2.5. Способи визначення величини ввп

В макроекономічній теорії та практиці використовуються три способи визначення обсягу ВВП: виробничий, розподільчий, кінцевого використання.

1.Виробничий спосіб передбачає розрахунок ВВП як суму доданих вартостей. Оскільки участь у створенні цього показника бере сектор державного управління, то ВВП у ринкових цінах дорівнює сумі валових доданих вартостей ВДВ плюс чисті податки Т_Ч (ВВП = ВДВ + Т_Ч). Чисті податки визначають як різницю між податками і субсидіями на продукти та імпорт .

ВВП за цим методом також можна визначити як різницю між валовим випуском і проміжним споживанням.

1. Розподільчий спосіб обчислення ВВП виходить із того, що його величину визначає сума первинних доходів макроекономічних суб’єктів. Це – спосіб «по доходах»:

У спрощеному вигляді ВВП за розподільчим способом обчислюють на підставі формули:

(2.1)

де W – заробітна плата;

П – прибуток підприємств;

і_Ч – чистий відсоток;

R – рента;

T_НЧ – непрямий чистий податок на бізнес;

А – амортизація основного капіталу.

1. Спосіб визначення ВВП «за потоком витрат» (спосіб кінцевого використання) ґрунтується на передумові, що вартість виробленого суспільного продукту дорівнює вартості реалізованого продукту. В ринкових умовах те, що для одних економічних субєктів є витратою, для інших – доходом. Наприклад, для фінансового сектору як кредитора позичковий відсоток – дохід, а для позичальника – витрата. Для підприємницького сектору заробітна плата – витрата, а для домогосподарств – форма доходу і т.ін. СНР 93 виходить із того, що весь кінцевий річний продукт купується:

Тому: (2.2)

де C – споживчі витрати домогосподарств;

I_в – валові приватні інвестиційні витрати;

G – витрати держави на закупівлю продуктів і послуг;

NE – сальдо торговельного балансу (чистий експорт = експорт мінус імпорт): NE =E – Z або X_n = X – M.

Всі три способи розрахунку ВВП дають одну величину його. Якщо є різниця, то це помилка в рахунках.

2.6. Методи розрахунку похідних від ввп макроекономічних показників

Важливими похідними від ВВП показниками є: валовий та чистий національний дохід (ВНД, ЧНД, або GNI, NNJ), наявний або валовий національний дохід у розпорядженні (ВНДР або GNDI), чистий внутрішній продукт (ЧВП).

(2.3)

або (2.4)

де (ЧФД) (NFI) – чисті факторні доходи.

Показник ЧФД визначається як різниця між факторними доходами, отриманими від інших країн за використання ними національних ресурсів України, та факторними доходами, одержаними іноземцями за використання Україною іноземних ресурсів. Цей показник може бути як додатною, так і від’ємною величиною.

Наявний (або валовий) національний дохід у розпорядженні (ВНДР або GNDI – gross national disposable income) визначається за формулою:

ВНДР = (GNDI) = ВНД + NTR + NT, (2.5)

де NTR – чисті трансферти від інших країн (різниця між трансфертними виплатами Україною іншим країнам та отриманими Україною трансфертами від інших країн);

NT – чисті податки (різниця між податками, отриманими із-за кордону, та податками, сплаченими за кордон).

Похідними від ВНД та ВВП є також показники, обчислені не на валовій, а на чистій основі (за вилученням амортизації): це ЧНД (чистий національний дохід) та ЧВП (чистий внутрішній продукт). Найчастіше в статистиці та макроекономічних дослідженнях використовують показник ЧНД (NNI – net national income), який визначається шляхом віднімання від вартісної оцінки ВНД суми зношеного капіталу (амортизації А). Таким чином:

ЧВП = ВВП – А, (2.6)

ЧНД = ВНД – А, (або NNІ = GNІ – A), (2.7)

ЧНД = ЧВП + ЧФД, (або NNІ = NDP + NFІ). (2.8)

За аналогією, якщо суму валових внутрішніх приватних інвестицій зменшити на суму амортизації, одержимо величину чистих внутрішніх приватних інвестицій:

І_ЧВП = І_ВВП – А. (2.9)

Похідним від показника ЧВП є рівень національного доходу (НД) або N_i; який називають «Заробленим доходом»:

N_і = ЧВП – Т_непр., (2.10)

де Т_непр. – непрямі податки: акцизи, митні збори, ПДВ, податок на майно тощо.

Рахунок «Вторинного розподілу і перерозподілу доходів» відображає процес перерозподілу доходів між секторами економіки за допомогою перерозподільчих платежів, які в СНР називають трансфертами. За їх урахуванням формують показник «дохід особистий» (одержаний):

Р_і = NД + трансферти – [внески на соціальне страхування + податок на прибуток + нерозподілений прибуток]. (2.11)

Похідним від величини особистого доходу є показник «дохід після сплати податків»:

Д_і = Р_і – індивідуальні податки: на особисті доходи, на особисте майно, на спадщину. (2.12)

Сума Д_і використовується на споживання та заощадження.

Взаємозв’язок макроекономічних показників представлено на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Взаємозв’язок макроекономічних показників

Як видно із схеми, сума одержаних особистих доходів значно менше вартості створеного продукту.