3.4. Безробіття: функції, рівень, форми

Безробіття – такий стан ринку, коли пропозиція праці перевищує попит на неї. Цей стан безпосередньо пов’язаний з проблемами зайнятості, політикою держави і міжнародних організацій. Безробіття, важливі соціальні функції (рис.3.11.). Але воно постійно турбує суспільство і потребує постійної уваги владних структур всіх рівнів управління. Політики й урядовці, економісти й менеджери підприємств мають знати межу рівня безробіття, за якою це явище перетворюється на антиблаго.

Рис.3.11. Функції безробіття

Безробіття тривалий час у вітчизняній літературі трактувалось як явище негативне: воно робить економіку вразливою, соціальну сферу – напруженою, психологічний клімат – збуреним, суспільний спокій – порушеним.

За методологією МОП, безробітні – це особи у віці 15-70 років, які зареєстровані та незареєстровані у державній службі зайнятості і одночасно задовольняють трьом умовам: не мали роботи (прибуткового заняття), активно шукали роботу або намагались організувати власну справу, впродовж найближчих двох тижнів були готові приступити до роботи, тобто почати працю за наймом або на власному підприємстві з метою отримання оплати або доходу. Цю інформацію накопичує Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України.

Якщо все працездатне населення позначити буквою РС, чисельність зайнятих L, чисельність безробітних Б, то рівень безробіття – це частка (коефіцієнт) безробітних в загальній чисельності економічно активного населення (К_Б) або індекс безробіття (I_Б,%): (3.2)

Оскільки усі перераховані показники рухливі (змінні у часі) –частина зайнятих втрачає роботу, а інша частина осіб отримує її, то рівень безробіття можна визначити за іншою формулою:

(3.3)

Рівень безробіття, який вважається суспільно нормальним і відповідає повній зайнятості, в сучасних умовах дорівнює 5-6% для розвинених країн змішаної економіки.

В Україні рівень безробіття за методогією МОП характеризується даними табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Рівень безробіття в Україні

Рік	Чисельність безробітних, тис.осіб	Рівень безробіття – відсотків до економічно активного населення у віці 15-70 років
2000	2655,8	11,6
2005	1600,8	7,2
2006	1515,0	6,8
2007	1417,6	6,4

До безробіття спонукають різні причини і тому існують його різні форми. Залежно від того, залишається людина працездатного віку без роботи за своїм власним бажанням чи її змушують до цього незалежні від її устремлінь і волі обставини, розрізняють добровільне та вимушене безробіття.

Безробіття, зумовлене правовими нормами, що діють у суспільстві, та механізмом устрою ринку праці, набуває форми інституціонального. Причиною цієї форми безробіття є:

1. така ситуація в економіці, коли політика високих соціальних виплат у зв’язку з безробіттям знижує пропозицію праці, спонукає тривалий час шукати нову роботу, і тим самим сприяє зростанню рівня безробіття;

   1. високі прогресивні ставки оподаткування доходів, що створюють ситуацію, за якою вигідніше обмежувати самоексплуатацію, зменшуючи пропозицію праці, адже суму, що перевищує певний рівень річного доходу, буде вилучено податковими інституціями. Подекуди високі ставки оподаткування роблять вигіднішим не працювати й отримувати виплати у зв’язку з безробіттям із соціальних фондів, бо надлишок над виплатою буде вилучений через податки;

3. ситуація, за якою введення високого гарантованого рівня мінімальної заробітної плати спонукає роботодавців обмежувати попит на працю. За певних умов наймані працівники погодилися б працювати і за нижчу заробітну плату, але жорстка нижня межа її, встановлена законом, не дає змоги урівноважити попит і пропозицію трудових послуг при природному рівні безробіття, тому формується їх надлишок;

4. асиметричність інформації на ринку праці стосовно наявності вакантних робочих місць та переліку характеристик здатних до найманої праці людей, що шукають роботу, посилює вірогідність інституційного безробіття;

5. ринок праці інерційний, пристосовується до вимог ринку товарів і послуг з певним запізненням, що посилює розбалансування між попитом і пропозицією трудових послуг і т.ін.

Найпоширенішими формами безробіття є фрикційне, структурне та циклічне. Фрикційне безробіття виникає у зв’язку з тим, що встановлення рівноваги між кількістю найманих працівників відповідного кваліфікаційного рівня, бажаючих працювати за наймом за певного рівня заробітної плати та умов праці, з одного боку, та кількістю і якістю робочих місць – з іншого, потребує певного часу.

Фрикційне безробіття характеризується тим, що люди працездатного віку, маючи певні навички та кваліфікацію, активно шукають роботу, яка б відповідала їхнім вимогам. Для пошуку такої роботи їм необхідна інформація про вільні робочі місця, умови найму та час для переїзду на нове місце чи просто на зміну місця роботи.

