8.9. Інвестиційна привабливість України
Головним чинником інвестиційної привабливості нашої країни є: 1) географічне положення України – близькість до Європи, Центральної Азії та Росії; 2) чорноморські порти не замерзають; 3) країна має сухопутні кордони з 8 країнами; 4) наявність 60% світових черноземів; 5) все це розташовано в самому центрі Європи. Тому в Україні вигідно розвивати виробництво як для внутрішнього ринку з його високим попитом, так і для експорту в різних напрямках, особливо у сільському господарстві.
Статус української економіки ґрунтується на декількох складових: величині території, наявності кваліфікованої робочої сили, якості вищої освіти.
Робоча сила в Україні дійсно кваліфікована і дешева, але ринок праці не досить гнучкий і не встигає за розвитком економіки. Фактор дешевої робочої сили завдає шкоди розвиткові національної економіки. Річний обсяг іноземних інвестицій в розрахунку на людину складає лише 372 дол., що у 6 разів менше за відповідний показник сусідньої Польщі. Не стимулюючи інвестиції, Україна таким чином відмовляється від великих можливостей модернізації власного господарства. За темпами інвестування ми ще не досягли рівня 1990р.(рис.8.14)
Рис
8.14. Динаміка інвестицій в основний
капітал України
Як свідчить статистика, національні та іноземні інвестиції відіграють ще незначну роль у розвитку української економіки. В 2007 році частка іноземних інвестицій у структурі капіталовкладень ледь досягла 2,7 %. Інвестори уникають вкладень в основний капітал, зберігається тенденція їх спрямування здебільшого в галузі зі швидким оборотом капіталу, чи у непромисловий сектор, купівлю нерухомості. Лідирують інвестиції у фінансові установи, банки – 16,3 %, торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (10,4%), в організації з нерухомим майном, оренду, інжиніринг (8,6 %).
Основний потік приватних іноземних інвестицій направляється в Київ і східні регіони. В Західній Україні представники дрібного та середнього бізнесу Румунії, Польщі, країн Балтії інтенсивно розвивають текстильну і харчову промисловість. Серед вкладників капіталу в Україні найбільшою популярністю користуються галузі зв'язку, банківської сфери і страхування, будівництво готелів і офісів, складів і доріг. Але імідж країни як глобального виробника невеликий. В Угорщині, Румунії, Словаччині та Болгарії іноземний капітал сконцентрував майже 100% банківських активів. В Україні залишилося вже мало банків, привабливих для придбання. Більша частина великих українських банків куплена іноземними інвесторами, на черзі – банки середнього розвитку. Основний недолік банківського сектору – фрагментарність і роздробленість. Частка іноземного капіталу склала 35% сукупного статутного капіталу українських банків. В Україні функціонують 47 банків з іноземним капіталом, з них 17 – зі 100% іноземного капіталу. У 2007 р. в Україні продано 15 фінансових установ: «ТАС» шведському «Swedbank», банк «Форум» німецькому «Commerzbank», «Укрсоцбанк» італійському.
Привабливістю відзначається і сфера високих технологій, мобільний зв’язок. «Київстар» і «UMC-MTC» разом контролюють 85% ринку, але близько 40 % населення ще не охоплена діючими операторами. Для розробки і підтримки комп’ютерних програм, аутсорсингу частина нових ІТ-виробництв розміститься в Україні.
У світі існує нестача кваліфікованих кадрів, а в Україні у наявності освітня база для побудови експортоорієнтованого ІТ-бізнесу. Консалтингова компнія «Gartner» (США) виділила 10 критеріїв, за якими організації розвинутих країн обирають регіон для розміщення виробництва ІТ-послуг: ціни, зарплати, вартість нерухомості, комунікацій, мовна сумісність, державна підтримка, трудові резерви, інфраструктура, освітня система, політична й економічна ситуація, культурне середовище, юридична зрілість, захист інтелектуальної та приватної власності. За цими критеріями Україна вважається привабливою для ІТ - аутсорсингу. Окрім цьго Україна приваблює дешевою робочою силою.
У найближчому майбутньому Україна може стати для Європи рентабельним виробничим цехом, регіональним лідером у залучення інвестицій в електронну промисловість. В Україні вже функціонують заводи, що виробляють продукцію для «Ericsson», «Nokia», «Alcatel», «Philips».
