5.2. Фінансово-кредитні небанківські посередники

На грошовому ринку України пропозицію грошей здійснює в основному банківська система, яка має два рівні: центральний банк (НБУ) та система комерційних банків (більше 180 суб’єктів). З комерційними банками конкурують небанківські фінансові та кредитні посередники:

• депозитні: кредитно-ощадні асоціації та кредитні спілки, які приймають кошти на депозитні рахунки.

• недепозитні: фінансові, інвестиційні та страхові компанії, пенсійні фонди (державні та недержавні), взаємні фонди. Всі вони здійснюють залучення грошових засобів шляхом продажу страхових полісів, прийому пенсійних внесків, продажу цінних паперів.

Фінансові й кредитні посередники виконують важливі функції на кредитному ринку:

• зменшують асиметричність інформації;

• знижують рівень ризику;

• зменшують операційні витрати;

• збільшують місткість кредитного ринку;

• сприяють розвитку конкурентних сил на кредитному ринку.

Кредитно-ощадні асоціації залучають кошти населення у вигляді ощадних вкладів, за якими виплачуються відсотки. Активи і пасиви кредитно-ощадних асоціацій менш ліквідні, у порівнянні з комерційними банками.

Кредитна спілка – кооперативна неприбуткова асоціація осіб, що продає своїм членам акції, приймає від них вклади та надає їм позики.

Фінансові компанії, як правило, створюються при великих підприємствах. Свої грошові фонди ці компанії формують шляхом емісії і продажу акцій та облігацій. Надають позики і кредити для придбання дорогих речей (засобів виробництва, автомобілів тощо).

Інвестиційні компанії (фонди) акумулюють кошти приватних інвесторів шляхом емісії власних цінних паперів (боргових зобов’язань) і вкладають їх в акції та облігації підприємств своєї країни та іншого світу. Інвестиційна компанія (подібно до інвестиційного банку) займає проміжне становище між позичальником та індивідуальним інвестором, але, на відміну від банку, повністю виражає інтереси інвестора.

Страхові компанії залучають грошові ресурси страхувальників з метою відшкодування збитків, спричинених настанням шкідливих для здоров’я та/або матеріального благополуччя страхових подій як фізичним, так і юридичним особам. Страхові внески страхувальників використовуються для страхових виплат у разі настання страхового випадку для застрахованого. Але у зв’язку з тим, що акумульовані гроші з довгострокового страхування знадобляться тільки з часом, виникає можливість тимчасового їх використання як кредитного ресурсу.

Спеціальні (позабюджетні) фонди формуються з метою цільового фінансування видатків, не передбачених державним бюджетом. Це – фонди інвестиційні, стабілізаційні, позикові, благодійні, соціального, майнового й особистого страхування та страхування відповідальності. Основним джерелом надходжень до спеціальних фондів є обов’язкові відрахування підприємств, організацій, установ і громадян. Прикладом спеціальних фондів в Україні є:

• Пенсійний фонд України;

• Фонд соціального страхування України;

• Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

• Державна інноваційна компанія;

• Фонд соціального захисту інвалідів тощо.

Компанії зі страхування життя та пенсійні фонди випускають боргові зобов’язання (пасиви) у формі ануїтету, які їхні клієнти прагнуть використовувати на покриття непередбачених витрат у майбутньому. Пенсійні фонди забезпечують своїх клієнтів грошовими засобами після виходу на пенсію. Компанії, що займаються страхуванням життя, пропонують застрахованим вибір між ануїтетом і одноразовою виплатою. Внески у пенсійні фонди та страхові премії (внески) зі страхування життя клієнти здійснюють впродовж тривалого періоду (подекуди десятки років), перш ніж почнуть отримувати ануїтет або одержать одноразову страхову суму при довгостроковому страхуванні життя.

Названі вище посередники використовують грошові внески своїх клієнтів на придбання різноманітних активів корпорацій (акції та облігації), короткострокових державних цінних паперів, видають позики під заставу нерухомості (найчастіше корпораціям).

Чинне страхове законодавство України забороняє страховикам виступати позичальниками на кредитному ринку, хоча світова практика свідчить про те, що саме страхові компанії та пенсійні фонди займають наступне після банків місце за обсягом ресурсів, що пропонуються на кредитному ринку.

Взаємні фонди приймають кошти від фізичних осіб і вкладають їх у звичайні акції та облігації корпорацій, короткострокові комерційні векселі та муніципальні цінні папери. Фізична особа, яка вкладала кошти в ці фонди, володіє певною часткою цінних паперів і має право в будь-який момент продати їх цьому ж фондові. Різновидом взаємних фондів є взаємний фонд грошового ринку: його акціонери мають право виписувати чеки, що забезпечують функціонування акцій фонду на фінансовому ринку. Залучені кошти інвесторів фонд використовує для придбання короткострокових (до 60 днів) цінних паперів високої якості. Отримані відсотки виплачуються акціонерам фонду.