Фрикційна форма безробіття реалізується у праві на пошук привабливішої за містом, умовами праці чи рівнем доходу і т. ін. Роботодавців така форма безробіття спонукає створювати належні умови для працюючих та забезпечувати відповідний рівень оплати трудових послуг. Названа форма безробіття може реалізовуватись у двох видах: безробітті очікувань та спекулятивному безробітті.

Безробіття очікувань виникає коли людина припиняє роботу за чинним трудовим договором заради більш оплачуваної роботи, приступити до виконання якої можна тільки з часом. Період між звільненням з однієї роботи та влаштуванням на іншу є періодом безробіття для такої категорії найманих працівників.

Другою складовою фрикційного безробіття є спекулятивне безробіття, яке виникає у зв’язку з тимчасовим зниженням реальної заробітної плати. За такої ситуації деякі працівники зменшують пропозицію робочого часу, очікуючи вищих ставок заробітної плати у майбутньому. Це явище розглядають як тимчасовий перерозподіл робочої сили у відповідь на тимчасове зниження реальної заробітної плати.

Стосовно стуктурного безробіття слід зазначити, що воно за змістом не є добровільним. Далеко не завжди ті, хто виробляє продукт чи послуги, попит на які скорочується, самі споживають цей продукт і усвідомлюють недоцільність його подальшого виробництва. Навпаки, цим працівникам часто здається, що держава або профспілка не хоче відстояти та захистити їхні інтереси. Закриття виробництв змушує їх шукати собі інший вид діяльності. Така обставина формує хибне уявлення, що ця форма безробіття немає ніякого відношення до «природного» рівня.

Якщо ми згадаємо, що зміна структури виробництва відбувається не з волі чиновників, а спричиняється зміною суспільних потреб, то наявність структурного безробіття , безумовно, слід включити як «природну» компоненту.

Циклічне безробіття – це безробіття, яке перевищує природий рівень. Якщо циклічне безробіття дорівнює нулю, економіка функціонує за умов повної зайнятості або природного рівня безробіття.

Крім названих вище, існують й інші види безробіття: сезонне, молодіжне, технологічне, регіональне тощо. Сезонне безробіття зумовлене нерівномірністю зайнятості у зв’язку зі специфічними умовами виробництва у певних галузях, що визначаються дією біологічних та кліматичних чинників. Ця форма безробіття спостерігається у сільскому господарстві, риболовецькій галузі, лісництві, мисливській діяльності, туристичній та будівельній галузях тощо.

Сезонне безробіття ототожнюють з фрикційною формою, а інколи розглядають як форму структурного безробіття. Доцільність виокремлення сезонного безробіття в особливу форму пояснюється тим, що часто незайнятість пов’язана не з бажанням людей змінити місце роботи, а з дією об’єктивних причин природного характеру. Наприклад, сезон цукроваріння триває 3-4 місяці. Подовження його у часі приносить значну втрату долі цукру в буряках. Ця технологічна причина має біологічне підгрунтя. Іншим прикладом можна назвати наплив абітурієнтів у великі міста в період липня – серпня пов’язаний з тим, що саме в цей період закінчується навчальний рік у школах, у вузах розпочинається набір абітурієнтів, значна частина яких не пройде за конкурсом і буде активно шукати роботу, тобто перейде до складу безробітних.

Сезонне безробіття не є серйозною проблемою для економіки в цілому, адже повторюваність його прогнозована й до нього адаптуються. Але для окремих регіонів і для тих громадян, діяльність яких пов’язана з сезонним бізнесом, таке безробіття може мати досить відчутні негативні наслідки. Наприклад, якщо в Криму, Карпатах та аналогічних регіонах відбуваються стихійні лиха або акти громадської непокори, чи просто тривалий час спостерігається несприятлива погода, то це зменшує наплив туристів і збільшує рівень безробітних, порушуючи рівновагу між попитом і пропозицією на ринку праці. Дуже часто в міжсезоння, коли попит на працю в цих регіонах різко падає, люди вдаються до самозайнятості, або виїздять на тимчасову роботу в інші регіони, які недостатньо працезабезпечені.

Молодіжне безробіття спостерігається серед молоді, що вперше виходить на ринок праці й не може отримати роботу. Це можуть бути і випускники шкіл та коледжів, і випускники вищих навчальних закладів. Ринок виявляється не готовим забезпечити їх робочими місцями у зв’язку з тим, що часто молоді люди не мають належної фахової підготовки, необхідного досвіду, потребують пільгових умов праці у зв’язку з віком або суміщенням праці та навчання тощо. Ці обставини створюють передумови, за яких молодь не може певний час знайти роботу. Ця проблема постійно турбує суспільство і вимагає неабияких зусиль работодавців, держави та й самих молодих, здатних до найманої праці людей, готувати себе до вимог ринку, отримувати належну фахову підготовку, працювати в умовах жорсткої конкуренції.

