисловості. Під час дослідження реєструють ціни, що фактично складалися на 20 число поточного місяця. На першому етапі обробки даних обчислюють індивідуальні індекси кожного виду промислової продукції. Потім їх агрегують в індекси товарних груп, індекси підгалузей і галузей промисловості. Щоб агрегувати індекси, ціни зважують відповідно до структури виробництва промислової продукції у попередньому місяці.

У цілому за рік індекс ІЦВ визначають як відношення поточного обсягу виробництва у грошовій формі до обсягу виробництва в попередньому чи іншому базовому році.

Дефлятор ВВП, або індекс Пааше (ІП), відображає зміну цін на всі товари та послуги, фактично вироблені в економіці. Індекс Пааше визначається за формулою:

(2.17)

де – кількість і-го блага, спожитого в поточному періоді.

Якщо врахувати весь набір благ, що вміщує в собі ВВП, то матимемо індекс – дефлятор ВВП:

(2.18)

де D_ВВП – дефлятор ВВП;

ВВП_н – номінальний ВВП;

ВВП_р – реальний ВВП.

Корегування ВВП_ном за умови зростання цін називають процесом дефлірування, а при тенденції зниження цін – іфлірування. Дефлірувати (deflating) – зменшити ВВП в роки після базового періоду (оскільки підвищені ціни привели до завищення обсягу реального продукту).

Дефлятор теж має похибки. Він, як видно із формули, фіксує вартість набору благ, створених у суспільстві у поточному періоді, і не відображає тих змін, які відбулися у їх структурі стосовно базового року.

Частково недоліки індексів Ласпейреса та Пааше усуває індекс Фішера, який визначається за формулою:

(2.19)

де ІФ – індекс Фішера;

ІСЦ – індекс Ласпейреса;

ІП – індекс Пааше.

Відношення величини поточного економічного показника до його значення в попередньому періоді, взятому за базу підрахунку, називають темпом зростання.

Відношення приросту величини економічного показника за певний проміжок часу до його попереднього рівня, що приймається за базу відрахунку, називають темпом приросту. Наприклад, величина інфляції (Р_і) визначається як темп приросту споживчих цін:

(2.20)

де – середній рівень цін поточного року;

– середній рівень цін базового року.

Саме темпи приросту показників використовують при аналізі динаміки економічної кон’юктури.