6.7. Зв’язок інфляції та безробіття. Крива а.Філліпса

Згідно концепції Кейнса, інфляція – це така ситуація в економіці, коли крива сукупного попиту (AD) перетинає криву сукупної пропозиції (AS) в точці, де рівень витрат вищий, ніж в умовах повної зайнятості, тобто має місце інфляційний розрив. Інфляція, спричинена збільшенням попиту, зумовлює інфляцію пропозиції (витрат), бо надлишково зайняті вимагатимуть для себе такої ж заробітної плати, яка властива повній зайнятості. За цих умов уряд уже не здатний впливати на економіку тільки через попит, а змушений буде втручатись у політику заробітної плати щодо її обмеження.

Саме інфляція, а не дефляція, стала найважливішою проблемою економічної політики в 50-ті рр. XX ст., що привело до дискусії щодо взамозв’язку таких проявів макроекономчної нестабільності, як інфляція і безробіття.

Австралійський економіст А. Філліпс у 1958р. на основі емпіричних даних Англії протягом 1861-1913 рр. побудував криву, яка характеризувала зв’язок між щорічними відсотковими змінами грошової заробітної плати і рівнем безробіття. Ця крива показувала зворотну залежність між рівнем інфляції та змінами заробітної плати (рис.6.5).

Рис.6.5. Крива Філліпса (первинна)

З графіка видно, що при низькому рівні безробіття (жвавому попиті на працю) заробітна плата зростає. При високому рівні безробіття та низькому попиті на працю заробітна плата перестає зростати, і навіть може зменшуватись, оскільки знаходяться безробітні, готові продавати свої трудові послуги за значно нижчу плату, щоб тільки влаштуватись на роботу.

Тобто, крива Філліпса вказувала на те, що зростання грошової заробітної плати може існувати водночас зі значним рівнем безробіття. При рівні безробіття, близькому до 5,5%, починається зростання заробітної плати.

Прихильники концепції Філліпса, продовжуючи дослідження цієї проблеми, дійшли висновку, що рівень заробітної плати відчуває на собі вплив не тільки рівня безробіття, а й змін у рівні продуктивності праці. Вилучивчи із темпів змін грошової заробітної плати темп зростання продуктивності праці, вони дослідили взаємозв’язок рівня безробіття та рівня цін. Графічно це показало зміщення початкової кривої Філліпса вниз та вліво, у бік зменшення: вона відображала нульову інфляцію при рівні безробіття 2,5% для Англії, 4% – для США (рис.6.6).

Відрізок кривої Філліпса, розташований ліворуч від точки N, характеризує інфляцію попиту, яка найчастіше є наслідком спроб держави стимулювати високу зайнятість. Відрізок кривої праворуч від точки N, пов’язаний із падінням цін у період кризи надвиробництва.

Ця крива показала неможливість досягнення кейнсіанського ідеалу повної зайнятості без інфляції, як мети економічної політики. Стабільність цін та безробіття виявились несумісними цілями, які суперечать одна одній і не можуть бути реалізовані одночасно. Тому економічна політика має зробити вибір між стабільністю цін і повною зайнятістю.

Рис.6.6. Модифікована крива Філліпса

Кейнсіанська інтерпретація кривої Філліпса у вигляді L –подібної лінії представлена на (рис.6.7).

Рис.6.7. Крива Філліпса в кенсіанській інтерпретації

Як видно, за нульового рівня інфляції безробіття має місце і зростає, а при нульовому рівні безробіття спостерігається нескінченне зростання цін і зарплати. Це суперечить цій концепції стосовно висновку, що завдяки грошово-кредитній та фіскальній політиці, держава в змозі забезпечувати повну зайнятість, не спричиняючи інфляцію.

Згідно з неокласичною теорією, крива Філліпса при нульовому рівні безробіття має вигляд вертикальної лінії, тому що економіка завжди функціонує на рівні повної (або близької до повної) зайнятості. Завдяки гнучким цінам та ставкам заробітної плати інфляція за таких умов завжди буде явищем, спричиненим надлишковим попитом (рис.6.8). Зростання сукупного попиту (AD) не призводить до зростання зайнятості, а зумовлює інфляційне зростання цін (I_СЦ).