Технологічне безробіття пов’язане з вивільненням працівників, зумовленим впровадженням нової, як правило автоматизованої, техніки та технології. Технологічне нововведення, з одного боку, робить ненадійними робочі місця навіть у новітніх галузях економіки. З іншого – воно зумовлює появу попиту на нові робочі місця, створення яких не вимагає надто великих затрат. Наприклад, формування мережі Інтернет значно розширює можливості працювати вдома, удосконалює якість інформації щодо ринку праці, що теж сприяє зменшенню безробіття.

Виникнення технологічного безробіття, яке класики сприймають як тимчасове, проявляється тоді, коли ціни на трудові послуги негнучкі (жорсткі).

Регіональне безробіття виникає під впливом історичних, демографічних і соціально-психологічних чинників. Ця форма безробіття може бути подолана тільки завдяки засобам економічної політики, бо місцеві органи влади не в змозі вирішити цієї проблеми. Оскільки регіональне безробіття має і міжнародний аспект, то вплив на регіональну зайнятість повинні здійснювати як загальнодержавні, так і міждержавні цільові програми.

Залежно від активності пошуку роботи, засвідченого реєстрацією на ринку праці, розрізняють відкрите і приховане безробіття.

Відкрите безробіття – це така ситуація в економіці, за якої індивід визнає, що він позбавлений роботи і реєструється на біржі праці (якщо це доступно для нього). Термін «відкрите безробіття» використовують, як правило, стосовно країн, що розвиваються. Метою його використання є прагнення виокремити повністю безробітних від тих, хто може розглядатись як безробітний з причини неповної зайнятості або перебування в ситуації прихованого безробіття.

Приховане безробіття пов’язане з наявністю людей, які припинили пошук роботи. Вважається, що вони могли б працювати, якби не думали, що пошуки роботи безперспективні. Цією формою безробіття охоплюються групи здатних до найманої праці людей, яким властива значна свобода участі на ринку праці.

Є й інші види безробіття, які входять до складу раніше перерахованих або мають самостійне значення. Незаперечною є можливість виникнення нових видів безробіття. Але політиків, урядовців, профспілки цікавить питання – які форми безробіття є природними, а які – ні.

Більшість зарубіжних і вітчизняних авторів відносить до природного безробіття фрикційне та структурне, а до неприродного циклічне. Так, А.Я. Лівшиц відносить до природного фрикційне, інституціональне та добровільне, а до вимушеного (неприродного) – технологічне, структурне, регіональне та приховане. Деякі автори природне безробіття ототожнюють зі структурним, оскільки не розмежовують фрикційне і структурне. М. Фрідмен під природним розумів такий рівень безробіття, за якого ринок праці «розчищається», а реальний рівень заробітної плати сприяє рівновазі на всіх ринках.

Природна норма безробіття є змінною, тому деякі її детермінанти мають інституційний характер (існування профспілок), інші – законодавчий (закон про мінімальну заробітну плату, обмежену тривалість робочого дня тощо). Отже, є підстави стверджувати, що природний рівень безробіття пов’язаний значною мірою з власне добровільним безробіттям, яке реалізує природну свободу громадян щодо вибору сфери своєї діяльності. Тому фрикційне безробіття за своїм змістом є добровільним, визначає природний рівень і є його складовою. Інституційні компоненти, включаючи профспілковий вплив і законодавче поле, теж відносять до причин природного безробіття, бо люди вільні живуть за законами, а не всупереч їм.

Рівень природного безробіття визначають дві групи факторів:

1. частота безробіття, що визначається:

• мінливістю попиту на трудові послуги, спричиненого мінливістю сукупного (споживчого і інвестиційного) попиту;

• інтенсивністю, з якою ринок праці задовільняє підприємницький сектор новими працівниками;

2. тривалість безробіття, яка визначається:

• демографічним складом робочої сили;

• здатністю та бажанням безробітних постійно шукати роботу;

• наявністю та рівнем допомоги у зв’язку з безробіттям;

• організацією ринку праці.

В Україні держава гарантує певну допомогу по безробіттю, перепідготовку та інші соціальні компенсації безробітним, але їх рівень ще досить низький (рис.3.12).

Кількісне визначення природного рівня безробіття – дія складна, тому що він вміщує у собі як власне економічну компоненту, так і елементи економічної політики, які впливають на функціонування ринку праці.

Але підтримуючи безробіття на рівні, нижчому за природний, макроекономічна політика не може не породжувати інфляцію. Саме тому з часом у визначення природного рівня безробіття вносять певні корективи, зумовлені тим, що безробіття та інфляція – явища взаємопов’язані.

Рис.3.12. Співвідношення допомоги по безробіттю та середньомісячної заробітної плати (грн.)

Висновки. Головними причинами досить високого рівня безробіття в країні є такі:

• спад економіки і відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу;

• структурні зрушення в економіці (міжгалузеві, секторальні);

• рух робочої сили (професійний, соціальний, регіональний).

Основними чинниками безробіття виступає науково-технічний процес і впровадження нових технологій. Але в Україні він не вплинув помітно на скорочення попиту на робочу силу у зв’язку з незначним обсягом інвестицій і низьким рівнем впровадження сучасних технологій в економіку країни.