Наявність висококваліфікованих і конкурентоспроможних працівників, сусідство з ЄС роблять Україну надзвичайно привабливою. Близько 30% українських студентів навчаються на факультетах інженерно-технічних, математичних та інформаційних технологій. Україна має великий потенціал для виробництва електронної техніки на експорт. Економія на собівартості комп’ютера, виробленого в Україні, і комп’ютера, виробленого в інших країнах Європи, становитиме 40-100 дол. через менші витрати на перевезення і робочу силу.
Привабливими є українські машинобудівні підприємства – за рахунок створення вертикально інтегрованих структур. В Україні прогнозується відновлення інтересу до транспортного машинобудування, особливо залізничного, суднобудування, металообробки. Сталеливарна промисловість взагалі належить до перспективних галузей української економіки. Україна володіє одним з найбільших запасів залізної руди у світі. В перспективі можуть бути високими обсяги замовлень на продукцію українських трубних компаній. Особливу увагу інвесторів привертають об’єкти нафтогазової, трубної та енергетичної промисловості споживчого сектору. Проведення в Україні чемпіонату з футболу «Євро – 2012» може спричинити подорожання акцій будівельних компаній, інтерес до готельного бізнесу, ресторанів швидкого обслуговування.
Привабливим сегментом є заводи металевих виробів. Так, придбане Росією українське підприємство «Дніпрометиз» пропонує поставки металу за нижчими від ринкових цінами.
Підвищення цін на сировину здатне реально прискорити подальший переділ українського гірничо-металургійного комплексу. Світовий виробник «Vale» (Бразилія) добився підвищення на 65-66% цін на залізорудну сировину, а «Rio Tinto» (Австралія) – до 80% подорожчання руди. Негативний вплив відчують виробництва, що не мають сировинної бази, – «ІСД», «Запоріжсталь» і ММК ім. Ілліча.
Але привабливі для інвесторів галузі поки що характеризуються непрозорістю функціонування. За даними Міністерства економіки України, розмір тіньової економіки у 2006-му склав 27%, в т.ч. у страхуванні 43%, будівництві 40% та деревообробній промисловості 32%.
Завдяки розвитку будівельного сектору промисловості виробництво будівельних матеріалів потрапило до категорії найбільш привабливих активів. Попит на цемент збільшують цегельні заводи і будівельні комбінати. Однак, старими енерговитратними технологіями, не дуже цікавими для вкладення капіталу, залишаються сервісні будівельні компанії.
Привабливим для інвесторів стає ринок нерухомості. У зв’язку з високим рівнем прибутковості інвестицій та їх окупності за 6 - 8 років український ринок торговельної нерухомості збільшуватиметься. Привабливість у секторі комерційної нерухомості спричинило зростання вартості офісної нерухомості. Нинішній рівень зайнятості в київських бізнес-центрах становить 97%, хоч попит на них задоволено менше 25%. Зростає вартість оренди площ, залишаєтья стійким попит на комерційну нерухомість преміум-класу. Комерційна нерухомість стає стабільним високоліквідним джерелом доходу.
У зв’язку зі зростанням обсягів інвестицій у виробництво необхідної сировини і матеріалів, власники підприємств воліють викуповувати кар’єри, об’єкти сфери обслуговування. Розвивається місцева логістика. Раніше інвестори більше уваги приділяли факторам прибутковості, нині – концентрації стратегії на майбутній вартості підприємства, будівлі чи цінних паперів. Рік у рік зменшується кількість підприємств, які можна придбати дешево.
Має місце стрімке зростання капіталізації компаній у сфері роздрібної торгівлі та споживчому секторі. Отримання високих прибутків тут можливе лише за рахунок налагодженої системи бізнесу, яку здатний забезпечити насамперед стратегічний інвестор. Для цього використовується диверсифікація та реструктуризація активів – продаж не всієї компанії, а її частини. Особливо це стосується рітейлу і фінансового сектору. Капіталізувати активи тим чи іншим способом прагнуть дедалі більше власників українських підприємств.
Резерви інвестування має і туристичний сектор. У Болгарії на туризм виділяється близько 10 - 15% ВВП, а в Україні – менше 1%. Для стимулювання інвестицій потрібні професійна державна стратегія, скасування візового режиму для іноземців, облаштування інфраструктури, доріг і готелів.
