12.2. Залежність іноземних інвестицій від внутрішньої відсоткової ставки

Внутрішні заощадження країни (S) можна використовувати як для інвестування всередині країни, так і для інвестування в інші країни світу (придбання активів за кордоном).

Країни «іншого світу» теж можуть використовувати для інвестування свої власні (внутрішні) заощадження та чисті іноземні інвестиції.

Пропозиція позичкового капіталу всередині країни визначається обсягом національних заощаджень. Попит на позичковий капітал залежить як від внутрішніх інвестицій (І), так і від чистих іноземних інвестицій (NFI).

Оскільки чисті іноземні інвестиції можуть бути додатними і від'ємними, попит на позичковий капітал всередині країни може бути більшим або меншим від внутрішніх інвестицій.

У попередніх темах ми розглядали залежність попиту і пропозиції запозичень від рівня реальної відсоткової ставки: висока ставка стимулює зростання заощаджень і водночас обмежує попит на запозичення і, як наслідок, на внутрішні інвестиції (I). Разом з тим реальна ставка відсотка внутрішнього ринку запозичень впливає і на обсяг чистих іноземних інвестицій (NFI).

Пояснюється це слідуючим. Якщо внутрішня реальна ставка відсотка буде вищою за світову, то громадянам України вигідніше купувати активи у межах своєї країни, тобто вигідніше здійснювати інвестиційний процес у внутрішню економіку, що зумовить зменшення чистих іноземних інвестицій цієї країни. І навпаки, якщо внутрішня реальна ставка відсотка буде нижчою за світову, то резиденти будуть купувати активи іншого світу – вливати інвестиційні ресурси в інші країни, що збільшить чисті іноземні інвестиції цієї країни.

Залежність обсягу запозичень від величини відсоткової ставки зобразимо графічно на рис. 12.1. Як видно, крива попиту на запозичення (D^а) є низхідною, оскільки попит на запозичення перебуває у зворотній залежності від ставки відсотка, а крива пропозиції грошей (S) є висхідною, оскільки перебуває у прямій залежності від величини цієї ставки.

Рис. 12.1. Рівновага на ринку запозичень

Точка перетину кривих D^а і S є рівноважною. Їй відпо­відає рівноважна реальна ставка відсотка (r₀), за якої обсяг заощаджень дорівнює сумі внутрішніх та чистих іноземних інвестицій:

(12.4)

З цього рівняння можна зробити висновок: чим більшими будуть заощадження громадян і підприємств тим більшими можуть бути внутрішні інвестиційні ресурси і менші запозичення.

12.3. Вплив валютного курсу на обсяг зовнішніх запозичень

Пригадаймо рівність NE=NFI, в якій чистий експорт (NE) визначає кількість іноземної валюти, затраченої іноземцями для придбання товарів та послуг національної економіки, а NFI (чисті іноземні інвестиції) визначають кількість національної валюти, необхідної для купівлі активів інших країн світу.

Попит і пропозицію на валютному ринку визначає реальний валютний курс (рис. 12.2). Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни. На

Рис. 12.2. Рівновага на валютному ринку

графіку по лінії абсцис відкладається обсяг національної валюти, а на осі ординат – обмінний курс національної валюти на іноземну.

Попит на національну валюту перебуває у зворотній залежності від обмінного реального курсу національної валюти (табл. 12.1).

Таблиця 12.1

Середній офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений НБУ

Назва іноземної валюти	2000р.	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.	2005р.	2006р.	2007р.
1 англійський фунт стерлінгів	8,25	7,74	7,99	8,71	9,74	9,33	9,29	10,10
1 долар США	5,44	5,37	5,33	5,33	5,32	5,12	5,05	5,05
10 японських єн	0,50	0,44	0,42	0,46	0,49	0,46	0,43	0,43
1 євро	5,03	4,81	5,03	6,02	6,61	6,39	6,34	6,92
10 російських рублів	1,94	1,84	1,70	1,74	1,85	1,81	1,86	1,98

Зростання, приміром, курсу гривні до долара США означає, що українські товари стали дорожчими порівняно з іноземними. Тому попит на вітчизняні товари і послуги, а отже, і на вітчизняну валюту зменшиться. Але пропозиція валюти залежить не від обмінного курсу, а від ставки відсотка, яка не відображена на графіку. Тому крива пропозиції валюти (S_в) представлена вертикальною прямою.

Точка рівноваги валютного ринку (N) – це точка перетину кривих попиту (D_в) та пропозиції (S_в) валюти. Їй відповідає рівноважний обмінний курс валюти (q₀). У цій точці попит на національну валюту для придбання чистого експорту дорівнює пропозиції національної валюти, яку центральні банки хочуть обміняти на іноземну валюту для формування валютних резервів або для придбання іноземних активів у інших формах, іншими суб'єктами.

Співвідношення попиту і пропозиції валют, як уже зазначалось раніше, залежить від:

• стану платіжного балансу країни (позитивного чи від'ємного);

• співвідношення внутрішніх та світових ставок відсотка;

• темпів інфляції;

• очікувань учасників валютного ринку;

• офіційних валютних інтервенцій тощо.

Стан валютного ринку взаємопов’язаний з кредитним (ринком запозичень). Обидва ці ринки взаємодіють і розвиваються на основі чистих іноземних інвестицій. На ринку запозичень чисті іноземні інвестиції (NFI) є частиною попиту (інша частина попиту – внутрішні інвестиції (І)). На валютному ринку NFI – джерело пропозиції, обсяг якої визначається відсотковою ставкою.

Із сказаного можна зробити слідуючі висновки:

1. якщо внутрішні заощадження (S) перевищують внутрішні інвестиції (І), то різницю (S-I) країна може надати «іншому світу» у позику шляхом придбання іноземних цінних паперів, іноземної валюти, в будь-який інший спосіб;

1. якщо внутрішні інвестиції перевищуватимуть внутрішні заощадження (I>S), то різницю (I-S), якої невистачає для урівноваження (I=S), країна може запозичити у «іншого світу». Це означає, що чисті іноземні інвестиції є балансуючою статтею платіжного балансу, якапідтримує рівновагу інвестицій і заощаджень у відкритихекономічних системах;

1. чисті іноземні інвестиції (S-I) завжди дорівнюють зовнішньоторговельному сальдо (NE). Якщо (S-I)>0 і NE>0, то країна виступає чистим кредитором на світових фінансових ринках. Якщо (S-I)<0 і NE<0, то країна є чистим позичальником (отримувачем позики), оскільки вона більше купує (ввозить в країну), ніж вивозить (продає).