Рис.6.8. Неокласична (вертикальна) «крива Філліпса»

Інституціональні чинники впливають на зростання рівня цін так, що ситуація завжди набуває форми інфляції пропозиції. Пояснюється це тим, що підвищення заробітної плати під впливом профспілок та зростання цін, спричинене великим бізнесом (незалежно від того, зростає чи зменшується попит), зумовлює інфляцію витрат. У цьому випадку крива Філліпса має вигляд горизонтальної лінії (рис.6.9), яка проходить через визначений владою рівень інфляції (наприклад 5%).

Якщо ж крива Філліпса має від’ємний спадний нахил (рис.6.5), то це свідчить про те, що є вибір, з одного боку, між двома лихами – інфляцією і безробіттям; а з іншого – між ліберальними інструментами управління попитом і інституціональними (законодавство з обмеження прав профспілок та соціального страхування, заходи щодо забезпечення інформацією про наявні вакантні робочі місця та програми навчання і перекваліфікації робочої сили тощо).

Отже, крива Філліпса, яка відображає зв’язок рівня безробіття та рівня цін і заробітної плати, свідчить про те, що цей зв’язок надто

Рис.6.9. Горизонтальна крива Філліпса

складний і мінливий, що суттєво ускладнює вибір політиками можливостей впливу на економіку.

У 60-ті рр. ХХ ст. криву Філліпса трактують як графік можливих комбінацій темпів інфляції та рівня безробіття в економічній політиці. Уряд, який вважає безробіття більшим злом, ніж інфляцію, обирає політику, спрямовану на рух по кривій ліворуч від точки N (див.рис.6.5).

Якщо ж уряд вважає більшим злом інфляцію, то він має здійснювати дії, що на графіку позначаться рухом по кривій Філліпса праворуч від точки N.

Отже, крива Філліпса визначає нижню межу можливого узгодження темпів інфляції та безробіття.

Звернемо увагу, що в багатьох країнах зростання інфляції не супроводжувалося скороченням безробіття. Таке економічне положення – одночасне існування інфляції та безробіття – отримало назву стагфляція. Графічно стагфляція зображається зміщенням короткострокової кривої Філліпса праворуч і вгору (рис.6.10).

Рис.6.10.Крива Філліпса в умовах стагфляції

Нехай в економіці склалася ситуація, за якої точці N₁ на кривій Філліпса відповідає рівень безробіття I_Б1 та рівень цін І_сц1. Припустимо, що держава прагне зменшити рівень безробіття і здійснює з цією метою стимулюючу політику, внаслідок якої точка N₁ змістилась до точки N₂, якій відповідає рівень безробіття І_Б2 та рівень цін І_сц2. З часом наймані працівники усвідомлюють знецінення своєї реальної заробітної плати, що змушує їх зменшити пропозицію праці. Внаслідок цього точка N₂ зміститься праворуч до точки N₃. Їй відповідатиме рівень інфляції І_сц2 та рівень безробіття І_Б1.

На початку 70-х рр. у багатьох країнах світу мало місце одночасне зростання інфляції та безробіття. Співіснування зростаючого безробіття та зростаючих темпів інфляції отримало назву сламфляція.

Вищевказане дає підставу засвідчити, що зв’язок економічних явищ – інфляції та безробіття – досить неоднозначний. Існує багато короткострокових кривих Філліпса, які з часом можуть зміщуватись завдяки впливам економічної політики. Дослідження цього зв’язку зумовило необхідність внесення певних доповнень стосовно розуміння сутності явища «природне безробіття».

Мілтон Фрідмен з урахуванням зазначеного зв’язку визначає природний рівень безробіття як таку норму, яка утримує на незмінному рівні заробітну плату і, за умови нульового приросту продуктивності праці, підтримує незмінним рівень цін.

Нехай рівень природного безробіття дорівнює 5%. Для спрощення припустимо наявний нульовий приріст продуктивності праці. А заробітна плата і рівень цін змінюються з однаковим темпом. Це означає, що за 5-відсоткової норми безробіття, виходячи із попереднього досвіду, економічні суб’єкти очікують, що заробітна плата і ціни залишаться стійкими і в майбутньому. Отже, крива Філліпса буде проходити через точку N, якій відповідає природній рівень безробіття (І_Б* = 5%) і нульовий очікуваний темп зростання рівня цін . Зобразимо графічно криву Філліпса на рис.6.11.