Для інвестицій привабливим є і український нафтогазовий сектор. Але у ньому поки ще несприятливе підприємницьке середовище, сильна регламентація умов ведення бізнесу. Газові відносини характеризуються непрозорістю, гальмують розвиток України. У паливно-енергетичному комплексі серйозних вкладень та активного припливу іноземних інвестицій найближчим часом очікувати не варто. У своїй стратегії інвестори орієнтуються на ризики входження в країну. Хоча український газодобувний сегмент залишається дуже перспективним з урахуванням тенденції до постійного зростання цін на енергоносії. Запаси газу в Україні становлять близько 5 трлн м3, розвідано менше половини, 70% з яких розробляються державними компаніями. Необхідне щорічне здійснення капітальних вкладень у видобування газу в розмірі 2,1 – 2,3 млрд грн. Подібні кошти не можуть бути забезпечені на державному рівні, а державні компанії не володіють сучасними технологіями.
Поки що найменш інвестованим сегментом є сільське господарство, куди за останні 10 – 15 років масштабні інвестиції не надходили. 90% об’єктів сільгосптехніки відслужили свій термін, що істотно знижує ефективність праці аграрних господарств. На оновлення парку сільськогосподарської техніки щороку потрібно понад 15 млрд грн. В Україні існують сприятливі для ведення сільського господарства природні та кліматичні умови, є можливості збільшення врожайності у кілька разів, але майже всі підприємці очікують скасування мараторію на продаж землі.
Рівень конкуренції в українському АПК можна оцінити як високий, великий потенціал інвестицій в аграрний сектор вважається дуже ризикованим, навіть для українських підприємців, через політичні ризики, заборону експорту, неповернення ПДВ, нульові ставки рентабельності, «сіру» і «чорну» контрабанду, непередбачене введення квотування продукції та ліцензування тих чи інших видів діяльності, заборону на міжрегіональне перевезення продукції. Тому бар'єри і ризики для інвестицій лишаються досить високими. До них також належать юридичні ризики, побоювання нечесних умов роботи, негативних змін у макроекономічній динаміці.
На підсумок зазначимо, що підвищення конкурентоспро-можності та інвестиційної привабливості вітчизняної економіки повинно стати стратегічним завданням. Стан виробничих фондів незадовільний. Інфраструктурні галузі настільки застарілі, що ігнорувати цей факт більше неможливо. Інвестиції в їх оновлення невигідні приватному капіталу. Слід вибрати лише кілька ключових напрямів, які будуть здатні генерувати реальне піднесення всіх інших сфер економіки.
Тести
1. На обсяг інвестицій впливає:
а) рівень відсоткової ставки;
б) оптимістичні або песимістичні очікування покупців;
в) рівень технологічних змін;
г) рівень завантаженості виробничого устаткування;
д) усі відповіді є правильними.
2. Якщо реальна відсоткова ставка збільшується:
а) то крива попиту на інвестиції зміститься праворуч;
б) крива попиту на інвестиції зміститься ліворуч;
в) крива попиту на інвестиції зміститься вгору;
г) інвестиційні витрати скоротяться.
3. Якщо домогосподарства не витрачають увесь свій дохід на споживання і вкладають невитрачену суму в банк, то можна сказати, що вони:
а) заощаджують та інвестують;
б) заощаджують, але не інвестують;
в) інвестують, але не заощаджують;
г) не заощаджують і не інвестують;
д) немає правильної відповіді.
4. Між якими величинами є обернена залежність:
а) інвестиційними витратами і ВВП;
б) заощадженнями і використовуваним доходом;
в) споживчими витратами і використовуваним доходом;
г) інвестиційними витратами і відсотковою ставкою.
5. Із підвищенням реальної відсоткової ставки обсяг інвестицій:
а) збільшується, бо граничний продукт капіталу збільшується;
б) збільшується, бо витрати на капітал зменшуються;
в) зменшується, бо витрати на капітал збільшуються;
г) немає правильної відповіді.
6. Що належить до поняття «інвестиції» у системі націо-нальних рахунків?
а) покупка облігації;
б) будь-яка кількість накопиченого доходу, не спрямована на заощадження;
в) покупка акції;
г) немає правильної відповіді.