Рис.6.11. Крива Філліпса за умов природного безробіття та очікуваного незмінного рівня цін і зарплати

Якщо уряд вважатиме 5-відсоткову норму природного безробіття високою і буде прагнути до її зниження, то він може вдатися до стимулюючої грошової та фіскальної політики – збільшить масу грошей. Зростання сукупного попиту буде супроводжуватись зростанням рівня заробітної плати і цін, але ціни значно швидше реагують на зростання попиту, ніж грошова заробітна плата. Така обставина означає, що реальна заробітна плата за цих умов зменшується. Це, в свою чергу, зумовлює зростання попиту на працю з боку роботодавців.

Доки домогосподарства очікують стійкого рівня цін, зростаючий попит на працю буде ефективним. Пояснюється це тим, що зростання номінальної заробітної плати сприймається найманими працівниками як зростання реальної, тобто на ринку праці спостерігається асиметрична реакція найманих працівників і роботодавців на зростання грошової заробітної плати.

Припустимо, що політика уряду зменшить безробіття з І_Б* = 5% до І_Б = 3% (рис.6.12). Переміщення точки А в точку В зумовило інфляційне зростання цін і заробітної плати до 3%. Усвідомивши це

Рис.6.12. Крива Філліпса за різних інфляційних очікувань

зростання інфляції, робітники будуть формувати свої очікування, виходячи із того, що . Це змістить криву Філліпса вгору, внаслідок чого точка В переміститься в точку С, а попередній природний рівень безробіття І_Б* відновиться. Якщо уряд знову буде прагнути знизити безробіття нижче 5-відсоткової норми, то ситуація повториться, але інфляція стане ще вищою: бажання уряду зменшити рівень безробіття з 5 до 3% зумовить зміщення точки С в точку D. Цій ситуації уже відповідає рівень інфляції 6%. З часом наймані працівники знову будуть формувати свою поведінку, виходячи із очікуваного рівня інфляції . Це зменшить пропозицію праці й рівень безробіття знову наблизиться до природного І_Б* =5%, тобто складеться економічна ситуація, за якої точка D зміститься в точку E, якій відповідає рівень безробіття 5%, але за 6-відсоткової інфляції.

Наведений приклад показує, що утримання безробіття нижче природного рівня передбачає як невід’ємну умову інфляційне зростання цін. Крім того, природний рівень безробіття сумісний з будь-яким темпом інфляції за умови, що темп інфляції є величиною постійною.

На основі концепції «кривої Філліпса» можна сформувати висновки для економічної політики:

1. стимулювання попиту урядом з метою досягнення повної зайнятості породжує інфляцію. Найнижчим рівнем безробіття, який можна підтримувати протягом певного часу, не спричиняючи інфляції, є природний рівень безробіття (ПРБ);

2. ПРБ можна визначити приблизно, взявши за основу рівень безробіття в ті роки, коли фактичний ВВП дорівнював потенційному;

3. оскільки утримання рівня безробіття нижче природного вимагає постійного зростання темпів інфляції, це зводить нанівець вигоди від високого рівня зайнятості. Саме тому оптимальною політичною метою є нульова інфляція;

4. дефляційна політика «нульової інфляції» досить болісна, але недовготривала, призведе до скорочення використання виробничих потужностей і зростання безробіття, яке триватиме доти, доки люди почнуть знижувати свої інфляційні очікування;

5. природним є такий рівень безробіття, який не посилює інфляції ,за якого очікувана інфляція дорівнює фактичній;

6. різкі коливання річного темпу інфляції посилюють невизначеність економіки, що зумовлює відхилення кривої Філліпса праворуч: в економіці наявна сламфляція. Такий нахил кривої властивий тільки перехідному періоду, який може вимірюватись десятиріччями. Він триватиме доти, доки очікування й владні структури повністю не адаптуються до нового вибуху інфляції шляхом загальної індексації цін і заробітних плат. Після цього крива Філліпса знову набуде форми вертикальної прямої.